Рішення № 56168882, 01.03.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9167/15-ц

Провадження № 2/219/311/2016

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.02.2016 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Шевченко Л.В.,

при секретарі Брагіній М.В.,

представник позивача не зявився,

відповідач не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В:

23.09.2015 року позивач ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому вказав, що 10.05.2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № R52110216469B, у відповідності до якого останній отримав кредит в сумі 193 700,00 грн. зі строком кредитних коштів до 10.05.2019 року із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних. В якості забезпечення виконання зобовязань з приводу повернення кредитних коштів відповідачем було надано в приватне обтяження автотранспортний засіб: автомобіль марки КІА, модель ОРТІМА, тип легковий седан, 2011 року випуску, колір сірий, реєстраційний номер АН8307НТ, номер шасі (кузова, рами) KNАGN412BC5221897 KNАGN412BC5221897. Просить просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави, який належить на праві власності відповідачу, шляхом визнання за позивачем права власності на вказаний автомобіль, з правом вчинення подальших дій, повязаних з переоформленням автотранспортного засобу в органах Державної автомобільної інспекції України, з правом зняття з обліку транспортного засобу та поставленням на облік в органах ДАЇ України, зобовязати відповідача передати позивачу вказаний транспортний засіб з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, зокрема зауважуючи на тому, що 08 липня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 080715нв, відповідно до якого, позивач набув право нового кредитора до відповідача за кредитним договором, а тому має право на стягнення заборгованості, яка виникла у звязку з невиконанням зобовязань відповідачем по поверненню кредитних коштів по кредитному договору, яка станом на 09.09.2015 року становить 434897,63 грн., а також судовий збір в сумі 6523,46 грн. Позов обгрунтовує ст.ст. 529, 610-612, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 27 Закону України «Про заставу».

У судове засідання представник позивача не зявився, надав суду заяву, в якій вказав, що підтримує позовні вимоги та просив їх задовольнити, а також просив розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою його реєстрації. Про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ст.74 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки від відповідача не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, як то передбачаєст. 169 ЦПК України, з причин, які б могли бути визнані судом поважними, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд зі згоди позивача вирішує справу на підставі наявних у справі доказів у відповідності дост. 224-228 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.05.2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 дійсно був укладений кредитний договір № R52110216469B, у відповідності до якого останній отримав кредит в сумі 193 700,00 грн. зі строком кредитних коштів до 10.05.2019 року із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних (арк.с.4-8).

Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується меморіальним ордером № 52908 від 10.05.2012 року (арк.с.9 (зворотна сторона).

В якості забезпечення виконання зобовязань з приводу повернення кредитних коштів відповідачем було передано в заставу автотранспортний засіб: автомобіль марки КІА, модель ОРТІМА, тип легковий седан, 2011 року випуску, колір сірий, реєстраційний номер АН8307НТ, номер шасі (кузова, рами) KNАGN412BC5221897 KNАGN412BC5221897, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. У договорі застави № R52110216469B від 10.05.2012 року вказувалося, що автомобіль належить заставодавцю на праві Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 810501, виданого ВРЕР № 1 м.Донецька УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 28.04.2012 року (п.3.8 договору арк.с.5).

Підписи сторін під договорами, графіком погашення кредиту(арк.с.9) свідчать про досягнення сторонами згоди за всіма їх умовами.

Відповідно достатті 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами статей526,527,530 Цивільного кодексу Українизобовязання повинні виконуватись належним чином, в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною першою статті1048, частиною другою статті1054та частиною другою статті1050 Цивільного кодексу Українивизначені наслідки порушення відповідачем зобов'язання щодо неповернення чергової частини суми кредиту і ними є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.

Згідно п. 5.2.4. кредитного договору, у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за цим договором банк має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором здійснити будь-які дії, направлені на виконання зобов'язань позичальника за цим договором, у тому числі звернути стягнення на заставне майно за договорами забезпечення у будь-який спосіб та/або одержати відшкодування з майна позичальника, та/або відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договорів забезпечення.

08 липня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 080715нв, відповідно до якого, позивач набув право нового кредитора до відповідача за кредитним договором (арк.с.11-13).

08 липня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами застави № 080715зп (арк.с.14-15).

Статтею 512 ЦК Українипередбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідност. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного Кодексу України.

За приписами частини першоїстатті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він сплачує грошову суму відповідно достатті 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком, вказаному у позовній заяві, станом на 09.09.2015 року заборгованість відповідача за кредитом склала 236942,87 грн., індекс інфляції згідно ст.625ЦПК України 177662,06 грн., 3% річних становить20292,70 грн., а всього 434897,63 грн. (а.с.2 зворотній бік).

Частиною другоюстатті 589 Цивільного кодексу України,статтею 19 Закону України «Про заставу»передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченою заставою вимоги, якщо це передбачено договором застави.

Згідно п. 3.1.6 договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами № 080715нв, новий кредитор зобовязується протягом 10 календарних днів з моменту переходу до нього прав вимоги надіслати боржникам, їх поручителям та майновим поручителям письмові повідомлення про відступлення новому кредитору прав вимоги. При цьому новий кредитор несе всі затрати по підготовці та відправці цих повідомлень. В разі відсутності будь-яких недоліків, помилок або неточностей первісний кредитор зобовязується підписати, поставити печатку на кожному підготованому новим кредитором повідомленні та передати новому кредитору для їх подальшого відправлення боржникам протягом 10 робочих днів після отримання від нового кредитора. Підтвердженням належного повідомлення боржників про відступлення первісним кредитором права вимоги заборгованості новому кредитору є реєстр відправлення кореспонденції. Належно завірена копія реєстру відправлення кореспонденції, що є доказом направлення боржникам повідомлень, передається новим кредитором первісному кредитору протягом 7 робочих днів після спливу строку, передбаченого для відправлення повідомлень у цьому пункті договору. Належно завіреною є копія, вірність якої посвідчена підписом уповноваженої особи нового кредитора. Підпис уповноваженої особи повинен бути скріплений печаткою нового кредитора. Сторони домовилися, що відправлення зазначених в даному пункті документів може бути здійснено лише на територію Донецькою та Луганською областей, що підконтрольна Україні.

Відповідно до п.5.4 договору застави № R 52110216469В (арк.с. 63) після укладення цього договору Заставодержатель має право зареєструвати обтяження предмету застави, що виникають на його підставі в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Ухвалою суду від 10.12.2015 року позивачу було запропоновано надати докази: письмові повідомлення про відступлення права вимоги згідно п. 3.1.6 Договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами № 0800715нв від 08.07.2015 року (реєстр відправлень кореспонденції); договір застави автомобіля; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо зміни заставодержателя.

На вищевказану ухвали суду, 16.12.2015 року до суду надійшло повідомлення (арк.с. 60) про те, що позивач не має можливості взагалі надати суду оригінали документів, перелік яких визначений ухвалою суду у звязку з відсутністю можливості направити до судового засідання представника позивача, який би міг суду надати оригінали документів, а направити шляхом поштового пересилання є неможливим у звязку із існуючим ризиком їх втрати.

Ухвалою суду від 17.12.2015 року позивачу було запропоновано надати докази направлення письмового повідомленняпро відступлення права вимоги згідно п. 3.1.6 Договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами № 0800715нв від 08.07.2015 року (поштова квитанція, реєстр відправлень кореспонденції)на імя ОСОБА_1; 2) витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо зміни заставодержателя у договорі застави № R 52110216469В; 3) докази отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 193700 грн. з підписом відповідача про його отримання.

04.02.2016 року на запит суду з Територіального сервісного центру 1442 регіонального сервісного центру МВС у Донецькій області надійшла відповідь за вих. № 31/5-1442-693 від 03.02.2016 року, в якій повідомляється, що власником автомобіля маркиКІА, модельОРТІМА, типлегковий седан, 2011 року випуску, колірсірий, реєстраційний номерНОМЕР_1, номер двигунаНОМЕР_2, номер кузова, шасі KNАGN412BC5221897, свідоцтво САО 528095, є ОСОБА_2, місце реєстрації: м. Донецьк, вул. Університетська, 33/12.

Згідностатті 35 ЦПК Українитреті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою сулу від 08.02.2016 року ОСОБА_2 (місце реєстрації: м. Донецьк, вул. Університетська, 33/12), залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

За приписами ч.2ст.27 Закону України «Про заставу»застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої вимоги, на іншу особу.

Відповідно дост. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що призначена на мамонт фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем в обгрунтування позовних вимог та на пропозицію суду, викладену у вищевказаних ухвалах, надані наступні документи:

-копія повідомлення про відступлення вимог від 08.07.2015 року, яким

повідомлено ОСОБА_1 про необхідність сплатити суму боргу у розмірі 236942,87 грн. та про відступлення права вимог ПАТ «ВТБ БАНК» ТОВу «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (арк.с.62,81);

-копія договору застави № R 52110216469В від 10.05.2012 року (арк. с.63-66);

-витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна

(реєстрації змін) (арк.с.67,83);

-список № 12618-58-4 згрупованих поштових відправлень рекомендованих

листів, в якому під номером 23 значиться «Кирилов Олександр Сергійович», однак з печатки поштового відділення неможливо встановити дату відправлення рекомендованого листа і незрозуміло чому відправником листів є ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ», а не ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (арк. с.82);

-копія заяви ОСОБА_1 про надання кредиту та меморіальний ордер № 52908 від 10.05.2012 року (арк..с.84, 85, 86).

З наданих відповідачем доказів в обґрунтування позовних вимог вбачається наступне.

Договір про відступлення права вимоги від 08.07.2015 року (арк. с.11 зворотній бік, 12) не містить умов про предмет договору, про ціну договору та порядок оплати. Відповідні розділи 2 та 4 у доданій до позову в якості доказу копії вказаного договору не заповнені, текст в них відсутній.

Договор про відступлення права вимоги за договорами застави від 08.07.2015 року не містить «Предмету застави» (арк.с.14 зворотній бік), а додаток № 1 «Витяг з Акту приймання-передачі Документації» вказує на передачу кредитного договору без зазначення суми заборгованості. Позивачем не доведено факту виконання ним сплати на користь Первісного кредитора ОСОБА_3 договору про відступлення права вимоги за Кредитними договорами у розмірі, порядку та на умовах, що визначені договором та обумовлені в п. 2.3 вказаного договору.

Тобто, позивачем суду не доведено, що саме за договором застави, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та відповідачем, відбулося відступлення прав вимоги. Так, позивачем не надано суду жодного доказу, який би містив у собі інформацію щодо переліку договорів застави, заставодавців та боржників, сум заборгованості, переліку заставного майна. Відсутність даної інформації унеможливлює суд об*єктивно вважати, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набув права заставодержателя відносно договору застави выд 10.05.2012 року та спірного автомобіля.

Відповідно дост.590 ЦК Українизвернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звернення стягнення на рухоме майно регламентується Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року № 1215-IV (далі - Закон № 1215-IV).

Так, відповідно до статті 24Закону № 1215-IVзвернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

З наданого суду витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) неможливо ідентифікувати предмет обтяження, на який 10.08.2015 року зареєстровано звернення стягнення, містяться лише відомості щодо номеру реєстраційного запису та контрольної суми.

За приписами частини другої статті 28Закону № 1215-IVякщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження зобов*язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобовязаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. Якщо боржник не виконує обовязок щодо передачі предмета обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання відповідно до статті 26Закону № 1215-IVє одним із позасудових способів звернення стягнення на предмет застави, який обтяжувач обирає на власний розсуд.

Процедура передачі обтяжувачу права власності на предмет обтяження передбачена статтею 29Закону № 1215-IV, відповідно до якої обтяжувач після одержання предмета обтяження у володіння зобовязаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27цього Закону. Боржник або інші обтяжувачі протягом строку, вказаного в частині другій статті 28цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача. Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета обтяження. Якщо відповідне заперечення надійшло від боржника, набуття обтяжувачем, який ініціює звернення стягнення, права власності на предмет забезпечувального обтяження можливе на підставі рішення суду.

Згідно частини першої статті 25Закону № 1215-IVобтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою виконати порушене зобовязання або передати предмет обтяження у володіння обтяжувача протягом 30 днів з моменту реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави, а саме після 10.08.2015 року щодо внесення реєстрації змін. До того ж на час укладення договору відступлення права вимоги та внесення змін в державний реєстр обтяжень рухомого майна відповідач ОСОБА_1 вже не був власником автомобіля.

Заставодержатель може самостійно обирати позасудовий спосіб звернення стягнення на рухоме майно. Однак обраний ним спосіб не повинен порушувати права та інтереси інших осіб.

Крім того, суду не доведено, що у позивача існувало право вимоги до відповідача саме у тому обсязі, який зазначений у позовній заяві, оскільки у позовній заяві зазначено заборгованість станом на 09.09.2015 року, а договір відступлення права вимоги укладався 08.07.2015 року. Позивач, визначаючи позовні вимоги, взагалі не визначає в рахунок погашення якої саме заборгованості, на яку дату, він просить звернути стягнення на предмет застави (автомобіль).

Виходячи з принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений можливості самостійного витребування та збирання доказів по справі, та надання оцінки обсягу доказів, який би був достатній для задоволення вимог позивача.

За приписамистатті 179 Цивільного процесуального кодексу Українипредметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги та заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Позивач в силу статей10,60 Цивільного процесуального кодексу Українизобовязаний на засадах змагальності належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд, проаналізувавши у сукупності надані докази, дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення щодо звернення стягнення на заставне майно у спосіб, який він обрав, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі ст.ст.52,514,516,517,526,527,530,590,625,1050,1054 ЦК України,

законів України «Про заставу», «;Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», керуючись ст.ст.10,11,57,88,209,212,213,214,215,224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави (автомобіль) відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, записьмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бутиоскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скаргадо Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено, оформлено та підписано суддею одноособово в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя Л.В.Шевченко