Постанова № 56161501, 17.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року 13год.00хв.Справа № 808/297/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Військової частини А3840

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення додаткової грошової винагороди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А 3840, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за час другої частини чергової відпустки за 2014 рік; зобов'язати відповідача нарахувати щомісячну додаткову грошову винагороду за час другої частини чергової відпустки за 2014 рік; стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну додаткову грошову винагороду в сумі 981,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку зі змінами штату та на підставі наказу командира військової частини А3840 (по стройовій частині) від 06.03.2015 № 45 позивач допущений до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою помічника командира військової частини А3840 з правової роботи - начальника юридичної групи. В період з 27.03.2015 по 10.04.2015 позивач перебував в другій частині чергової відпустки за 2014 рік. За період відпустки позивачу безпідставно не виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду, незважаючи на те, що за інший період тимчасового виконання обов'язків така винагорода позивачу виплачувалася. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до п.2.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, військовослужбовцям, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення (щорічні основні відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки у зв'язку з хворобою для лікування, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, що надаються в особливий період, інші додаткові відпустки, визначені відповідними законами України), грошове забезпечення виплачується за весь період цих відпусток.

За таких обставин позивач вважає, що в період його перебування у відпустці він мав право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі, тобто з виплатою додаткової грошової винагороди в розмірі 60 відсотків.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, на виконання якої був виданий наказ Міністерства оборони України від 15.11.2010 № 595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 за №1194/18489. Відповідно до п.4 вказаної Інструкції, виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників). Майор юстиції ОСОБА_1 наказом командира військової частини А3840 від 06.03.2015 № 45 був увільнений від займаної посади та допущений до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою. Згодом, відповідно до наказу від 26.03.2015 №58 з 27.03.2015 вибув у відпустку по 10.04.2015. За час відпустки йому нараховувалося грошове забезпечення у відповідності до п. 9.1 інструкції № 260, тобто, із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади) протягом двох місяців йому належало виплачувати грошове забезпечення, яке він отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Пунктом п.4 Інструкції № 595 передбачено, що військовослужбовцям, які тимчасово вибули з військових частин із збереженням посад за місцем служби, виплати винагороди не припиняється у разі вибуття у відпустку зі збереженням грошового забезпечення - за час перебування у відпустці. У зв'язку з тим, що позивач до дня відбуття у відпустку не був призначений на посаду, а лише був допущений до тимчасового її виконання, то посада за ним на час відпустки не зберігалася, тому підстав для виплати щомісячної додаткової винагороди за час відпустки не було. З цих підстав відповідач просить у задоволенні позову відмовити, справу розглянути без участі його представника.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково. При цьому суд враховує таке.

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині А3840 Збройних Сил України (а.с.12).

У зв'язку зі змінами до штату, наказом командира військової частини А3840 (по стройовій частині) від 06.03.2015 № 45 майора юстиції ОСОБА_1, помічника командира бригади з правової роботи з 6 березня 2015 року увільнено від займаної посади та допущено до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної групи, ВОС - 8503003. Вказаним наказом позивачу встановлено оклад за посадою 1075 гривень на місяць, встановлено виплату позивачу премії у розмірі 90 % від посадового окладу згідно наказу Міністра оборони України від 25.06.2011 року № 355, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% передбачену наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, грошової винагороди у розмірі 60% місячного грошового забезпечення згідно наказу Міністра оборони України від 14.04.2014 № 240 (а.с.7).

В період з 27.03.2015 по 10.04.2015 позивач перебував у відпустці (наказ від 26.03.2015 № 58, а.с.8). При цьому в наказі зазначено, що позивач вибув у чергову відпустку за 2014 рік, ОСОБА_1 відпустка надається у два строки згідно ст. 10, п. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Наказом командира Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.05.2015 № НР203 майора юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної групи, ВОС-8503003.

Відповідно до наказу командира військової частини А3840 (по стройовій частині) від 21.05.2015 №94, позивач вважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків з 21.05.2015, позивачу встановлено оклад за посадою 1075 гривень на місяць; позивачу встановлено премію у розмірі 90 % від посадового окладу згідно наказу Міністра оборони України від 25.06.2011 року № 355, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % передбачену наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення згідно наказу Міністра оборони України від 14.04.2015 № 240 (а.с.9).

З довідки про розмір виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.44) видно, що в період з 06.03.2015 по 26.03.2015 (період тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою) грошове забезпечення позивача складалося з: посадового окладу, надбавки за військове звання, надбавки за вислугу років (30%), надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії (90%), щомісячної винагороди (60%).

В період перебування позивача у відпустці з 27.03.2015 по 10.04.2015 грошове забезпечення позивача складалося з: посадового окладу, надбавки за військове звання, надбавки за вислугу років (30%), надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії (90%). Тобто, за період відпустки позивачу не нарахована щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60 %.

Після виходу позивача з відпустки (11.04.2015) виплату щомісячної додаткової грошової винагороди позивачу відновлено.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за час другої частини чергової відпустки за 2014 рік, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Виплата щомісячної додаткової грошової винагороди передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

Відповідач в своїх запереченнях підтверджує, що порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, не отримання якої є предметом спору, врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

На виконання вказаної Постанови Кабінету Міністрів України, Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 р. за № 1194/18489, затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 4 вказаної Інструкції, виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Військовослужбовцям, які тимчасово вибули з військових частин зі збереженням посад за місцем служби, виплата винагороди не припиняється в разі вибуття:

у відпустку зі збереженням грошового забезпечення - за час перебування у відпустці;

на лікування - за час перебування на лікуванні (за період, коли їм виплачувалося грошове забезпечення) та за час звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою;

у службове відрядження одиночним порядком, у тому числі на збори, курси, навчання, або в складі підрозділу - за час перебування у відрядженні.

З довідки про розмір виплаченого грошового забезпечення видно, що позивач до виходу у відпустку та після виходу з відпустки отримував таку винагороду в розмірі 60%. Тобто, позивачу щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася за весь час тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою, окрім періоду перебування позивача у відпустці. Разом з тим, з вказаної довідки видно, що відпустка позивачу надана зі збереженням грошового забезпечення.

А відтак, надавши позивачу з 27.03.2015 по 10.04.2015 року щорічну чергову відпустку за 2014 рік (тобто період, протягом якого позивач перебував на посаді і отримував вказану вище додаткову грошову винагороду), відповідач повинен був виплачувати за час відпустки грошове забезпечення з врахуванням такої додаткової грошової винагороди.

Роблячи такий висновок, суд враховує, що відповідно до ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового забезпечення, а відповідно до п.4 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, військовослужбовцям в разі вибуття у відпустку зі збереженням грошового забезпечення виплата встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 винагороди не припиняється.

Покликання відповідача на те, що в період перебування позивача у відпустці посада за ним не зберігалася, суд відхиляє, оскільки наказом № 58 від 26.03.2015 тимчасове виконання обов'язків помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної групи покладено на іншу особу лише на період відпустки майора юстиції ОСОБА_1 Тобто, після виходу з відпустки ОСОБА_1 продовжував виконувати обов'язки помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної групи.

Отже, відповідач повинен перерахувати грошове забезпечення позивача за період з 27.03.2015 по 10.04.2015 з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої щомісячної додаткової грошової винагороди в сумі 981,58 грн., то в задоволенні такої вимоги позивачу слід відмовити, оскільки така вимога дублює вимогу про зобов'язання відповідача нарахувати позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду за час другої частини чергової відпустки за 2014 рік. Тобто, задоволення вимоги про стягнення суми щомісячної додаткової грошової винагороди призведе до подвійної виплати такої винагороди позивачу.

За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 122, 160, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А3840 щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди за час перебування ОСОБА_1 у частині чергової відпустки за 2014 рік у період з 27.03.2015 по 10.04.2015.

Зобов'язати Військову частину А3840 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду за період з 27.03.2015 по 10.04.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька