Постанова № 56157740, 18.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016 року Справа № 904/4499/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 02.02.2015 р.;

від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 04.01.2016 р.;

від відповідача:ОСОБА_3 представник, довіреність №4/28-06 від 04.01.16 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року у справі № 904/4499/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ФІНЕКС", м. Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року у справі № 904/4499/15 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінекс" до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради про стягнення суми боргу в розмірі 68 239 грн. 46 коп. та інфляційних втрат задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 68 239 грн.46 коп., суму інфляційної складової в розмірі 2 107 грн.07 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 608 грн.55коп.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №02/28-06 від 22.12.2014 року в частині повної оплати наданих позивачем послуг, порушенням ним вимог ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, правом позивача стягнути інфляційні втрати відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив помилковість проведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат та стягнув самостійно розраховану суму інфляційних за період з травня 2015 року по вересень 2015 року.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд не надав оцінку запереченням відповідача щодо підписання акту здачі-приймання наданих послуг №2 від 11.03.2015 року неповноважною особою відповідача та висновкам ревізії Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області за результатами документальної планової виїзної перевірки КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, якими встановлено завищення винагороди ТОВ "Юридична компанія "Фінекс" на загальну суму 64 761, 24 грн.

З огляду на вказане, як стверджує апелянт, у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості. Просить оскаржуване судове рішення скасувати, в позові відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "Фінекс" (далі виконавець) був укладений договір про надання послуг №02/28-06 від 22.12.2014 року (далі договір).

Відповідно до п.2.1. замовник доручає, а виконавець зобовязується надати замовнику послуги, спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед замовником, виключний перелік яких зазначено у замовленні, які включають:

- зберігання та використовування інформації про боржників, яка необхідна виключно для виконання зобов'язань за даним Договором, в межах законодавства України;

- ведення від імені замовника листування та переговорів з боржниками, їх представниками та третіми особами, відповідними спеціалістами підприємства Замовника;

- вчинення в межах наданих повноважень інших не заборонених чинним законодавством України дій та заходів, спрямованих на мотивування боржників на зменшення та (або погашення заборгованості перед замовником, для належного виконання зобов'язань за договором та необхідних для такого виконання (а.с.11-13).

Згідно розділу 4 договору, замовник з моменту підписання даного договору готує та передає виконавцю замовлення із зазначенням переліку особових рахунків боржників, їх адреси та поточні заборгованості.

Як передбачено п. 4.2, п.4.3, п.4.4 договору, підтвердженням факту оплати заборгованості боржниками, що зазначені в замовленні, є відомість про оплату, яка формується кожного розрахункового періоду (календарного місяця) на підставі зарахованих на поточний рахунок замовника коштів протягом розрахункового періоду.

На підставі відомості про оплату виконавець готує на підписує акт здачі-приймання наданих послуг та надає замовнику. Замовник після отримання акту здачі-приймання наданих послуг підписує його, або, у разі наявності будь-яких зауважень, звертається до виконавця з листом-відмовою.

Фактом та моментом надання послуг виконавцем за попередній розрахунковий період є дата підписання акту здачі-приймання наданих послуг замовником.

Згідно пункту 5.2 договору винагорода за надані послуги визначається на підставі відомості про оплату боржниками заборгованості, переданих в замовленні, та акту здачі-приймання наданих послуг за кожний розрахунковий період (календарний місяць) та складає 15% від сум зарахованих коштів, що надійшли в оплату заборгованості кожного окремого боржника, зазначеного в замовленні, протягом розрахункового періоду (календарного місяця), за умови, що суми оплати кожного боржника перевищують умовно визначений сторонами поточний платіж в розмірі 250грн.

У разі, якщо сума оплати кожного окремого боржника за кожний окремий розрахунковий період (календарний місяць) не перевищує або дорівнює "поточному платежу" в розмірі 250грн., винагорода за надані послуги відносно даного боржника складає 0грн.

Сторонами був підписаний акт здачі-приймання наданих послуг №2 від 11.03.2015 року, в якому визначено розмір винагороди позивача в розмірі 88 239 грн.46 коп. (а.с.14). В вказаному акті зазначено, що за розрахунковий період (лютий 2015року) виконавець надав замовнику послуги, направлені на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників-фізичних осіб, внаслідок чого на рахунки замовника надійшла сума грошових кошті в розмірі 588 263 грн.04 коп.

Отже, винагорода за надані послуги виконавця згідно з умовами договору №02/28-06 від 22.12.2014 року за зазначений розрахунковий період складає 88 239 грн.46 коп.

Актом здачі-приймання наданих послуг №2 від 11.03.2015 року також підтверджено, що сторони не мають претензій одна до одної щодо виконання своїх обовязків згідно з договором про надання послуг №02/28-06 від 22.12.2014 року.

Відповідно до пункту 5.3 договору замовник повинен здійснити розрахунки за надані виконавцем послуги у розрахунковому періоді протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг у відповідний розрахунковий період.

Згідно умов укладеного сторонами договору, відповідач мав розрахуватися за надані послуги в строк до 11.04.2015року.

17.03.2015 року відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги, що підтверджується звітом про дебіторськи та кредиторські операціях по рахунках позивача (а.с. 111).

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача позивачем було направлено проект угоди про припинення частини грошових зобовязань прощенням боргу від 21.04.2015року, який залишений відповідачем без відповіді (а.с.17).

Вказані обставини справи апелянт не заперечує. Його доводи щодо завищення позивачем вартості робіт та посилання на акт перевірки КП "Дніпроводоканал" Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області були перевірені судом першої інстанції.

Колегія суддів поділяє висновки суду щодо недоведеності відповідачем належними та допустимими доказами фіктивності укладеного договору, акту №2 від 11.03.2015 року, оскільки сам відповідач підтвердив факт надання послуг за лютий 2015 року, підтвердив розмір грошових коштів боржників, що надійшли на його рахунок, погодився з розрахунком винагороди позивача та частково її оплатив.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015 року у справі №904/5752/15, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року КП "Дніпроводоканал" відмовлено в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінекс" про визнання недійсним договору про надання послуг №02/08-06 від 22.12.2014 року (а.с.167-169).

Відповідно до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України та ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору, Ціна договору є істотною його умовою.

Сторонами у даній справі на підставі їх вільного волевиявлення погоджено порядок визначення вартості наданих позивачем послуг.

З огляду на вказане, Акт перевірки, на який посилається апелянт, не є належним та допустимим доказом і, що спростовує факт надання позивачем послуг за спірний період та їх вартість.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та аналогічних положень ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надаючи оцінку проведеному позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд першої інстанції правомірно зазначив, що виходячи з розміру сплаченої відповідачем вартості наданих позивачем послуг, залишок становить 68 239 грн. 46 коп. Нарахування інфляційних втрат на вказану суму слід проводити з травня 2015 року, оскільки остаточним днем розрахунку згідно умов договору є 11.04.2015 року.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог, період нарахування інфляційних втрат позивач зазначив з 11.04.2015 року по 29.10.2015 року (а.с.106). Інфляційне збільшення суми боргу за цей період становить 2 107,06 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку. Рішення є законним, апеляційна скарга відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведена і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року у справі № 904/4499/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 26.02.2016 року.