Постанова № 56155164, 24.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 876/14961/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гудима Л.Я.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області у справі за позовними вимогами Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - ДП «Львівський облавтодор», позивач) звернулось до суду з адміністартивним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (ДПІ у Франківському районі м. Львова, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2013 року № 0000072340.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта ДПІ у Франківському районі м.Львова, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що ним в особі його філій укладено договори поставки запчастин з контрагентом, на підставі яких придбавались вібротрамбовки, віброплити, які використовуються у господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, податковими накладними, видатковими накладними, розрахунковими, платіжними та іншими документами. З огляду на це, вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є неправомірними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 17 січня 2013 року № 0000072340.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ - 31978981) судовий збір у розмірі 1598 грн..

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт - Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області. У апеляційній скарзі зазначається про те, що судом першої інстанції належно не здійснена оцінка правовідносин приватного підприємця ОСОБА_1 та ПП «Лемар Агро», що є важливою умовою для підтвердження реальності господарських операцій підприємства позивача. З врахуванням вказаних обставин просять задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Франківському районі м. Львова у період з 14.12.2012р. по 20.12.2012р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Львівський облавтодор» (код ЄДРПОУ 31978981) з питань господарських відносин з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2) за січень - лютий 2012р., за результатами якої складено акт від 03.01.2013р. №2/22-40/31978981.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 106529,01 грн., в тому числі за січень 2012р. в сумі 40942,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 65587,01 грн..

На підставі акта перевірки від 03.01.2013 р. № 2/22-40/31978981, ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2013 року №0000072340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 159793,52 грн., в тому числі 106529,01 грн. основного платежу та 53264,51 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_2, а також подальше використання придбаних запчастин в господарській діяльності ДП «Львівський облавтодор». Суд першої інстанції зазначив, що суми податку з ПДВ, які включені ДП «Львівський облавтодор» до податкового кредиту підтверджені податковими накладними, а тому підстав для відповідальності платника не має.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Досліджуючи питання правильності формування податкового кредиту позивачем, колегія суддів вважає, що наявність лише первинних бухгалтерських документів, котрі засвідчують проходження товарно-матеріальних цінностей по обліку підприємства, не може бути визначальною умовою щодо підтвердження вчинення господарської операції з приводу купівлі товарів, отримання та надання послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом січня - лютого 2012 року між філіями ДП «Львівський облавтодор» та ФОП ОСОБА_2 були укладені договори поставки запчастин (вібротрамбовок VP-60 та VP-90), а саме: від 20.01.2012р. №001/2012, від 20.01.2012р. №002/2012, від 20.01.2012р. №018/2012, від 20.01.2012р. №003/2012, від 20.01.2012р. №005/2012, від 20.01.2012р. №004/2012, від 20.01.2012р. №008/2012, від 20.01.2012р. №014/2012, від 20.01.2012р. №015/2012, від 20.01.2012р. №006/2012, від 20.01.2012р. №007/2012, від 28.02.2012р. №028/2012, від 28.02.2012р. №027/2012, від 28.02.2012р. №026/2012, від 28.02.2012р. №025/2012, від 10.02.2012р. №012/2012, від 20.01.2012р. №020/2012, від 20.01.2012р. №011/2012, від 20.01.2012р. №022/2012, від 20.01.2012р. №023/2012, від 20.01.2012р. №021/2012, від 04.01.2012р. №009/2012, від 28.02.2012р. №024/2012.

Сторонами цих угод були філії ДП «Львівський облавтодор» - Бродівський райавтодор, Буський райавтодор, Городоцький райавтодор, Дрогобицький райавтодор, Жидачівський райавтодор, Жовківський райавтодор, Кам'янко-Бузький райавтодор, Миколаївський райавтодор, Мостиський райавтодор, Перемишлянський райавтодор, Пустомитівський райавтодор, Радехівський райавтодор, Самбірський райавтодор, Сокальський райавтодор, Старосамбірський райавтодор, Стрийський райавтодор, Сколівський райавтодор, Турківський райавтодор, Яворівський райавтодор, Львівська ДЕД.

Продавцем товарно-матеріальних цінностей за вказаними угодами визначався приватний підприємець ОСОБА_2, у відповідності до умов угод - постачання матеріальних цінностей здійснювалось на умовах поставки територія підприємства продавця ( Львівська область, Стрийський район, с.Дуліби, Вул.Шевченка,257). Судом першої інстанції не досліджувалась вказана адреса, приналежність її до місць виробничої діяльності позивача, або продавця товарно-матеріальних цінностей.

На спростування твердження позивача щодо здійснення поставок товарно-матеріальних цінносте за участю приватного підприємця ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Угода № 001/2012 від 20.01.2012 року щодо поставки запчастин на територію Бродівського райавтодору ( т.1 а.с. 40-49) укладена з відсутністю обсягу повноважень керівника філії, оскільки зі змісту доручення не можна встановити право керівника філії на укладення господарської угоди, крім того, термін доручення закінчився 30.12.2010 року, інформації щодо терміну дії доручення матеріали справи не підтверджують, судом першої інстанції не встановлено. Подорожній лист не може вважатися доказом, оскільки у ньому відсутня інформація щодо переміщення товарно - матеріальних цінностей з місця продавця ( підприємця ОСОБА_2) до місця розташування покупця ( позивача). Вид діяльності позивача забезпечує наявність транспортних засобів у віданні вказаного підприємства, тому така обставина не може підтверджувати факт здійснення поставки товарів від підприємця ОСОБА_2 за допомогою транспортних засобів.

Вказані умови характерні до договору поставки запчастин №001/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Буський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 51-61), договору поставки запчастин №002/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Городоцький райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 62-72), договору поставки запчастин №001/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Дрогобицький райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 73-82), договору поставки запчастин №018/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Жидачівський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 83-93), договору поставки запчастин №003/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Жовківський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 95-104), договору поставки запчастин №005/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Кам'янка-Буський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 105-116), договору поставки запчастин №004/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Миколаївський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 116- 128), договору поставки запчастин №014/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Мостиський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 129-141), договору поставки запчастин №055/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Кам'янка-Буський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 142-152), договору поставки запчастин №006/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Кам'янка-Буський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 153-163), договору поставки запчастин №029/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Радехівський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 164-176), договору поставки запчастин №005/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Самбірський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 177-186), договору поставки запчастин №007/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Сокальський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 187-197), договору поставки запчастин №028/2012 року від 28.02.2012 року, за умовами якого філія Старосамбірський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 198-210), договору поставки запчастин №027/2012 року від 28.02.2012 року, за умовами якого філія Стрий райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 211-222), договору поставки запчастин №026/2012 року від 28.02.2012 року, за умовами якого Сколівський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 223-234), договору поставки запчастин №025/2012 року від 28.02.2012 року, за умовами якого філія Турківський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.1 а.с. 235-246), договору поставки запчастин №008/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Яворівський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.ІІ а.с. 1-12), договору поставки запчастин №010/2012 року від 20.01.2012 року, за умовами якого філія Львівський райавтодор забезпечувало купівлю вказаного товару ( т.ІІ а.с. 12-22).

Перераховані угоди за своєю правовою природою є угодами купівлі - продажу, значна частина з яких укладена в один і той же період, не визначені обсягом повноважень керівників філій, які мають право на укладення договорів купівлі-продажу, придбані об'єкти приймались на баланс основних засобів в оперативне користування за наказом керівників філій, умови поставок суду не визначені та не підтверджені документально.

Акт податкової перевірки та матеріали справи засвідчують, що первинне постачання товарно-матеріальних цінностей приватному підприємцю ОСОБА_2, як продавцю за спірними угодами, здійснювало приватне підприємство «Лемар Агро», засновником якого є вказаний приватний підприємець ОСОБА_2, що, на думку суду апеляційної інстанції, є додатковим доказом щодо підстав формального формування податкового кредиту та податкових зобов'язань усіма учасниками цих господарських угод.

Право платника податків на формування в податковому обліку витрат і податкового кредиту з ПДВ зумовлено юридичним складом, до якого належать такі юридичні факти, як реальність придбання платником податків у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податків; підтвердження необхідними первинними документами ( у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг)).

При цьому податкове законодавство не встановлює переліку первинних документів, складанням яких повинні оформлюватися ті чи інші операції. Відповідні первинні документи повинні містити всі необхідні реквізити, визначені ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про здійснену господарську операцію та бути носіями достовірних відомостей про таку операцію, її учасників.

Також суттєве значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента. Отже, під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а повинен оцінити всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції (постанова ВАСУ від 10.06.2015 року в справі № К/800/17762/13).

Покликання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини є помилковим та безпідставним, оскільки факт перебування на балансі філій державного підприємства товарно-матеріальних цінностей не є безумовною ознакою реалізації договорів купівлі-продажу.

Слід відмітити і те, що про відсутність здійснення господарської операції можуть свідчити такі обставини, що задекларовані платником податків в податковому обліку господарські операції неможливо реально здійснити з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; для цілей оподаткування обліковувались тільки ті господарські операції, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, а для такого виду діяльності також потрібні здійснення й облік інших господарських операцій; операції здійснювалися з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Наявність вказаних умов була визначальною при оцінці взаємовідносин позивача з постачальником товарно-матеріальних цінностей, що заперечує висновок суду першої інстанції про неправомірне нарахування податкових зобов'язань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.41, 160, 195-196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року у справі №813/5960/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову якою у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 17 січня 2013 року № 0000072340 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді Л.Я. Гудим

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 29.02.2016 року.