Ухвала суду № 56155351, 24.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м. Львів № 876/4677/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника апелянта: Гурняк О.О.

представника позивача: Мартин М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2013 року 3 0000972210\8620.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2013 року № 0000972210/8620.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові.

Представник апелянта Гурняк О.О. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених.

Представник позивача Мартин М.В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Екскомбуд» з питань правильності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Будівельна компанія «Адена» за жовтень-листопад 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 277/116/22-1009/32893635 від 18.11.2013 року, яким встановлено порушення:

- п.198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за рахунок безтоварних операцій на загальну суму 181857 грн., в тому числі за жовтень 2012 року на суму 70437,72, за листопад 2012 року на суму 111419,42 грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2013 року № 0000972210/8620, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 272785,50 грн. в тому числі 181857,00 грн. - основного платежу, 90928,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення є висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТзОВ «БК Адена».

Як видно з матеріалів справи, між ТзОВ «ЕКСКОМБУД» (Замовник) та ТзОВ «Будівельна компанія «Адена» (Підрядник) укладено Договір №01-10/12 від 01.10.2012 року, умовами якого передбачено, що Підрядник в межах договірної ціни зобов'язується виконати на свій ризик власними або додатковими силами будівельні роботи з матеріалу Замовника, і здати їх в обумовлені терміни. Місце виконання робіт, їх обсяги і вартість погоджуються сторонами в межах договірної ціпи, що є невід'ємним додатком до договору. Протягом дії договору між сторонами було укладено наступні угоди:

Додатковий договір № 1 про договірні ціни станом на 01.10.2012р. по об'єкту за адресою м. Львів, вул. Демнянська, 6б, 6в, 24а на суму 422 626,20 грн. Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012р. складена сторонами 31.10.2012р.

Додатковий договір № 2 про договірні ціни станом на 01.11.2012р. по об'єкту за адресою м. Львів, вул. Демнянська, 66, 6в, 24а на суму 433 958,80 грн. Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2012р. складена сторонами 30.11.2012р.

Додатковий договір № 3 про договірні ціни станом на 01.11.2012р. по об'єкту за адресою м. Львів, вул. Погулянка, 4а на суму 234 557,65 грн.

Додатковий договір № 4 про договірні ціни станом на 03.12.2012р. по об'єкту за адресою м. Львів, вул. Погулянка, 4а на суму 177936,20 грн. грн.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п. 201.1, 201.4, 201.8 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» та його контрагент ТзОВ «БК Адена» були зареєстрованими у встановленому законом порядку як платники податку.

Факт реального виконання договірних відносин між позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» та його контрагентом ТзОВ «БК Адена» підтверджуються актами приймання виконаних будівельно-монтажних робіт №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 за жовтень 2012 року, №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 за листопад 2012 року, податковими накладними від 31.10.2012 року №577, 578, 579, 580, 581, 582, 583, 584, від 30.11.2012 року № 518, 519, 520, 521, 522, 523, 524, 525, 537, 538, 539, 540.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази, які свідчать про те, що наведені в них відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується первинними документами в рамках господарської діяльності платника податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТзОВ «БК Адена», спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладенні ним інших договорів, а також формуванні своїх податкових зобов'язань. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Крім того, твердження відповідача про відсутність у ТзОВ «БК Адена» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено, не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року у справі за № 813/9252/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

Р.М. Шавель

Ухвала складена в повному обсязі 29.02.2016 року.