Рішення № 56153547, 18.02.2016, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 649/1165/15-ц

Провадження №2/649/43/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

за участю: відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.03.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно умов. Позивач зазначив, що відповідач порушив умови договору, у зв"язку з чим станом на 30.11.2015 року має заборгованість у сумі 28081,52 грн., яка складається з: 4000,00 грн. заборгованість за кредитом; 19278,11 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2990,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також 500,00 грн. штраф (фіксована частка); 1313,41 грн. штраф (процентна складова). Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість у сумі 28081,52 грн. за кредитним договором №б/н від 28.03.2008 року, а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1218,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з"явилася, але разом з позовом 30.12.2015 року надав до суду клопотання у якому зазначив, що просить суд розглянути справу у відсутність представника позивача, позов підтримує у повному обсязі, клопотання та заяви з боку позивача відсутні, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, надав до суду заяву, у якій просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Додатково пояснив, що дійсно між ним та позивачем у 2008 році було укладено кредитний договір на суму 500,00 грн., які він регулярно сплачував. Про збільшення кредитного ліміту його не попереджали та жодних документів з цього приводу йому надано не було. Також після закінчення строку дії картки нову йому видано не було. За його розрахунками заборгованість за кредитом у нього відсутня, а останній платіж ним було зроблено 26.12.2012 року, а тому вважає, що саме з цього часу і починається дія строку позовної давності, так як банк знав про порушення ним умов кредитного договору та міг звернутися до нього з вимогою про повернення сими кредиту, але не зробив цього, а навпаки чекав доки виникне значна заборгованість, щоб нарахувати штрафні санкції.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, підтримав заяву відповідача про застосування строків позовної давності, та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення відповідача, представника відповідача та вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

28.03.2008 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н. Відповідно до заяви позичальника банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У позові представником позивача заявлено, що відповідачем не виконуються умови кредитного договору, а саме: порушено зобовязання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом і станом на 30.11.2015 року борг відповідача становить 28081,52 грн., який складається з: 4000,00 грн. заборгованість за кредитом; 19278,11 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2990,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також 500,00 грн. штраф (фіксована частка); 1313,41 грн. штраф (процентна складова).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 28.03.2008 року укладеним між Приватбанком та клієнтом - ОСОБА_2, станом на 30.11.2015 року, який був долучений до позову видно, що останній платіж Відповідачем було внесено 26.12.2012 року у розмірі 180,00 грн. Позивач жодних дій спрямованих на погашення виниклої заборгованості на протязі всього періоду з 26.12.2012 року аж до 30.12.2015 року (дата звернення до суду з позовом) не вчиняв, не звертався до Відповідача з вимогою, чи то претензію про погашення заборгованості, при цьому достовірно знаючи про порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору і в результаті таких дій банку, а точніше бездіяльності банку у Відповідача виникла заборгованість за процентами, яка у кілька разів перевищує суму основної заборгованості за кредитом.

З вказаного слідує, що оскільки порушення умов кредитного договору Відповідачем почалися ще 26.12.2012 року, Позивачу було достовірно відомо про вказане, але жодних дій направлених на погашення заборгованості банком вжито не було, а тому суд вважає, що трирічний строк позовної давності у даному випадку необхідно рахувати саме з 26.12.2012 року.

Представник позивача звернувся до суду з позовом 30.12.2015 року, але у позові не ставить питання про поновлення строку позовної давності.

Натомість згідно п. 31 постанови ВССУ № 5 від 30.03.2012 року враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена строком в один рік.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

Статтею 260 ЦК України передбачено, що обчислення позовної давності починається з моменту, коли кредитор дізнався, або повинен був дізнатись про порушення умов договору.

Згідно умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати ПАТ КБ Приватбанк мінімальний обов"язковий платіж, який вказаний в "Пам'ятці клієнта", що є невід'ємною частиною договору, розрахований як відсоток від поточної заборгованості, а тому відсутність сплати кредиту та всіх платежів в зазначений строк, означає, що кредитор знає, або міг знати про порушення його права, у зв'язку з чим, починається дія трирічного строку права на звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 260 ЦК України у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі у зв"язку з закінченням строку позовної давності.

На підставі ст.ст. 256, 257, 258, 260 ЦК України, п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року за № 5, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі у зв"язку з закінченням строку позовної давності.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Великолепетиський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

КОПІЯ ВІРНА

Суддя В.В. Соловйов

Секретар с/з ОСОБА_1