Рішення № 56138565, 29.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/6184/15-ц Номер провадження 22-ц/775/386/2016

Суддя 1 інстанції Наумик О.О.

Категорія 57 Доповідач Новосядла В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів: Кішкіної І.В., Новосьолової Г.Г.,

за участю секретаря Долі В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу неповнолітній дитині на поїздки по території України, в тому числі на в*їзд/виїзд на тимчасово неконтрольовану територію (зону проведення АТО) без згоди та супроводу батька, в супроводі матері,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу неповнолітній дитині на поїздки по території України, в тому числі на в*їзд/виїзд на тимчасово неконтрольовану територію (зону проведення АТО) без згоди та супроводу батька, в супроводі матері.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2.

Від шлюбу має доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 5 серпня 2013 року шлюб між сторонами був розірваний. Після розірвання шлюбу вона з відповідачем ніяких стосунків не підтримує. Відповідач у вихованні дитини участі не приймає.

Позивачка і її малолітня дитина ОСОБА_3 зареєстровані у Донецькій області у АДРЕСА_1, а в теперішній час ОСОБА_1 перебуває у АДРЕСА_2.

Позивачка просить надати її малолітній дитині ОСОБА_3 дозвіл на поїздки по території України, в тому числі на в*їзд/виїзд на тимчасово неконтрольовану територію (зону проведення АТО) без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, для відвідування дому та близьких родичів.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 грудня 2015 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу неповнолітній дитині на поїздки по території України, в тому числі на в*їзд/виїзд на тимчасово неконтрольовану територію (зону проведення АТО) без згоди та супроводу батька, в супроводі матері.

Не погодившись із рішенням суду, позивачка принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми матеріального і процесуального права, а саме:

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що на території, яка тимчасово непідконтрольна Українській владі, в м. Макіївка проживають близькі родичі (мати, сестра, племінник, бабусі), яких вони з неповнолітньою донькою мають намір відвідати. Позивачка, у встановленому законом порядку, отримала дозвіл для переміщення в зону проведення АТО, але не може цього зробити без неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з якою вони зареєстровані як особи, переміщені з тимчасово окупованої території України у АДРЕСА_3,

- посилання в рішенні суду на наявну небезпеку для неповнолітньої дитини в*їзду на територію, нестабільність ситуації, яку неможливо прогнозувати, та за якою неможливо уникнути ризиків небезпеки для життя та здоров*я дитини зроблено без врахування положень Сімейного Кодексу України, відповідно до якого батьки несуть повну відповідальність за життя та здоров*я своєї дитини.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції позивачка підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити.

Відповідач повідомлений про час і місце слухання справи шляхом розміщення на офіційному сайті апеляційного суду повідомлення про слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою при порушенні питання про надання дозволу її дитині на в*їзд на неконтрольовану Україною територію не враховано наявну небезпеку такого в*їзду для дитини, яка обумовлена збройним протистоянням на цій території, нестабільною ситуацією, яку неможливо прогнозувати та за якої неможливо уникнути ризиків небезпеки для життя та здоров*я дитини. Крім того, на думку суду, позивачка не довела нагальність потреби такого в*їзду та докази на підтвердження цих обставин. При цьому суд зауважує про відсутність механізму забезпечення державою Україна прав дитини на цій території та повернення дитини з цієї території.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія І-НО №462624, виданим міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області (а.с. 5).

Заочним рішенням Червогногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 5 серпня 2013 року, яке набрало законної сили 16 серпня 2013 року, шлюб між сторонами був розірваний (а.с. 6).

Згідно із Довідкою №3250000501 від 28 жовтня 2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом із малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані як особи, переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у АДРЕСА_4 (а.с. 7).

Позивачка зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 4).

Відповідно до витягу з Реєстру дозволів для переміщення осіб в районі проведення АТО позивачці ОСОБА_1 наданий багаторазовий дозвіл на переміщення в зону АТО для моніторингу стану належного її родині нерухомого майна (а.с. 8).

Згідно із пунктом 5.1.1 Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого Наказом №415ог від 12 червня 2015 року в'їзд на неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57.

Частиною 3 статті 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.

Пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:

- рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Згідно із частинами 1 і 3 статті 151 Сімейного Кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 154 Сімейного Кодексу України батьки мають право на самозахист своєї дитини.

Позивачка просила надати дозвіл її малолітній дитині ОСОБА_3 на в*їзд/виїзд на тимчасово неконтрольовану територію (зону проведення АТО) без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в її супроводі для відвідування дому та близьких родичів.

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону висновок суду про відмову у задоволенні позову з підстав, зазначених судом, не відповідає нормам матеріального права, оскільки саме позивачка, як матір дитини, має переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини і на самозахист своєї дитини.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Вирішуючи питання щодо надання дозволу позивачці на виїзд/в*їзд її дитини у м. Макіївка, Донецької області, де вони зареєстровані, апеляційний суд враховує те, що на території, яка тимчасово непідконтрольна державі Україна, знаходиться житло позивачки, її батьки і родичі і вони не можуть бути позбавлені права на підтримання родинних відносин з ними.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе надати дозвіл на в*їзд/виїзд на тимчасово неконтрольовану територію (зону проведення АТО) у м. Макіївка Донецької області її неповнолітній дитині ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без дозволу і супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, для відвідування дому та близьких родичів строком до 25 лютого 2018 року.

Що стосується позовних вимог про надання дозволу на поїздки по території України, то діючим законодавством України не передбачено будь-яке обмеження для громадян України щодо пересування по території України, а тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 грудня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу неповнолітній дитині на поїздки по території України, в тому числі на в*їзд/виїзд на тимчасово неконтрольовану територію (зону проведення АТО) без згоди та супроводу батька, в супроводі матері, задовольнити частково.

Надати дозвіл ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянці України, на в*їзд/виїзд на тимчасово неконтрольовану територію (зону проведення АТО) у м. Макіївка Донецької області у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, без дозволу і супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, для відвідування дому та близьких родичів строком до 25 лютого 2018 року.

У задоволенні позову про надання дозволу на поїзди по території України малолітній дитині ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянці України, без згоди та супроводу батька, в супроводі матері, відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: