Постанова № 5613498, 30.07.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2009 р.Справа № 4/11-09-413

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за дорученням

від відповідача: Сидоров В.М. директор, Кривцов С.А., Норець Н.О., Неделько М.С. за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Ізмаїльської філії Відкритого акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”, м. Ізмаїл, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області

від 27 травня 2009 року

у справі № 4/11-09-413

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства ”Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Ізмаїльської філії Відкритого акціонерного товариства ”Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”, м. Ізмаїл, Одеської області

про стягнення 125551 грн. 21 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

30.01.2009 р. фізична особа підприємець ОСОБА_6 (далі позивач, Підприємець) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства ”Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Ізмаїльської філії Відкритого акціонерного товариства ”Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” (далі відповідач, ВАТ) про стягнення 125551 грн. 21 коп. (остаточні, уточнені позовні вимоги).

Позов мотивований тим, що 13.10.2003 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу за умовами якого позивач 18.11.2003 р. поставив, а відповідач за накладною № 1 від 18.11.2003 р. та довіреністю серії ЯЗД № 475118 від 18.11.2003 р. прийняв 313 тон вугілля вартістю 215 грн. за тону на суму 67296 грн. 25 коп.

Крім того, за усною домовленістю за накладною № 16 від 02.01.2005 р. та на підставі довіреності серії ЯКБ № 949151 відповідач 05.01.2005 р. отримав від позивача 139 тон вугілля марки „АС” вартістю 270 грн. за тону на суму 37 530 грн.

Всього за договором від 13.10.2003 р. та за усною домовленістю відповідачем було отримано від позивача вугілля на загальну суму 104826 грн. 25 коп.

Отримане вугілля відповідач оплатив частково сплативши позивачеві 25150 грн.

Оскільки, ні умовами договору від 13.10.2003 р. ні усною домовленістю сторонами не визначений строк проведення остаточних розрахунків за отримане вугілля позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату отриманого товару, що датована 16.12.2005 року. Відповідач у відповіді на вимогу позивача за № 15 від 19.01.2006 р. підтвердив факт отримання вугілля, але зазначив, що повністю розрахувався за отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, а решту частину грошових коштів передав представнику останнього ОСОБА_7 на підставі довіреності та прибуткових ордерів.

При викладених обставинах позивач вважає, що кінцевий строк проведення розрахунків за отримане вугілля для відповідача сплинув 27.01.2006 р.

Так як, відповідач не розрахувався за отримане вугілля позивач просить стягнути з ВАТ на свою користь 79676 грн. 25 коп. боргу, 6594 грн. 57 коп. 3% річних за період з 28.01.2006 р. по 30.10.2008 р., 39280 грн. 39 коп. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з лютого 2006 р. по вересень 2008 р., а всього 125551 грн. 21 коп. на підставі ст. ст. 526, 530, 625 ЦК України, а також 1255 грн. 51 коп. понесених витрат на сплату держмита та 118 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ст. 44, 49 ГПК України.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги вважав необґрунтованими та безпідставними, оскільки він повністю розрахувався за отримане вугілля шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, а решту частину грошових коштів передав представнику останнього ОСОБА_7 на підставі прибуткових касових ордерів. Крім того, позивачем пропущений 3-хрічний строк позовної давності, внаслідок чого заявлений позов задоволений бути не може.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.2009 р. (суддя Літвінов С.В.) позов задоволений у повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто: 79 676 грн. 25 коп. боргу, 6594 грн. 67 коп. 3% річних, 39280 грн. 39 коп. збитків від інфляції, а також понесені судові витрати по справі: 1255 грн. 51 коп. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що 13.10.2003 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу за умовами якого позивач 18.11.2003 р. поставив, а відповідач за накладною № 1 від 18.11.2003 р. та довіреністю серії ЯЗД № 475118 від 18.11.2003 р. прийняв 313 тон вугілля вартістю 215 грн. за тону на суму 67296 грн. 25 коп. Крім того, за накладною № 16 від 02.01.2005 р. і на підставі довіреності серії ЯКБ № 949151 відповідач 05.01.2005 р. отримав від позивача 139 тон вугілля марки „АС” вартістю 270 грн. за тону на суму 37 530 грн.

Всього за договором від 13.10.2003 р. та за зазначеною накладною № 16 від 02.01.2005 р. відповідачем було отримано від позивача вугілля на загальну суму 104826 грн. 25 коп. Отримане вугілля відповідач оплатив частково сплативши позивачеві 25150 грн.

Оскільки договором, додатковими угодами або специфікаціями не було визначено строку, протягом якого відповідач повинен був провести остаточний розрахунок, та беручи до уваги, те що відповідачем було 16 грудня 2005 року, у відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, скеровано відповідачу письмову вимогу про проведення остаточного розрахунку протягом 10 днів й отримано відповідь датовану 19 січня 2008 року, то таким чином 29 січня 2006 року сплив строк виконання зобовязання та 30 січня 2006 року розпочався перебіг позовної давності, яка скінчилась 30 січня 2009 року, а тому позивачем строк позовної давності не пропущений.

З наданих відповідачем оригіналів прибуткових касових ордерів вбачається, що на них не містяться підписів позивача, а містяться різні підписи, що викликає сумніви, щодо належності цих підписів громадянці ОСОБА_7 Крим того, з звітів до ПФУ та фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань вбачається, що позивачем в господарський діяльності загалі не використовувалась наймана праця, у звязку з чим місцевий суд дійшов до висновку що вимоги позивача є правомірними, документально обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Судові витрати по справі покладені судом на відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог Підприємця.

До апеляційної скарги відповідачем надані додаткові докази, а саме: лист залізничної станції Ізмаїл № 212 від 02.06.2009 р. та витяг з Книги навантаження-розвантаження вагонів.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали та заявили клопотання про залучення до матеріалів справи вищезазначених додаткових доказів.

Оскільки заявник нічим не обґрунтував неможливість подання вищевказаних додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, то колегія суддів, відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України, не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання про залучення цих додаткових доказів до матеріалів справи та повертає їх скаржнику.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Доводи відзиву на апеляційну скаргу представник позивача підтримав при розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції між позивачем та Ізмаїльською філією ВАТ „Одеське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”, правонаступником якого, відповідно до наказу Міністерства транспорту та звязку України № 396 від 26.04.2006 р., є відповідач був укладений договір купівлі-продажу за умовами якого позивач 18.11.2003 р. поставив, а відповідач за накладною № 1 від 18.11.2003 р. та довіреністю серії ЯЗД № 475118 від 18.11.2003 р. прийняв 313 тон вугілля вартістю 215 грн. за тону на суму 67296 грн. 25 коп.

Крім того, за усною домовленістю за накладною № 16 від 02.01.2005 р. та на підставі довіреності серії ЯКБ № 949151 відповідач 05.01.2005 р. отримав від позивача 139 тон вугілля марки „АС” вартістю 270 грн. за тону на суму 37 530 грн.

Доводи скаржника про те, що він не отримував від позивача 139 тон вугілля марки „АС” вартістю 270 грн. за тону на суму 37 530 грн. колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються квитанціями про приймання вантажу з яких вбачається, що залізниця доставила назване вугілля до м. Ізмаїла та оригіналом листа ВАТ та імя Підприємця № 15 від 13.01.2005 р. в якому відповідач повідомляє позивача, що вугілля марки „АС” у кількості 138 тон отримане ним 05.01.2005 р. за накладною № 16 від 02.01.2005 р. та довіреністю № ЯКБ 949151 реалізовано повністю. Гроші відправлені згідно договору.

Таким чином, всього за договором від 13.10.2003 р. та за усною домовленістю відповідачем було отримано від позивача вугілля на загальну суму 104826 грн. 25 коп.

Отримане вугілля відповідач оплатив частково сплативши позивачеві 25150 грн., що вбачається з платіжних доручень про перерахування вказаних грошових коштів відповідачем позивачеві.

З оглянутих в судовому засіданні оригіналів квитанцій до прибуткових касових ордерів вбачається, що позивачем отримані від позивача грошові кошти в загальній сумі 41150 грн.

Названі квитанції не прийняті до уваги місцевим судом з посиланням на те, що на них не містяться підписів позивача, а містяться різні підписи, що викликає сумніви, щодо належності цих підписів уповноваженій позивачем особі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки підписи на всіх вказаних квитанціях скріплені печаткою позивача, наявність якої звільняє сторону від перевірки повноважень особи, що підписала цей документ, так як ці квитанції є документами суворої звітності, а з матеріалів справи вбачається, що з питання викрадення або підробляння печатки чи квитанцій до прибуткових касових ордерів позивач до компетентних правоохоронних органів не звертався.

Такими, що не заслуговують на увагу колегія суддів вважає посилання скаржника на те, що про відсутність в нього боргу перед позивачем свідчать податкові накладні за продукцію на загальну суму 78750 грн., що виписані та засвідчені печаткою останнього, так як згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця. При цьому відповідно до підпункту 7.3.1 названого Закону датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Наведене свідчить про те, що податкова накладна повинна бути виписана продавцем в момент виникнення податкових зобовязань, тобто в день оплати або в день відвантаження продукції.

Таким чином, відповідачем оплачено отримане вугілля в загальній сумі 66300 грн., у звязку з чим колегія суддів доходить до висновку, що відповідач не повністю розрахувався з позивачем за отримане вугілля та має борг по його оплаті в сумі 38526 грн. 25 коп.

Оскільки, ні умовами договору від 13.10.2003 р. ні усною домовленістю сторонами не визначений строк проведення остаточних розрахунків відповідачем за отримане вугілля, то колегія суддів вважає, що до правовідносин сторін повинні бути застосовані вимоги ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що з вимогою про проведення розрахунків за отримане вугілля позивач звернувся до відповідача 16.12.2005 р. та 19.01.2006 р. отримав відповідь останнього за № 15 про відмову від проведення оплати, що слідує з тексту позовної заяви Підприємця та матеріалів справи.

Вищенаведене однозначно свідчить про те, що відповідач у семиденний строк від дня предявлення вимоги не оплатив, а навпаки відмовився від оплати отриманого вугілля та 19.01.2006 р. позивач вже достовірно довідався про порушення свого права.

За захистом своїх прав позивач звернувся до суду 30.01.2009 р. (дата прямо зазначена в позовній заяві) та в цей же день позов зареєстрований в канцелярії місцевого суду за вхідним номером 565, що безумовно свідчить про пропуск позивачем встановленого ст. 257 ЦК України 3-х річного строку загальної позовної давності.

Цей факт не спростовується і самим позивачем, який в позовній заяві зазначив, що, на його думку, термін проведення розрахунків для відповідача сплинув 27.01.2006 р., а позов ним оформлений та поданий до суду 30.01.2009 р.

У відзиві на позов відповідачем заявлено про застосування до правовідносин сторін строків позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи представника позивача про те, що ним не пропущений строк позовної давності, оскільки до цього він двічі звертався до господарського суду Одеської області з питання стягнення з відповідача боргу за поставлене вугілля, внаслідок чого відбувалось переривання строку позовної давності до уваги прийнятими бути не можуть з наступних підстав.

З оглянутих в судовому засіданні колегією суддів справ господарського суду Одеської області № 28/195-07-4369 та № 31/115-08-4609 вбачається, що позивач дійсно раніше двічі звертався до суду з позовами про стягнення з відповідача боргу за поставлене вугілля.

Але, двічі ухвалами від 15.08.2007 р. у справі № 28/195-07-4369 та від 29.01.2009 р. у справі № 31/115-08-4609 його позови залишалися судом без розгляду та зазначені судові ухвали набрали законної сили.

Згідно п. 9 розяснень президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів” від 16.04.1993 р. № 01-6/438 з відповідними змінами та доповненнями якщо позивач після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду або повернення позовної заяви, знову звертається з позовом до господарського суду, перебіг строку позовної давності обчисляється з дня виникнення права на позов, внаслідок чого протилежні доводи представника позивача є помилковими.

Оскільки, доказів того, що строк позовної давності пропущений позивачем з поважних причин в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивачем суду не надано, то підстави для стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 38526 грн. 25 коп. відсутні, у звязку з пропуском останнім, з неповажних причин, 3-х річного строку позовної давності. У звязку з чим і похідні позовні вимоги щодо стягнення річних та індексу інфляції задоволені також бути не можуть, внаслідок чого колегія суддів вважає за необхідне повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати по справі на держмито та інформаційно-технічне забезпечення повинні бути покладені на самого позивача та останній зобовязаний відшкодувати відповідачеві 627 грн. 76 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101105 ГПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ”Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Ізмаїльської філії Відкритого акціонерного товариства ”Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”, м. Ізмаїл, Одеської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2009 року у справі № 4/11-09-413 скасувати, а в позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємця фізичної особи ОСОБА_6 (61093, АДРЕСА_1) Код НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в Комінтернівському відділенні ПІБ Україна, МФО 351367 на користь Відкритого акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Ізмаїльської філії відкритого акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” (68603, Одеська область, м. Ізмаїл вул. Нахімова, 300) ЄДРПОУ 34425491 627 грн. 76 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В. В. Шевченко

Судді В. В. Бєляновський

М. А. Мирошниченко

Постанову підписано 31.07.2009 р.