Рішення № 5613115, 30.09.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2009 р. Справа № 9/92

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Поліводі Сергію Володимировичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до відповідача Житлово-експлуатаційна організація №9 вул. Галицька,53а,м.Івано-Франківськ,76000

про визнання договору неукладеним

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 - адвокат, (довіреність зареєстрована в реєстрі за № 4685 від 28.08.2008 року).

Від відповідача: Перев'язко Ілона Ярославівна - представник, (довіреність № 667 від 21.09.2009 року; паспорт серії НОМЕР_2 від 02.07.2007 року).

Заявлено вимогу про визнання договору №24 від 01.02.07. на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території укладеного між Підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та Житлово-експлуатаційною організацією №9 (вул.Галицька,53-а, м.Івано-Франківськ код 19400216)- неукладеним.

Представник позивача 08.09.09. подав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№7673 від 08.09.09.), де просить, суд, визнати договір №24 від 01.02.07. на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території укладений між Підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та Житлово-експлуатаційною організацією №9 (вул.Галицька,53-а, м.Івано-Франківськ, код 19400216)- недійсним.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на норми ст. ст. 203, 215 ЦК України та зазначає, що законодавство передбачає можливість визнання договору недійсним в судовому порядку.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов вх.№8214 від 30.09.09., а саме стверджував, що житловий будинок №41 по вул.С.Стрільців знаходиться на балансі ЖЕО №9 та заяви про відмову користування його послугами від позивача не надходило. А також зазначив, що договір №24 від 01.02.07. на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території підписаний власником кафе "Наталі"- ОСОБА_1 та скріплений печаткою.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, судом встановлено:

між сторонами даного спору 01.02.07. укладено договір №24 на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території кафе "Наталі", що знаходиться за адресою вул.С.Стрільців,41 в м.Івано-Франківську.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною 2 даної статті встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, власником кафе "Наталі" на підставі договору про розподіл спадкового майна АЕЕ №248668 від 06.11.01. та свідоцтва про право власності САВ №170816 від 30.05.07. є підприємець ОСОБА_5, який з відповідачем договору на вивезення твердих побутових відходів не укладав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює свою підприємницьку діяльність відповідно до договору оренди від 01.10.06. укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ "М"ясомолторг" за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Левинського,1а(копія якого долучена до матеріалів справи). Суду не подано доказів, що підприємець - ОСОБА_1, має, майно за адресою, вказаною в договорі на обслуговування, а відтак не могла укладати договір на вивезення твердих побутових відходів з даної території.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.01.09. по справі №8/76 за позовом Житлово-експлуатаційної організації №9 до відповідача підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги по обслуговуванню та ремонту житлового будинку згідно договору №24 від 01.02.07. в позові відмовлено через встановлення факту ненадання послуг передбачених цим договором. Дане рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.07.09., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи при цьому з наступного.

Загальними вимогами, відповідно до ст. 203 ЦК України додержання яких є необхідним для чинності правочину є:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину, згідно приписів ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на ту обставину, що договір №24 від 01.02.07. на підписаний не власником вищавказаного кафе, доручень на його підписання він не давав, тому даний договір укладений неуповноваженою особою, і не може вважатися дійсним.

Згідно п.1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (п.2 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст.6 Закону України “Про судоустрій України” усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Згідно з п.5 частини першої ст.3 Цивільного кодексу України однією з основних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Судом встановлено, що договір №24 від 01.02.07. на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території укладений без достатніх правових підстав, оскільки, як свідчать матеріали справи, приміщення вказане в договорі не належить підприємцю ОСОБА_1 на праві власності.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з підпунктом «б»пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»( із змінами, внесеними Законом України № 2505-IY від 25.03.05р.) із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру ставка державного мита становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки позовна вимога даного спору немайнового характеру, державне мито становить 85,00 грн. При поданні позовної заяви внесено більшу суму, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 30.04.09., тому мито у розмірі 17,00 грн. слід повернути позивачу, про що видати довідку.

Судові витрати за правилами ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищенаведеного, у відповідності до 124,129 Конституції України, ст. 3, 16,

203, 215 ЦК України, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати договір №24 від 01.02.07. на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території укладений між Підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та Житлово-експлуатаційною організацією №9 (вул.Галицька,53-а, м.Івано-Франківськ код 19400216)- недійсним.

Стягнути з відповідача, Житлово-експлуатаційна організація №9, вул.Галицька,53-а, м.Івано-Франківськ (код 19400216) на користь позивача, Підприємць ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) - 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Видати позивачу довідку про повернення з Державного бюджету України 17,00 грн. зайво сплаченого державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

рішення виготовлено та підписано 05.10.09 року.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______

05.10.09.