Постанова № 56130464, 25.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14971/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Хмарської К.І.

представника позивача Стеценка О.В.

представника відповідача Чернявської О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" до Київської митниці державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської митниці державної фіскальної служби України, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610014/1 від 27.02.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00030 від 27.02.2015.

Власні вимоги щодо незаконності оскаржуваних рішень митного органу позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення було надано усі наявні у нього документи, які дають можливість здійснити митне оформлення імпортованого товару за ціною договору (за першим методом).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" та НК "Роснєфть" (Росія) було укладено контракт №100014/10663К від 30.10.2014.

Відповідно до умов контракту позивачу в Україну здійснювалась поставка бензину та дизельного палива (п. 1.1). Кількість, якість, асортимент, ціна, строк, базис та інші необхідні умови поставки обговорюються сторонами в додатках чи/або доповненнях, підписаних обома сторонами, що є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.2). Умови поставки визначені у п. 2 Контракту. Згідно з п. 5.1. Контракту ціна за Товар, що поставляється по цьому контракту встановлюється в доларах США за метричну тону та визначається згідно Додатків, що є невід'ємною частиною цього Контракту. Крім фіксованої ціни сторони можуть узгодити в додатках/доповненнях розрахунок ціни по формулі. Деталі ціноутворення сторони оговорюють у відповідних додатках/доповненнях до цього контракту. У випадку застосування формульного ціноутворення, остаточна ціна на поставлений товар зазначається в рахунках.

Згідно з п. 1.1., укладеного між НК "Роснєфть" (Росія) та ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" Додатку № 006 до Контракту №100014/10663К продавець передає, а покупець приймає на умовах СРТ залізнична станція Суземка та/або станція Суземка експ., неетилований бензин марки Регуляр-92 (АИ-92-К5), ДСТУ Р 51105-97 із змінами 1-6, виробництва ВАТ "РНПК", Росія, в подальшому іменоване Товар. Відповідно до п. 4.1 Додатку № 006 ціна на Товар, що поставляється по цьому Додатку, визначається в доларах США за одну метричну тону та складає 393.44 долара США.

Крім того, 09.02.2015 між ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" та ТОВ "Ітек Транс" було укладено Договір № 0019ПЦ транспортного експедирування, а також укладено договір доручення від 01.01.2015 № 0018ПЦ із ТОВ "Брок-Енерджі", за яким ТОВ "Брок-Енерджі" зобов'язувалось, як повірений, надавати комплекс митно-брокерських послуг, перелік яких визначено в п. 1.1. зазначеного договору.

27.02.2015 позивачем до митного оформлення заявлений товар - неетильований бензин марки регуляр-92 (АИ-92-К5) ГОСТ Р 51105-97 зі змінами 1-6. Клас D. Октанове число 92,1, за митною декларацією № 125130005/2015/541481 та визначено митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що разом із декларацією позивач надав митному органу: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; накладну АЦ099451 від 20.02.2015; рахунок проформу №909 від 10.02.2015; зовнішньоекономічний контракт № 100014/10663К; додаток № 006 від 03.02.2015 до Контракту № 100014/10663К; договір доручення № 0018ПЦ від 01.01.2015; сертифікат відповідності; декларацію про відповідність; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; декларацію про проходження товару; паспорт якості № 03574 від 18.02.2015; акт про повернення проб (зразків) товарів.

27.02.2015 митним органом позивачу направлено електронне повідомлення, відповідно до якого для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати додаткові документи, у відповідь на який митним брокером було повідомлено про відсутність можливості їх подання.

27.02.2015 Київською митницею Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125130005/2015/610014/1, яким митну вартість товару, що імпортується ТОВ "ТНК-Індастріз Україна", скориговано із застосуванням резервного методу. Також відповідачем оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125120005/2015/00030.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості якого, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовуються тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Зазначено про неможливість використання основного та другорядних методів. Резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 24.01.2015 № 101030000/2015/000856. Проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України.

Вважаючи рішення митного органу незаконними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив, мотивувавши рішення тим, що в оскаржуваному рішенні відповідачем жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності. Аналогічним чином митний орган не вказав, які саме документи, на думку суб'єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.

Надаючи правову оцінку обставинам справи з урахуванням висновків суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини другої ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15, яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при розмитненні товару були надані: зовнішньоекономічний контракт із додатком до нього, рахунок проформа, накладна, картку обліку особи акт про повернення проб (зразків) товарів, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, декларація про проходження товару; паспорт якості декларацію про відповідність сертифікат відповідності.

Як вбачається із матеріалів справи, митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили неповні відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган відзначив, що у графі 22 та 46 митної декларації країни відправлення від 13.02.2015 року № 10006120/130215/0000292 (а.с. 264) вартість товару становить - 173113,6 дол. США,а у МД від 27.02.2015 № 125130005/2015/541481 ціна товару зазначена - 166012,01 дол. США.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до п. 6.1 контракту №100014/10663К від 30.10.2014 оплата за товар здійснюється покупцем у доларах США, так і у Євро, так і в Рублях РФ (за вибором продавця), шляхом банківського переказу на рахунок, вказаний продавцем у інвойсі на умовах відстрочення платежу за товар або на умовах передоплати 100% попередньої вартості або 100% вартості товару за вибором продавця.

При цьому зі змісту пунктів 6.1.1 та 6.1.2 Контракту слідує, що у разі здійснення оплати на умовах передоплати, то вона здійснюється за 2 робочі дні до дати відвантаження товару на підставі пред'явлення попереднього інвойсу. Обов'язок з оплати товару вважається виконаним у момент зарахування на рахунок продавця 100% суми, вказаної у кінцевому комерційному рахунку, наданому продавцем.

У разі ж здійснення оплати на умовах відстрочення платежу, то покупець здійснює оплату товару по факту його поставки протягом 30 днів з дати комерційного інвойсу продавця. Обов'язок з оплати товару вважається виконаним у момент зарахування на рахунок продавця 100% суми, вказаної у кінцевому комерційному рахунку, наданому продавцем (п. 6.2 та 6.2.1 контракту).

Отже, умовами контракту передбачено можливість здійснення оплати трьома різними порядками, серед яких вказано як передоплату так і відстрочення платежу, при цьому, у будь-якому випадку оплата здійснюється на підставі комерційного інвойсу продавця (т.1 а.с. 243).

Водночас, колегією суддів встановлено, що із наданих позивачем до митного оформлення документів не видається за можливе визначити у якому порядку її здійснено, зокрема Додатком до контракту № 006 від 03.02.2015, а так само рахунком-проформою №909 від 10.02.2015 не встановлено, який порядок оплати товару встановлено щодо спірної партії товару.

Також апеляційним судом встановлено, що до митного оформлення всупереч вимогам ч.2 ст. 52, ч.2 ст. 53 МК України позивачем не надавався комерційний інвойс, який, за змістом зазначених умов контракту є обов'язковим при здійсненні оплати за товар і відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України є одним із основних документів, які надаються декларантом для підтвердження митної вартості товару.

Крім того, стосовно наданого до митного оформлення рахунку-проформи №909 від 10.02.2015 (т. 1 а.с. 227), апеляційний суд звертає увагу, що товар, який є предметом даного контракту є об'єктом купівлі-продажу, а тому рахунок-проформа, згідно з п.3 ч.2 ст. 53 МК не є документом, який може підтверджувати заявлену митну вартість товару.

На користь такого висновку свідчить і зміст п. 6.2.4 контракту, згідно з яким сторони погодили, що рахунок-проформа не є підставою для здійснення взаєморозрахунків і використовується лише у цілях оформлення сторонами усіх необхідних документів на товар (т.1 а.с. 244).

Наведені обставини у їх сукупності дають апеляційному суду підстави для висновку про наявність підстав для виникнення у митниці обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, зважаючи на те, що декларантом подано неповні відомості, в тому числі щодо порядку оплати за товар, а також не надано певних документів, які могли мати безпосередній вплив на числові значення складових митної вартості товарів.

За таких обставин, митний орган правомірно звернувся до підприємства із вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.02.2015 митним органом позивачу направлено електронне повідомлення, відповідно до якого для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати додаткові документи, у відповідь на який митним брокером було повідомлено про відсутність можливості їх подання.

За таких обставин, митний орган прийшов до висновку про необхідність визначення митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм, надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи коригування митної вартості шляхом надання додаткових документів.

Проте, митному органу позивачем витребовувані додаткові документи надано не було, а надані ним документи сумніву у визначеній декларантом митній вартості не усунули.

Таким чином, у зв'язку з неможливістю об'єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст.57 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару митницею обґрунтовано застосований резервний метод оцінки згідно зі ст.64 Митного кодексу.

При цьому у рішеннях Митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та зазначила у своєму рішенні номер та дату митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (МД від 24.01.2015 № 101030000/2015/000856), за якою здійснено оформлення товару з ідентичним виробником, країною виробництва та якістю).

Консультації між митним органом та декларантом проведено відповідно до вимог ст. 57 МК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України винесені у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням наданих декларантом документів.

При винесенні рішень та карток відмови відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваних рішень та картки відмов не вбачається. Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині повернення із Державного бюджету платежів, сплачених при митному оформленні товару.

Згідно із висновком Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, який є обов'язковим для врахування при вирішенні спору в силу ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів (постанова ВСУ від 10 квітня 2012 року у справі № 21-52а12).

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції перелічив, які саме документи подавалися позивачем до митного оформлення, проте їх не дослідив, правової оцінки належності таких документів для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару, не надав, у зв'язку із чим прийняв рішення за неповного з'ясування обставин у справі та з порушенням норм матеріального права.

Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості та картки відмови, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції, який, приймаючи рішення про задоволення вимог позивача, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив постанову з порушенням норм матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та з порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Київської митниці державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" до Київської митниці державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" відмовити

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 29 лютого 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.