Постанова № 56129032, 16.02.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року справа № 823/5322/15

м. Черкаси

09 год. 07 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

суддів - Бабич А.М., Мишенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - 1 - Юрченко В.І. (за посадою),

представника відповідача - 2, 3 - Руденко О.М. (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Черкаській області про поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,

встановив:

30 листопада 2015 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1, в якій просить (з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 23.12.2015 та 25.01.2016):

1) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної інспекції нагляду в промисловості та за об'єктами підвищеної небезпеки територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області;

2) зобов'язати Державну службу України з питань праці працевлаштувати ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області;

3) стягнути з Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, а після його ліквідації з Управління Держпраці у Черкаській області на користь ОСОБА_1 не виплачену компенсацію за не використані ним дні відпустки в сумі 968,70 грн, заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення по день поновлення на роботі судом, відрахувавши із доходу податок із доходу фізичних осіб та єдиний соціальний внесок;

4) стягнути з Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, а після його ліквідації з Управління Держпраці у Черкаській області на користь ОСОБА_1 15120 грн 34 коп. індексації заробітної плати.

Позов мотивовано тим, що позивача звільнено за відсутності правових підстав і з порушенням вимог законодавства та не проведено повного остаточного розрахунку, а саме не виплачено компенсацію за всі невикористані ним дні основної щорічної та додаткової щорічної відпустки.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів щодо задоволення адміністративного позову заперечували з підстав викладених у письмових запереченнях, та додатково зазначили, що оскаржувані дії вчинені відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов до такого висновку.

Наказом Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Черкаській області від 03.03.2010 року № 19-к «Про прийняття на посаду ОСОБА_1.» позивача прийнято на посаду державного газотехнічного інспектора відділу з промислової безпеки та охорони праці в газовому комплексі та АГНКС управління по переводу з Державної головної міжрегіональної інспекції з промислової безпеки в нафтогазовому комплексі, з посадовим окладом 1007 грн. ( а.с. 175)

Станом на день прийняття на цю посаду стаж державної служби у позивача становив 06 років 01 місяць 05 днів.

Пунктом третім даного наказу про призначення визначено період для надання щорічної відпустки у зв'язку із виплаченою грошовою компенсацією за невикористану відпустку за період з 02.01.2010 по 02.03.2010 у кількості 5 календарних днів, відповідно до наказу територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києва від 02.03.2010 № 41-к, а саме з 07.05.2009 по 06.05.2010.

Наказом Територіального управління Держгірпромналяду у Черкаській області від 15.10.2015 № 40-к «Про звільнення ОСОБА_1.» відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40, статті 44 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1, начальника державної інспекції нагляду в промисловості та за об'єктами підвищеної небезпеки звільнено із займаної посади з 15 жовтня 2015 року (а.с. 89).

Пунктом 1.1. наказу відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» призначено виплатити позивачу компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи 07.05.2014 -15.11.2015, та додаткової відпустки за стаж державної служби за період 27.01.2014 по 26.01.2015 та 27.01.2015 по 26.01.2016 кількістю 9 календарних днів.

Пунктом 2.1 наказу передбачено виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку згідно статті 44 КЗпП України у зв'язку із звільненням відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Стаж державної служби позивача на день звільнення становить 11 років 08 місяці 16 днів (а.с. 25).

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Статтею 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб-засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках передбачених законом, - за рішенням суду.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття державну інспекцію з питань праці та державну службу гірничного нагляду та промислової безпеки.

Частиною першою постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" визначено утворення як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державної служби України з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і державної інспекції з питань праці. Утворено Управління Держпраці у Черкаській області. Внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації здійснено 07.07.2015р.(додаток № 1).

Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 № 3166-VI та Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, встановлено, що у разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації. Головою комісії з припинення органу виконавчої влади затверджується керівник або заступник органу виконавчої влади, що припиняється.

Абзацом другим пункту 12 Порядку визначено, що Голова комісії з реорганізації забезпечує дотримання порядку звільнення працівників, зокрема тих, що є членами комісії, у тому числі письмово попереджає їх не пізніше ніж за два місяці до звільнення, повідомляє державну службу зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільняє працівників і забезпечує своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видає відповідні накази та підписує необхідні документи.

Наказ Держгірпромнагляду від 19.03.2015 року № 15 "Про реорганізацію територіальних управлінь Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України" передбачає затвердження заходів та персонального складу комісії з реорганізації по кожному територіальному управлінню (а.с. 91).

Зазначеним наказом Головою комісії з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області призначено Кошелюка Івана Васильовича - начальника територіального управління держгірпромнагляду у Черкаській області.

Наказом територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області від 20.03.2015р. № 11 «Про утворення комісії з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області» затверджено персональний склад комісії з проведення реорганізації та заходи з реорганізіції територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області.

10.07.2015р. в пункті 23 наказу Держгірпромнагляду від 19.03.2015 року № 15 "Про реорганізацію територіальних управлінь Державної служби гірничого та промислової безпеки України" внесені зміни, а саме: затверджено голову комісії з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області головного державного інспектора з охорони праці Юрченка Василя Івановича.

Відповідно до заходів з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, затверджених наказом управління від 20.03.2015р.№11:

1. Попереджено усіх працівників територіального управління про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією.

Зокрема, ОСОБА_1 попереджено 24.03.2015, про що свідчить особисто вчинений ним підпис про попередження (а.с. 93).

2. Надіслано до Черкаського міського центру зайнятості інформацію про заплановане звільнення працівників 26.03.2015р. (додаток № 2, а.с. 158 зворот).

3. Надіслано до Голови обласної організації профспілки працівників хімічної та нафтохімічної галузей промисловості інформацію про припинення юридичної особи та про наступне вивільнення працівників, лист від 26.03.2015р. №02-12/244 (додаток № 3). ОСОБА_1 станом на день звільнення (на 15.10.2015) не був членом профспілкової організації територального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області. Утримання із заробітної плати профспілкових внесків не здійснювалися (додаток № 4)

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, начальника державної інспекції нагляду в промисловості та за об'єктами підвищеної небезпеки територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, персонально попереджено 24.03.2015р. про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією.

Управління Держпраці у Черкаській області зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.07.2015, а штатний розпис новоутвореного органу введений в дію із 01.09.2015 року, а тому саме станом на день попередження 24.03.2015 у відповідача-1 не було законних підстав пропонувати позивачу рівнозначну посаду.

В зв'язку із припиненням Держгірпромнагляду України будь-якої діяльності, пов'язаної з виконанням владних повноважень і функцій (розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.09.2014р. № 1021-р) та з переходом усіх майнових прав та обов'язків до нової юридичної особи - управління Держпраці у Черкаській області, ОСОБА_1 відповідачем-3 06.10.2015р. запропоновані дві вакантні посади у новоствореному органі - начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки та начальника відділу нагляду в АПК та СКС.

Відповідно до Акту від 06.10 2015 року позивач відмовився від запропонованих посад та від підпису у пропозиції (а.с.97).

Із вивченого судом Положення про державну інспекцію нагляду в промисловості та за об'єктами підвищеної небезпеки територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, затвердженого наказом начальника територіального управління Держгіпромнагляду у Черкаській області від 21.09.2012 № 84 (а.с. 99), зокрема пунктом 10 якого передбачені повноваження начальника інспекції, тобто посади, яку обіймав позивач, судом вбачається, що із запропонованих відповідачем-3 посад згідно із завданнями, які покладаються на відділ, як структурний підрозділ управління, та функціональними обов'язками начальника відділу, рівнозначною є посада начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки.

Тобто, запропонована відповідачем-3 посада повністю відповідає його попередній посаді, в тому числі за умовами праці, кваліфікації позивача, заробітній платі.

Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 25.01.2011р.,скорочення чисельності - звільнення працівників, скорочення штату - зменшення кількості або ліквідація певних посад, спеціальностей, професій, тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії, тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Штатний розпис Управління Держпраці у Черкаській області, який затверджений головою 28 вересня 2015 року, вводиться в дію з 01 вересня 2015 року у кількості 91 штатна одиниця (а.с. 118).

Слід наголосити що у зв'язку з утворенням Управління Держпраці у Черкаській області шляхом реорганізації територіальної Державної інспекції з питань праці у Черкаській області, зменшилась кількість посад начальників, перших заступників та заступників, що в свою чергу супроводжувалось скороченням чисельності штату працівників. Крім того, ряд посад ліквідовано ( в тому числі посада начальника державної інспекції нагляду в промисловості та за об'єктами підвищеної небезпеки територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, яку обіймав позивач), а введено нові посади (начальників відділів, завідуючих секторів і т.д.).

Позивач наголошує, що йому були запропоновані нерівнозначні посади, а рівнозначною є посада першого заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області, на що суд зазначає таке.

Відповідно до підпунктів 10 і 11 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96, Голова Держпраці призначає на посаду за погодженням з Міністром соціальної політики України та головами відповідних місцевих держадміністрацій керівників територіальних органів Держпраці, та за погодженням з Міністром соціальної політики їх заступників.

Тобто, призначення на посаду першого заступника управління, на яку саме і претендує позивач, передбачає особливий порядок. Також із функціональних обов'язків першого заступника управління, вбачається, що ця посада охоплює контроль та координацію великої кількості відділів та секторів (а.с. 121- зворот), з функціями яких позивач не обізнаний по виду своєї діяльності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачі в процесі реорганізації органу шляхом скорочення чисельності штату діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому за відсутності згоди позивача на переведення до новоствореного органу на рівнозначну посаду, позовні вимоги про поновлення на роботі та зобов'язання Державну службу України з питань праці надати відповідну роботу - задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представники відповідачів-2,3 наголошували, що запропоновані позивачу посади у новоствореному органі є вакантними на день розгляду справи і позивач має право у будь-який час погодитися на призначення.

Згідно із довідкою від 09.02.2016 № 09 відповідача-1 всі працівники територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області переведені до управління Держпраці у Черкаській області та звільнені на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Останній працівник звільнений з 19.10.2015 ( а.с. 222).

Суд наголошує, що позивач не оскаржує наказ про звільнення, не просить його скасувати чи визнати його протиправним, а з врахування заяв про уточнення позовних вимог, позивач просив: поновити його на роботі та зобов'язати Державну службу України з питань праці надати йому відповідну роботу, стягнути кошти за невикористану відпустку, заробітну плату за вимушений прогул, кошти по індексації заробітної плати.

Позивач посилається на порушення процедури звільнення, однак як встановлено судом, зазначене не знайшло свого реального підтвердження, будь-яких інших доводів позивачем не наведено.

При цьому суд зазначає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його протиправним, якщо інше не передбачено законодавством.

Щодо стягнення із відповідача-1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення по день поновлення на роботі судом, суд зазначає таке

Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. .

Оскільки у поновленні на роботі позивачу відмовлено, то у задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 коштів за невикористану відпустку у зв'язку із неправильним розрахунком періоду роботи та кількості днів, суд зазначає таке.

По-перше. Період роботи для надання позивачу щорічної основної відпустки визначений роботодавцем згідно з наказом від 03.03.2010 № 19-к «Про прийняття ОСОБА_1.», з яким позивач ознайомлений, -07.05.2014-15.10.2015 .

Роботодавець в судовому засіданні визнав помилку в розрахунку кількості днів невикористаної щорічної основної відпустки, а саме позивачу недорахували 2 кал. дні х 88 грн. 07 коп. (середній заробіток за один календарний день, а.с. 103) = 176 грн.14 коп. - борг роботодавця на день розгляду справи.

Період роботи щодо додаткової відпустки позивачу рахується із 27.01.2014 по 26.01.2015 та 27.01.2015 по 26.01.2016, і роботодавцем компенсовано за 9 кал. днів, а потрібно за 12 кал днів, тобто 3 кал дні х 88,07 грн = 264, 21 грн - борг роботодавця.

По-друге. Судом з'ясовано, що на виконання приписів статті 47 КЗпП України в день звільнення з позивачем проведений остаточний розрахунок відповідно до платіжного доручення від 15.10.2015 № 290 (а.с. 172). Проте, Головним управлінням казначейської служби України в Черкаській області кошти проведені лише 16.10.2016.

Розрахунки, наведені позивачем у розмірі 968 грн 70 коп. компенсації за невикористану відпустку є невірними з огляду на вищевстановлені судом періоди роботи позивача, а тому суд, виходячи із розрахунків періодів роботи за кожний вид відпустки, погоджується з позицією відповідача і приходить до висновку про часткове задоволення даної позовної вимоги, а саме стягнення з відповідача-1 на користь позивача 440, 35 грн розміру компенсації за невикористані дні відпустки.

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача-1 (роботодавця) на користь позивача індексації заробітної плати у розмірі 15120, 34 грн, суд зазначає таке.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно ст. 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення); індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін (показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, ІСЦ) обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

17 липня 2003 року Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок проведення індексації, Порядок № 1078), який відповідно до п. 1 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Згідно п. 1-1 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до п. 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Згідно абз. 1 та 2 п. 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинної у спірному періоді) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абз. 1 цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених п. 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до п.п. 1-1 і 4 цього Порядку.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинної до 21 червня 2012 року) якщо сума збільшення грошових доходів менша від суми індексації, нарахованої відповідно до цього Порядку, подальша індексація проводиться за прикладом, наведеним у додатку 4 цього Порядку.

Передбачений цим пунктом механізм нарахування суми індексації у разі підвищення грошових доходів на суму, меншу, ніж сума індексації, полягає у тому, що якщо у поточному місяці підвищення доходу не перевищує суму індексації, яка нараховувалась за попередній місяць, то проводиться індексація заробітної плати на коефіцієнт індексації, який застосовувався у попередньому місяці.

З 21 червня 2012 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, якою були внесені зміни у Порядок № 1078, місяць підвищення грошових доходів завжди є базовим. Згідно абз. 3 п. 5 цього Порядку у новій редакції, у разі, коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

Фактично передбачений цим пунктом механізм нарахування суми індексації передбачає, що у разі, коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, здійснюється підвищення заробітної плати та додається сума індексації, визначена з урахуванням суми підвищення доходу; визначена сума індексації фіксується і виплачується працівникові у такому розмірі до наступного збільшення грошового доходу, при якому сума збільшення доходу перевищить зазначену фіксовану величину.

Як вбачається із пояснень відповідача-1 та наданим ним розрахунком індексації зарплати позивача з врахуванням вищезазначеного порядку та листа Мінпраці від 27.07.2011 № 150-10/136-11, ним правомірно здійснено перерахунок індексації заробітної плати з березня 2010 року до дня звільнення позивача, з врахуванням встановлених надбавок та зміни посадових окладів у зв'язку із просуванням по службі.

Так, із розрахунку вбачається, що роботодавець виплати позивачу 2024, 04 грн, індексації, а повинен був виплатити 1720,77 грн, тобто позивачу надмірно виплачено індексацію у розмірі 303 грн 27 коп., а тому вимоги позивача про стягнення неправильно нарахованої індексації заробітної плати у розмірі 15120 грн 34 коп. задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачає частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».

Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин 4, 5 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи дотримання відповідачем-1 процедури попередження позивача про можливість звільнення у зв'язку із реорганізацією органу, суд дійшов висновку, що відповідачі при вчиненні дій щодо належного звільнення позивача, вжиття заходів щодо працевлаштування позивача у новоствореному органі, виплати сум індексації заробітної плати, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку розрахункам відповідача-1 щодо компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, а саме стягнути із Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській на користь ОСОБА_1 440 (чотириста сорок) гривень 35 коп. компенсації за невикористану відпустку.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області (ідентифікаційний код 38030969) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 440 (чотириста сорок) гривень 35 коп. компенсації за невикористану відпустку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий В.П. Тимошенко

Судді А.М.Бабич

В.В.Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2016 року