Постанова № 56129261, 22.02.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року справа № 823/5472/15

м. Черкаси

13 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області - Коваленко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі -відповідач 2), у якій, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, майора міліції ОСОБА_1 (М-081285) - слідчого слідчого відділення Жашківського РВ УМВС України в Черкаській області;

- зобов'язати УМВС України в Черкаській області, у передбачений ст. 32, 40 КЗпП України, п. 64 «з» Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ України, спосіб провести переведення ОСОБА_1 з посади слідчого відділу Жашківського РВ УМВС України в Черкаській області на посаду, яка відповідає кваліфікації та досвіду роботи до Жашківського відділення Уманського відділу ГУ Національної поліції України в Черкаській області;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Черкаській області встановити факт перебування у трудових відносинах відповідача з ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 20.11.2015;

- вважати вимушеним, у зв'язку з виданням наказу №312о/с від 06.11.2015, прогул ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області виплатити відповідне грошове утримання з моменту підписання вищевказаного наказу до моменту винесення відповідного судового рішення;

- стягнути з УМВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по день фактичного поновлення на роботі.

Позов мотивовано тим, що позивача звільнено за відсутності правових підстав і з порушенням вимог законодавства, без врахування наявності пільг у позивача та відсутності пропозицій щодо подальшого працевлаштування при наявності бажання працювати в Національній поліції, а також наявності рівнозначних штатних одиниць у структурі Нацполіції.

Представник ГУ Національної поліції у Черкаській області щодо задоволення адміністративного позову заперечувала з підстав викладених у письмових запереченнях, що позивача звільнено з огляду на набуття чинності Законом України "Про Національну поліцію" у зв'язку зі скороченням штатів із-за ліквідації органу державної влади.

Представник УМВС України в Черкаській області в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, проте виходячи з наданих письмових заперечень щодо задоволення адміністративного позову заперечувала з підстав викладених у них, які є аналогічні запереченням представника ГУ Національної поліції України в Черкаській області.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 21.03.2003 у відповідності до наказу Одеського училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Одеській області від 21.03.2003.

Наказом УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с по Жашківському РВ УМВС України в Черкаській області слідчого слідчого відділення Жашківського РВ УМВС майора міліції ОСОБА_1 звільнено з ОВС в запас ЗС України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Суд звернув увагу, що підставою звільнення позивача зазначено Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію".

Не погоджуючись із прийнятим УМВС рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIІI "Про Національну поліцію" (далі - Закон) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).

При цьому Верховний Суд України в своїх рішеннях неодноразово висловлював позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

В своїй постанові від 17 лютого 2015 року №21-8а/15 Верховний Суд України зазначив, що будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" (далі - Закон № 565-ХІІ).

Статтею 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим суд враховує, що на час розгляду цієї адміністративної справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" втратив чинність та набрав законної сили Закон України від 02.07.2015 № 580-VIІI "Про Національну поліцію".

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п.1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в Голосі України, 06.08.2015 № 141-142, набрав чинності 07.11.2015 року. Проте, враховуючи п.1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.08.2015 року.

Так, пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Тобто, суд зазначає, що позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону. Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.

Разом з тим, згідно з п. 9 Розділу XI Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Суд з'ясував, що 06.11.2015 позивач звертався у письмовій формі до УМВС з приводу наявності бажання проходження служби в поліції, у відповідності до довідки № 10 від 10.02.2016 начальника Жашківського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області. Проте, в супереч вимогам п. 9 Розділу XI Закону відповідач не перевіряв останнього на відповідність вимогам до поліцейських даних послужного списку позивача, наявність його згоди на проходження конкурсу на відповідні посади.

Відповідно до п. 10 Розділу XI Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону (п.11 Розділу XI).

З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIІI.

Отже, вказаним Законом передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Суд з'ясував, що ОСОБА_1 виявив бажання проходити службу в поліції, а тому наказ УМВС № 312 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС в запас Збройних Сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання УМВС України в Черкаській області, у передбачений ст. 32, 40 КЗпП України, п. 64 «з» Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ України, спосіб провести переведення ОСОБА_1 з посади слідчого відділу Жашківського РВ УМВС України в Черкаській області на посаду, яка відповідає кваліфікації та досвіду роботи до Жашківського відділення Уманського відділу ГУ Національної поліції України в Черкаській області, суд заначає, що призначення на посаду поліцейського здійснюється лише після перевірки комісією у відповідності до п. 9 Розділу XI Закону (відповідності кандидатури вимогам Закону). Суд також зазначає, що саме відповідність кандидатури вимогам Закону для зайняття посаду поліцейського є дискреційним правом комісії.

Дискреційні повноваження - сукупність прав і обов'язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції, і їх використання повинно відбуватися лише у рамках закону, що відповідає принципу законності та зміцнює законність. Власний, вільний розсуд - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Отже, це вибір лише із законних альтернатив.

Окрім того, суд звертає увагу позивача, що встановлення фактів, які мають юридичне значення здійснюється в порядку цивільно-процесуального законодавства у відповідності до ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004р. № 1618-IV.

Суддя вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що вимоги щодо встановлення факту юридичного значення розглядаються місцевими судами в порядку окремого провадження у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст.234 ЦПК України яким передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до абз.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015 фактично ліквідовано територіальні органи МВС України в тому числі і Жашківський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1388 "Про організаційно-штатні питання" скасовано всі штати та скорочено усі посади в УМВС України у Черкаській області.

Однак, оскільки діяльність УМВС України в Черкаській області не припинена, наявні підстави, у зв'язку з незаконним звільненням, для поновлення позивача на посаді в органі, з якого його було звільнено.

Крім того, керуючись ст. 11 КАС України про необхідність виходу за межі заявлених позовних вимог для повного вирішення спору, суд дійшов висновку поновити позивача в органі, в якому він ніс службу (на посаді, якого його звільнено у відповідача), з часу, коли він вважався звільненим, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У межах вирішеного спору суд акцентує увагу осіб, які брали участь у справі, що ст.256 КАС України встановлює підстави, за яких рішення суду виконується негайно (ч.1), а які - можуть допускатися до негайного виконання за результатами розгляду клопотання сторін (ч.2 зазначеної статті). Відповідно до п.3 ч.1 ст.256 КАС України постанова суду про поновлення на посаді працівника у відносинах публічної служби виконується негайно.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, правомірності прийнятого ним наказу не довів.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в задоволенні вимог згідно яких позивач сплатив судовий збір відмовлено, то сума сплаченого судового збору не підлягає до повернення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 6 листопада 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, майора міліції ОСОБА_1 (М-081285) - слідчого слідчого відділення Жашківського РВ УМВС України в Черкаській області;

Поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Жашківського РВ УМВС України в Черкаській області з 06.11.2015.

Стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 22.02.2015.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", у Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді на час звільнення та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 25.02.2016