Постанова № 56127422, 24.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2016 р.Справа № 923/1708/15Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Діброви Г.І., Лисенко В.А.;

при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.;

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2015 року

у справі № 923/1708/15

за позовом Публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

про стягнення 12 346,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.12.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон (Далі - ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль") до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон (Далі - ФОП ОСОБА_1.) про стягнення 12 346,97 грн. задоволені в повному обсязі. Суд стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль" 8 322,08 грн. основного боргу, 2 405,63 грн. інфляційних, 146,90 грн. 3% річних, 1 472,36 грн. пені та 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а заперечення відповідача проти позову не приймаються до уваги. Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вказав на обставини встановлені в рішенні господарського суду Херсонської області по справі № 923/1485/14.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийнявши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що він взагалі не є власником об'єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1, матеріали справи не містять докази, які б підтверджували виконання умов договору щодо надання послуг ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль". Крім того, ФОП ОСОБА_1 не погоджується з розрахунками пені, інфляційних та 3 % річних. Скаржник вказує на ненаправлення на його адресу рахунків за надані послуги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 21.01.2016 року було здійснено автоматизований розподіл справи № 923/1708/15, згідно якого сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Лисенко В.А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2016 року було порушено апеляційне провадження по справі № 923/1708/15 та призначено до розгляду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на 24.02.2016 року.

01.02.2016 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

18.02.2016 року через відділ діловодства суду від апелянта надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року у задоволенні даного клопотання було відмовлено, у зв'язку з його невідповідністю ч.2 ст.74-1 Господарського процесуального кодексу України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду". Для запису копії фонограми судового засідання надано компакт-диск серійний номер 160216-073.

Через відділ діловодства суду від скаржника надійшла заява про відвід суддів, в тому числі судді-учасника колегії Лисенко В.А., у зв'язку з тим, що вони приймали участь у справах, де учасниками судового процесу були ті ж самі сторони, а отже судді на його думку є зацікавленими особами.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон про відвід судді-учасника колегії Лисенко В.А. у справі № 923/1708/15 відхилено, у зв'язку з її невідповідністю нормам ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

23.02.2016 року від скаржника надійшли наступні клопотання: про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів; в разі надання позивачем відзиву на апеляційну скаргу, документів чи будь-яких пояснень, які були подані після порушення апеляційного провадження у даній справі, зобов'язати позивача надіслати на адресу відповідача вказані документи, а також надати можливість відповідачу ознайомитись з матеріалами справи, які були надані позивачем; відкладення розгляду справи на іншу дату, але не раніше 22.03.2016 року; продовження строку розгляду апеляційної скарги; при відкладенні судового засідання постановити ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; призначення по даній справі судової експертизи розрахунку; про надання оригіналів документів та про витребування доказів.

Судовою колегією дані клопотання розглянуті та відхилені, з огляду на їх недоцільність та необґрунтованість.

Як вважає суд апеляційної інстанції заявлення численних необґрунтованих клопотань спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень та витяг з реєстру відправлення поштової кореспонденції. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств". Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії. Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль", останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії; підігрів води.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2007 року між ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль" (Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (Споживач) укладено Договір № 672/дгу про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (Далі - Договір).

Згідно п.1 Договору, Виконавець зобов'язується надати Споживачеві послуги з централізованого опалення, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2. Договору, суб'єктом користування послугами є власник приміщення за адресою АДРЕСА_1.

В п. 8 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 15 Договору Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в строки встановлені Договором.

Пунктом 12 Договору визначено, що за несвоєчасне внесення плати зі Споживача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 26 Договору, він укладений на строк до 30.09.2008 року і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду

ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль" були виставлені ФОП ОСОБА_1 рахунки для оплати вартості теплової енергії за період з листопада 2014 року по березень 2015 року включно на загальну суму 8 322,08 грн., які наявні в матеріалах справи. Направлення даних рахунків підтверджується Листами та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових повідомлень, що також містяться в матеріалах справи.

Крім того, згідно Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 28.11.2014 року №618 та від 11.03.2015 року №26-р, позивач направляв відповідачу повідомлення щодо зміни тарифів Листами від18.12.2014 року № 06-1/2817 та від 18.03.2015 № 06-1/654, що містяться в матеріалах справи.

Також відповідачу направлялись вимога про сплату заборгованості № 06-1/1120 від 25.05.2015 року та акт звірки взаєморозрахунків від 16.06.2015 року.

Дана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль" до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості за період з листопада 2014 року по березень 2015 року в розмірі 8 322,08 грн., 2 405,63 грн. інфляційних, 146,90 грн. 3% річних, 1 472,36 грн. пені.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до статей 13, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч.1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1. ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У статтях 610, 611 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами частини 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм чинного законодавства України.

За своєю правовою природою 3% річних є платою боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, а інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. До того ж в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця.

Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати теплової енергії за період з листопада 2014 року по березень 2015 року включно за Договором № 672/дгу від 03.11.2007 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 8 322,08 грн. грн., оскільки дана вимога відповідає нормам чинного законодавства України.

Апеляційна інстанція за допомогою методики, визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" та системи „ЛІГА ЗАКОН" перевірила надані позивачем розрахунки 3 % річних, пені та інфляційних, і дійшла висновку про їх обґрунтованість, а отже посилання скаржника на невірність розрахунків не приймається до уваги.

З огляду на зазначене, позовні вимоги ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 2 405,63 грн. інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з листопада 2014 року по березень 2015 року; 146,90 грн. 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання за період з 21.12.2014 року по 27.09.2015 року; 1 472,36 грн. пені за невиконання зобов'язання за Договором за період з 21.12.2014 року по 21.06.2015 року є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що він взагалі не є власником об'єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1, з огляду на наступне.

Згідно ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В рішеннях господарського суду Херсонської області та постановах Одеського апеляційного господарського суду, переглянутих в касаційному порядку, по справах між тими самими сторонами (№№ 923/1841/13 та 923/1485/14), встановлено факт належності відповідачеві на праві приватної власності приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, яке є суб'єктом користування послугами позивача, а отже ця обставина не потребує доказування при розгляді даної справи, за якою з ФОП ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за послуги теплопостачання за період з листопада 2014 року по березень 2015 року.

Крім того, спростовуються доводи скаржника щодо відсутності доказів, які б підтверджували виконання умов договору щодо надання послуг ПАТ Херсонська теплоелектроцентраль", оскільки в матеріалах справи містяться довідки про наявність опалення в будинку по АДРЕСА_1 з листопада 2014 року по березень 2015 року, а будь-яких інших доказів щодо невиконання ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль" своїх зобов'язань за Договором по постачанню теплової енергії відповідачем не надано.

Доводи скаржника про ненаправлення на його адресу рахунків за надані послуги з опалення спростовуються наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями Листів та рекомендованих повідомлень про вручення поштових повідомлень, про які вже зазначалось раніше (а.с. 42 - 51).

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон залишається без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2015 року у даній справі - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2015 року у справі № 923/1708/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2015 року у справі № 923/1708/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

В.А. Лисенко