Ухвала суду № 56127333, 25.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про зупинення

"25" лютого 2016 р.Справа № 915/371/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду №71 від 09.02.2016 року щодо повторного автоматичного розподілу справи у зв'язку з перебуванням судді Лисенко В.А. у відпустці)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: директор ТОВ НЕТВЕЙВ- ОСОБА_1, паспорт серія СО № 602451, дата видачі : 24.05.01;

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі : 07.09.15;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н, дата видачі : 20.03.15

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НЕТВЕЙВ

на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2015р.

по справі № 915/371/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НЕТВЕЙВ

до Приватного підприємства ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ АВЕРОН

про стягнення 1915418,02 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) НЕТВЕЙВ звернулося з позовною заявою від 26.02.2015 р., зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 11.03.2015 р. за № 4061/15, до приватного підприємства ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ АВЕРОН (далі - ПП ЕК АВЕРОН) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 1 915 418 грн. 02 коп., із яких: 1 754 798 грн. 46 коп. основний борг, у тому числі 658 007 грн. 67 коп. - заборгованість з оплати вартості товару і 1 096 790 грн. 79 коп. - донарахована вартість товару, з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на день складання специфікації та на дати відповідних оплат і станом на 26.02.2015 р.; 40270 грн. 52 коп. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за договором; 15 110 грн. 40 коп. - 3% річних від простроченої суми заборгованості; 105 238 грн. 64 коп. сума, на яку збільшився борг, з урахуванням індексу інфляції; посилаючись на неналежне виконання ПП ЕК АВЕРОН грошових зобовязань за укладеним між ними договором поставки від 30.04.2014 р. № NW-P140430-01/vvo, а саме, зобовязань щодо оплати вартості поставленого товару згідно специфікацій № 1 від 30.04.2014 р., № 2 від 06.05.2014 р. та № 3 від 27.06.2014 р. за видатковими накладними від 12.05.2014 р. № НД 140512-007, від 11.06.2014 р. № НД 140611-002, від 01.08.2014 р. №№ НД 140801-001 і НД 140801-002 відповідно у встановлені у вказаних специфікаціях порядку та розмірах, унаслідок чого виникла заборгованість з оплати вартості товару, на котру здійснено донарахування вартості товару, з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США, а також нарахування пені, 3 % річних та індексу інфляції, у відповідності до умов укладеного сторонами договору (п.п. 3.2, 10.3) та положень ст.632 і ч.2 ст.625 ЦК України; і, крім того, про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат: у сумі 32 900 грн. - з оплати послуг адвоката; в сумі 38 309 грн. 37 коп. з оплати позовної заяви судовим збором.

У ході розгляду справи ТОВ НЕТВЕЙВ подано розрахунок заборгованості від 26.11.2015 р., зареєстрований в господарському суді Миколаївської області 30.11.2015 р. за № 22035/15 (т.2 а.с.74-79), із якого випливає, що позивачем зменшено позовні вимоги в частині стягнення донарахованої вартості поставленого товару, визначеної за курсовою різницею національної валюти до долара США на день складання специфікації і на дати відповідних оплат і станом на 26.11.2015 р., а саме: із суми 1 096 790 грн. 79 коп. до суми 749 872 грн. 59 коп.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.12.15 р. (суддя Коваль Ю.М.) позов ТОВ НЕТВЕЙВ задоволено частково, з ПП ЕК АВЕРОН на користь позивача стягнуто грошові кошти в загальній сумі 125 693 грн. 32 коп., з яких 33 911 грн. 13 коп. - заборгованість з оплати вартості поставленого товару; 77 534 грн. 44 коп. - донарахування вартості поставленого товару, з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США; 5 167 грн. 24 коп. - пеня, нарахована за прострочення оплати вартості товарів; 1 670 грн. 33 коп. - 3 % річних, нарахованих на прострочені суми з оплати вартості товарів; 7 410 грн. 18 коп. - сума, на яку збільшився борг, з урахуванням індексу інфляції; а також грошові кошти на відшкодування судових витрат: у сумі 15 000 грн. з оплати послуг адвоката; у сумі 2 513 грн. 87 коп. з оплати позову судовим збором. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов ТОВ НЕТВЕЙВ, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт поставки товару у сумі 624 096,54 грн. за видатковою накладною від 12.05.2014 р. на підставі специфікації №1 від 30.04.14 р. до договору поставки від 30.04.2014 р. № NW-P140430-01/vvo, оскільки:

- у вказаній видатковій накладній та товарно-транспортній накладній вказані різні особи, що отримували товар;

- у видатковій накладній від 12.05.2014 р. зазначена неіснуюча довіреність на ОСОБА_4, підпис якого міститься у зазначеній видатковій накладній, а відповідно із цим останній не мав повноважень на отримання товарно-матеріальних цінностей;

- наявність печатки відповідача, на видатковій накладній від 12.05.14 р., що засвідчує підпис ОСОБА_4, і на товарно-транспортній накладній від 12.05.2014 р., що засвідчує підпис економіста ОСОБА_5, за висновком суду 1 інстанції не є беззаперечним доказом здійснення поставки за видатковою накладною від 12.05.14 р.;

- зазначені вище видаткова та товарно-транспортна накладні відсутні у бухгалтерському обліку відповідача.

- у поданій позивачем вантажній декларації від 12.05.2014 р. № КА/0186119, складеній до товарно-транспортної накладної за спірною поставкою, зазначено загальну вагу товарів 48 кг, а згідно розміщених на інтернет сайті виробника відомостей щодо товарів, зазначених у спірних видатковій і товарно-транспортній накладних, їх загальна вага складає 22,56 кг.

- ТОВ НЕТВЕЙВ платіжним дорученням від 23.06.2014 р. № 636 повернуто як помилково сплачені ПП ЕК АВЕРОН грошові кошти в сумі 56 893 грн. 40 коп. за платіжним дорученням від 29.05.2014 р. № 102 з призначенням платежу: часткова оплата обладнання. Згідно з договором поставки № NW-P140430-01/vvo від 30.04.2014 р. Специфікація № 1.

При цьому суд 1 інстанції не прийняв до уваги твердження позивача про те, що доказом здійснення спірної поставки є оплата вартості товару за цією поставкою в загальній сумі 99 364 грн. 87 коп. за платіжними дорученнями від 05.05.2014 р. № 33 у сумі 50 000 грн., від 19.05.2014р. за № 67 у сумі 12 409 грн. 65 коп., за № 69 у сумі 11 350 грн. 20 коп., за № 70 у сумі 7 605 грн. 02 коп. та від 04.06.2014 р. № 125 у сумі 18 000 грн., тому що у цих платіжних дорученнях відсутні відомості, за якими можливо віднести платежі за ними до спірної поставки, крім платіжного доручення від 04.06.2014 р. № 125 у сумі 18000 грн., в котрому зазначено рахунок від 30.04.2014 р. № НС 140430-004 на оплату товару за спірною поставкою. Проте останнє є лише доказом оплати рахунку, отримання котрого відповідачем не оспорюється, а не здійснення спірної поставки.

Судом 1 інстанції також не прийняті до уваги посилання позивача про те, що до ТОВ НЕТВЕЙВ звернулося ПП ЕК АВЕРОН з листом від 05.11.2014 р. № НЭ-41, у котрому викладено графік погашення заборгованості, в тому числі за спірною поставкою, спростовується твердженням відповідача, що підприємство не зверталося до позивача з таким листом та відсутністю оригінала цього листа.

Посилання ж ТОВ НЕТВЕЙВ на акт звіряння взаєморозрахунків сторін за період 30.04-19.11.2014 р., як на доказ здійснення спірної поставки, суд 1 інстанції відхилив з тих підстав, що в цьому документі відсутні дані для ідентифікації заборгованості по поставкам, у тому числі спірній поставці, враховуючи, що між сторонами здійснювалися поставки товарів і поза межами договору поставки № NW-P140430-01/vvo від 30.04.2014 р., про останнє сторони підтвердили в ході розгляду справи і це ж випливає з поданих ними документів.

Подані позивачем документи податкової звітності на підтвердження відображення в них відомостей щодо податкових зобовязань і податкового кредиту від здійснення господарських операцій, в тому числі і спірної, суд 1 інстанції з урахуванням вищенаведених обставин, і того, що в цих податкових документах зафіксовано неодноразові коригування сум, отриманих від здійснення господарських операцій з ПП ЕК АВЕРОН, вважає, що їх неможливо прийняти за основу доведеності здійснення спірної поставки.

Щодо поставки товару позивачем за специфікацією №2 від 06.05.14 р. на суму 76 050,24 грн. суд 1 інстанції визнав її доведеною позивачем, і оплаченою відповідачем у сумі 76 050,24 грн., але із простроченням, а тому за цією поставкою суд 1 інстанції стягнув із відповідача ще донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США у сумі 3 559,37 грн., а також пеню у сумі 79,85 грн. і 3% річних у сумі 21,88 грн.

За специфікацією №3 від 27.06.14 р. суд 1 інстанції також визнав доведеною поставку товару на суму 505 329 грн., але оплаченим відповідачем у сумі 372 053 грн., а також у сумі 99 364,87 грн., які ТОВ НЕТВЕЙВ віднесені на погашення непоставленого товару за специфікацією №1, а всього 471 417,87 грн. (372 053 грн.+ 99 364,87 грн.= 471 417,87 грн.). Таким чином, за специфікацією № 3 неоплачена заборгованість відповідача за розрахунком суду 1 інстанції склала 33 911,13 грн. (505 329-471 417,87 грн. = 33 911,13 грн.).

У звязку із прострочкою оплати поставленого товару за специфікацією №3 судом 1 інстанції з відповідача стягнуто також донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США у сумі 73 975,07 грн., пеню у сумі 5 087,39 грн., 3% річних у сумі 1 648,45 грн., інфляційні втрати у сумі 7 410,18 грн.

Крім того, суд 1 інстанції враховуючи складність спору, справедливість і розумність розміру відшкодування судових витрат, стягнув з відповідача частину сплачених позивачем судових витрат з оплати послуг адвоката, а саме суму у розмірі 15 000 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору при подачі позовної заяви покладені на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ НЕТВЕЙВ через господарський суд Миколаївської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.15 р. в частині відмови ТОВ «НЕТВЕЙВ» у стягненні з ПП «ЕК «АВЕРОН» грошових коштів у розмірі 1 441 966,90грн., із яких 624 096,54 грн. - заборгованість з оплати вартості поставленого товару; 671 498,55 грн. - донарахування вартості поставленого товару, з урахуванням курсової різниці; 35 103,28 грн. - пеня, нарахована за прострочення оплати вартості товарів; 13 440,07 грн. - 3% річних, нарахованих на прострочені суми з оплати вартості товарів; 97 828, 46 грн. - сума на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошових коштів на відшкодування судових витрат: у сумі 17900,00 грн. - з оплати послуг адвоката; 35794,50 грн. - з оплати позову судовим збором.

Прийняти нове рішення, яким стягнути з ПП «ЕК «АВЕРОН» грошові кошти у розмірі 1 567 660,22 грн., із яких 658 007,67 грн. - заборгованість з оплати вартості поставленого товару; 749 032,99 грн. - донарахування вартості поставленого товару, з урахуванням курсової різниці; 40 270,52 грн. - пеня, нарахована за прострочення оплати вартості товарів; 15 110,40 грн. - 3% річних, нарахованих на прострочені суми з оплати вартості товарів; 105 238,64 грн. - сума на яку збільшився борг урахуванням індексу інфляції, а також грошових коштів на відшкодування судових витрат: у сумі 32 900,00 грн. - з оплати послуг адвоката; 38 308,37 грн. - з оплати позову судовим збором. Стягнути на користь позивача сплачений судовій збір в розмірі 42 138,81 грн. за подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «НЕТВЕЙВ» посилається на те, що зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним зясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

Так, скаржник вважає, що судом 1 інстанції взагалі не надано правової оцінки домовленостям сторін, викладених в договорі поставки від 30.04.2014 р. № NW-P140430-01/vvo, а саме положенням п.12.7 договору поставки, яким передбачено, що повноваження осіб на підписання Договору, документів, що підтверджують виконання сторонами зобов'язань по Договору, заяв, листів, повідомлень, видаткових накладних тощо сторін в рамках Договору підтверджується печатками сторін. Сторони в цьому пункті також передбачили, що відповідальність за наслідки підписання цього Договору, документів, що підтверджують виконання сторонами зобовязань по договору, заяв, листів, повідомлень, видаткових накладних тощо сторін в рамках цього договору неуповноваженими особами покладається на сторону, печаткою якої засвідчено підпис особи. На умови вказаного пункту договору позивач неодноразово вказував та з урахуванням яких сторони діяли в момент виконання договору та оформлення документів, тому вся мотивувальна частина рішення лише знецінює належні та допустимі докази в господарському процесі та виправдовує не підкріплені жодним допустимим доказом сумніви суду та припущення відповідача, які при врахуванні інших докази, спростовуються самі по собі.

Скаржник також вважає, що рішення суду 1 інстанції про відмову у задоволенні вимог із стягнення заборгованості та інших нарахувань за поставлений товар по видатковій накладній № НД 140512-007 від 12.05.2014р. на суму поставки 624 096,54 грн. прийнято на підставі не підтверджених жодним належним доказом у господарському процесі, а лише на підставі тверджень відповідача про відсутність у бухгалтерському обліку відповідача видаткової накладної № НД 140512-007 від 12.05.2014р. та товарно- транспортної накладної № НД 140512-007 від 12.05.2014р.

Однак, вказані твердження відповідача на думку позивача спростовуються оформленою у відповідності із вимогами п.12.7 договору поставки від 30.04.2014 р. № NW-P140430-01/vvo видатковою накладною № НД 140512-007 від 12.05.2014р. на суму поставки 624096,54 грн., підписаною працівником відповідача ОСОБА_4, підпис якого засвідчений печаткою відповідача. Крім того, факт отримання відповідачем товару за вказаною видатковою накладною підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період 30.04.2014р. по 19.11.2014р., в якому зазначено номер договору, дату поставки 12.05.2015р. та суму поставки 624 096,54 грн., що дає «при бажанні встановити істину та належній увазі» ідентифікувати наявність у бухгалтерському обліку відповідача видаткової накладної № НД 140512-007 від 12.05.2014р., а також обліку у відповідача кредиторської заборгованості перед позивачем на суму 658 007,67 грн.

Також з урахуванням положень п.12.7 договору поставки судом 1 інстанції зроблено хибний висновок про те, що видаткова накладна № НД 140512-007 від 12.05.2014р. та товарно - транспортна накладна № НД140512-007 від 12.05.2014р. не відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.5. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Зазначені документи містять всі необхідні реквізити та дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Сторони договором поставки врегулювали, що повноваження осіб на підписання документів, що підтверджують виконання сторонами зобов»язань по договору, видаткових накладних підтверджуються печатками сторін. Таким чином, на думку скаржника факт відсутності довіреності не доводить відсутність поставки по видатковій накладній № НД 140512-007 від 12.05.2014р.

Встановлення судом 1 інстанції, що в видатковій накладній № НД 140512-007 від 12.05.2014р. та товарно - транспортній накладній № НД 140512-007 від 12.05.2014р. приймання товару здійснювалось різними особами, та його висновок, що поставка за зазначеною видатковою накладною не здійснювалась є безпідставним, оскільки жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку приймання товару за товарно- транспортною накладною та видатковою накладною однією особою.

Скаржник також зазначає на те, що судом першої інстанції встановлено, що в інших видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, про приймання товару у автомобільного перевізника та приймання одиниць товару розписувався тільки ОСОБА_4, та на підставі цього зроблено висновок, що поставка за видатковою накладною №НД 140512-007 від 12.05.2014р. не здійснювалась, однак відсутність підпису ОСОБА_4 на товарно - транспортній накладній на думку скаржника свідчить лише про те, що товар від перевізника отримала інша особа, яка працює у відповідача. Робота якої у відповідача відповідачем не оспорюється. В матеріалах справи є видаткова накладна № НД140801-003 від 01.08.2014 р. на 101 610,00 грн., поставка по якій відповідачем не оспорюється, а навпаки підтверджується матеріалами справи, де підпис ОСОБА_4, підтверджений печаткою без зазначення довіреності, однак судом не зроблено висновку, що цей факт схожості оформлення зі спірною накладною свідчить про підтвердження поставки товару і за видатковою накладною № НД 140512-007 від 12.05.2014р.

Встановлення судом першої інстанції ваги товару з інтернет - сайту виробника на підставі даних, наданих відповідачем, призвело до не вірного висновку про те, що інформованість відповідача про виробника товару, його точну вагу та інше свідчить про не поставку товару відповідачу, а не навпаки про отримання товару від позивача.

Згідно п.6.2. Наказу від 14.10.1997, № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" визначення маси вантажу провадиться технічними засобами Замовника. Товар у зв'язку із його технічними характеристиками та коштовністю був закріплений стяжною плівкою та кріпильними ременями на дерев'яній палеті, вага дерев'яних палет, які використовувалися ТОВ «ЮБС ПЛЮС», варіюється від 12 до 40 кг. В товарно - транспортній накладній визначено, що в ній зазначено вагу брутто.

На думку скаржника судом першої інстанції знецінено ОСОБА_2 звіряння взаєморозрахунків сторін за період з 30.04.2014р. по 19.11.2014р., де визначено та підтверджено представником відповідача розмір заборгованості, за нібито відсутність ідентифікації заборгованості, однак вказаний акт містить всі дані для ідентифікації, в тому числі за розміром сум видаткових накладних , які визнані відповідачем; за назвою та датами господарських операцій, як з боку відповідача так і позивача; за номером договору.

Якщо з ОСОБА_2 звіряння взаєморозрахунків сторін виключити поставку товару на 624096,54 грн., розмір заборгованості за ним також зменшиться до суми задоволених судом першої інстанції вимог із стягнення основної заборгованості 33 911,13 грн. Також позивачем до матеріалів справи додавались всі накладні, що відображені в цьому акті звіряння для підтвердження всього обсягу поставок товару між відповідачем та позивачем. У зв'язку із тим, що судом в присутності представника позивача не досліджувався акт звіряння взаєморозрахунків та не ставились запитання щодо викладених в ньому даних, позивачем надавалися до матеріалів справи не всі банківські виписки по поставках, в яких відсутні посилання на договір. За таких обставин скаржник просить апеляційний суд долучити до матеріалів справи банківську виписку від 27.08.2014р. на суму оплати 12182,91 грн. з призначенням платежу «згідно з рахунком № 131231-02 від 31.12.2013р.» та банківську виписку від 09.09.2014р. на суму 1248,00 грн. з призначенням платежу «згідно з рахунком № 131231-02 від 31.12.2014р.». Скаржник вважає, що надані докази дають можливість повністю визначити обсяг поставки та оплат між сторонами. Інших поставок та оплат не було здійснено між сторонами.

Скаржник також вважає, що судом 1 інстанції прийнято як належний та допустимий доказ витяг з журналу реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей за 2014 рік, який нібито підтверджує , що монтажнику ОСОБА_4 07.05.2014р. видано довіреність за № 19 на отримання цінностей від постачальника ПП ОСОБА_6, та використання цієї довіреності за видатковою накладною № 32 від 07.05.2014р. При цьому судом 1 інстанції не надано оцінки та не враховано, що згідно п. 3 Наказу від 16.05.1996, № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" журнал реєстрації довіреностей не потребує ніякого засвідчення контролюючим органом, тому може бути переписаний в будь-який час, особливо таким недобросовісним контрагентом як відповідач, його посадові особи і представник.

Крім того згідно із поясненнями бухгалтера позивача, а також інформацією на видатковій накладній № НД 140512-007 від 12.05.2014р. під підписом ОСОБА_4, відповідачем видавалась довіреність №19 від 07.05.2014р., однак номенклатура товару в ній була визначена російською, а не українською мовою, тому довіреність було відправлено на виправлення в бухгалтерію відповідача. Копія довіреності не додавалась в суді першої інстанції у зв'язку з тим, що це питання не досліджувалось судом в присутності представника позивача. Про те, що журнал був переписаний «заднім числом» свідчить ще і те, що місце, де була вписана довіреність на отримання ТМЦ від позивача за накладною № НД 140512-007 від 12.05.2014р. заповнено на одержання товару від Приватного підприємця, який здійснює спрощений облік, та нараховує дохід від отриманої виручки, а не від факту відвантаження товару, як це зобов'язані робити підприємства на загальній системі оподаткування.

Судом першої інстанції прийнято як належний та допустимий доказ на підтвердження, що поставка за видатковою накладною № НД 140512-007 від 12.05.2014р. нібито не здійснювалась, факт повернення 23.06.2014р. на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 56893,40 грн., які були отримані позивачем із призначенням платежу часткова оплата обладнання згідно з договором поставки № NW-P140430-01/vvo від 30.04.2014р. Специфікація № 1. Однак, зазначена обставина є лише підтвердженням того, що ця сума грошових коштів помилково зарахована, оскільки отримані 30.05.2014р. грошові кошти у розмірі 56 893,40 грн., були помилково враховані позивачем в оплату товару, перелік якого, визначений у специфікації № 3 ( поставка по якій не оспорюється відповідачем). Доказом цього є податкова накладна № 46 від 30.05.2014р., яка була виписана за першою подією для виникнення податкових зобов'язань та кредиту з ПДВ - оплатою. Після виявлення помилки, відповідачем було складено лист про помилку, а не про не поставку товару на суму 56 893,40 грн. за специфікацією №1. На підставі листа про повернення був виписаний розрахунок корегування до кількісних та вартісних показників до податкової накладної, яким відкориговано податкові зобов'язання позивача та податковий кредит відповідача. Даний розрахунок коригування № 32 від 23.06.2015р. до податкової накладної № 46 від 30.05.2015р. підписаний бухгалтером відповідача. Таким чином, зазначена обставина не може бути доказом не поставки товару по видатковій накладній № НД 140512-007 від 12.05.2014р.

З урахуванням вищенаведеного, скаржник зазначає на те, що логіка суду першої інстанції щодо оцінювання доказів не об'єктивна та здійснена з грубим порушенням умов дослідження значення доказів. При цьому докази незалежно від їх істинного значення трактуються на користь позиції відповідача, однак там де є аналогічна обставина на користь позиції позивача вона не береться до уваги, та суд 1 інстанції знецінює її значення. Так, здійснення відповідачем 04.06.2014р. оплати за рахунком № 140430-004 від 30.04.2014р. на суму 18 000,00 грн., 50 000,00 грн., 31 364,87 грн., акт звіряння розрахунків, умови договору тощо. На думку скаржника суд 1 інстанції хибно встановивши, що доказом не поставки є лист відповідача про помилкове зарахування не задався логічним питанням, чому ж відповідач не написав до початку розгляду справи в суді аналогічний лист позивачу про повернення 99 364,87 грн., як помилково зарахованих. Суд 1 інстанції прийняв рішення на підставі листа відповідача від 20.11.2015р. № 37, який оформлений відповідачем із спірної обставини після практично завершення розгляду справи в суді першої інстанції. Суд 1 інстанції не мав права робити зарахування 99364,87 грн., кожна специфікація має визначені зобов'язання сторін, в тому числі з попередньої оплати.

В апеляційній скарзі ТОВ НЕТВЕЙВ погодилося із знайденою судом 1 інстанції помилкою в розрахунку 30 173,21 грн. - розміру донарахування ( збільшення) ціни товару, у зв'язку із оплатою 221 520,00 грн.

В ході розгляду апеляційної скарги та вивчення матеріалів справи позивач наполягав на тому, що він поставив відповідачу весь товар обумовлений договором поставки від 30.04.14 р., а останній лише частково сплатив вартість поставленого товару. Відповідач же стверджує про те, що позивач не поставив йому товар за товарно-транспортною накладною від 12.05.14 р., а відповідно із цим не повинен сплачувати за непоставлений товар.

Як вбачається з наявних матеріалів справи сторонами надано банківські виписки з рахунків, які не співпадають по кількості здійснених оплат за договором від 30.04.14 р. Крім того, бухгалтерські документи надані сторонами містять суперечки щодо призначень платежів при оплаті поставленого товару у порівнянні із кількістю і вартістю поставленого товару відповідно із специфікаціями до договору поставки та зарахуваннями оплат по конкретним специфікаціям, які робив позивач.

Враховуючи те, що для встановлення обсягів, вартості поставленого товару за договором поставки по кожній окремій специфікації, суми оплат та наявності або відсутності прострочення оплат по кожній окремій специфікації, які передбачають різні строки оплат поставленого товару, а також перевірки розрахунків позивача щодо основного боргу, пені, 3%річних, інфляційних втрат та правильного вирішення даного спору необхідні спеціальні знання, судова колегія дійшла висновку про призначення судової економічної експертизи.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду працівник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що він 12.05.14 р. не приймав товар за видатковою накладною №НД 140512-007 від 12.05.2014р., підпис, виконаний від його імені в цій накладній, йому не належить. Представник відповідача також заявила, що відтиск печатки її підприємства на вказаній накладній не відповідає оригіналу печатки та заявила клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи для встановлення відповідності підпису представника відповідача у видатковій накладній №НД 140512-007 від 12.05.2014р. підпису ОСОБА_4 та відповідності відтиску печатки ПП «ЕК АВЕРОН, наявного в цій накладній, відтиску оригіналу печатки ПП «ЕК АВЕРОН.

За таких обставин судова колегія вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання представника відповідача у звязку із необхідністю спеціальних знань та призначити крім економічної експертизи, ще й почеркознавчу та технічну експертизи, а провадження у справі зупинити до отримання висновків судових експертів.

Керуючись ст.ст. 41, 79 ГПК України, судова колегія, -

ухвалила:

1. Призначити судову комплексну економічну, почеркознавчу, технічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (ОНДІСЕ). Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

2. На вирішення експертизи поставити наступні питання:

- який обсяг поставки товарів за договором поставки від 30.04.14 р. підтверджується документально по кожній окремій специфікації;

- яка сума оплат, здійснених відповідачем за договором поставки від 30.04.14 р. підтверджується документально по кожній окремій специфікації і загалом із визначенням дат і сум оплат;

- чи підтверджується документально розрахунок позивача щодо нарахованих пені, 3% річних, інфляційних втрат, якщо ні то в чому полягає похибка;

- чи належать підписи, виконані від імені ОСОБА_4 у видатковій накладній №НД140512-007 від 12.05.2014р. ОСОБА_4;

- чи відповідають відтиск печатки Приватного підприємства «Електротехнічна компанія «Аверон» на видатковій накладній №НД140512-007 від 12.05.2014р. відтискам оригіналів цих печаток.

3. У розпорядження експерта надати матеріали справи та зобовязати сторони надати експерту всі необхідні матеріали для проведення експертизи.

4.Оплату вартості економічної експертизи покласти на позивача, почеркознавчої і технічної експертизи на відповідача.

5. Провадження по розгляду апеляційної скарги зупинити до отримання експертного висновку.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.