Рішення № 56127085, 11.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016Справа №910/29513/15

За позовомОСОБА_1ДоПублічного акціонерного товариства «Універсал Банк» Публічного акціонерного товариства «Жашківське автотранспортне підприємство-17141» Провизнання договору про надання кредитних послуг недійсним Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1

Від відповідача-1 Мізунський - дов.

Від відповідача-2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач (ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Генеральний договір про надання кредитних послуг від 20.03.2008р. №BL 2920 з додатковими угодами № BL 2920/KL-1 від 20.03.2008р. №BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008р. укладений між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Публічним акціонерним товариством «Жашківське автотранспортне підприємство-17141».

ОСОБА_1 стверджує, що діями товариства порушуються його права та законні інтереси як учасника товариства внаслідок майбутнього відчуження активів, товариство не зможе використовувати майно у господарській діяльності, а він недоотримає прибутки від діяльності, і тому він як учасник Публічного акціонерного товариства «Жашківське автотранспортне підприємство-17141» звернувся з позовом не в інтересах товариства, а саме до товариства.

Відповідач-1 подав відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечив повністю. Стверджує, що на час укладення Генерального договору про надання кредитних послуг №BL 2920 з додатковими угодами № BL 2920/KL-1 від 20.03.2008р., №BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008р. до генерального договору жодних порушень вимог ст. 203 ЦК України, які є необхідними для чинності правочину, не існувало, а тому відсутні будь-які правові підстави для визнання недійсними Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL 2920 з додатковими угодами № BL 2920/KL-1 від 20.03.2008р., №BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008р.

Відповідач-2 подав до суду Відзив на позовну заяву від 14.01.2016р. №638, в якому визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до електронного повідомлення №2 від 10.02.2016р. Відповідач-2 просив 11.02.2016р. слухати справу без участі представника Публічного акціонерного товариства «Жашківське автотранспортне підприємство-17141».

Позивач разом з позовом подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відділу ДВС Жашківського РУЮ Черкаської області здійснювати дії щодо відчуження майна Публічного акціонерного товариства «Жашківське автотранспортне підприємство-17141 шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Розглянувши подані письмові докази та матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Натомість, як вбачається зі змісту заяви, позивач просить заборонити відділу ДВС Жашківського РУЮ Черкаської області здійснювати дії щодо відчуження майна Публічного акціонерного товариства «Жашківське автотранспортне підприємство-17141 шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа на підставі наказу виданого Жашківським районним судом Черкаської області на підставі Рішення суду від 10 червня 2010 року, яке набрало законної сили, відповідно до якого задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» до ВАТ «Жашківське автотранспортне підприємство - 17141» про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто 2 426 908,14 грн.

Позивачем не було наведено суду безумовних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з поданих матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (Відповідачем-1) та Публічним акціонерним товариством «Жашківське автотранспортне підприємство-17141» (Відповідачем-2) було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №ВТ2920 (надалі - Генеральний договір), Додаткову угоду №ВЬ2920/КГ- 1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №ВГ2920 від 20.03.2008 року, 08.04.2008р. було укладено Додаткову угоду №ВЬ3182/2920/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №ВЬ2920 від 20.03.2008 року, згідно з якими Відповідач надав Позивачу грошові кошти в сумі 240 000,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором та Додатковими угодами до нього 20.03.2008 року між Відповідачами було укладено Договір іпотеки нерухомого майна, за яким Публічне акціонерне товариство «Жашківське автотранспортне підприємство-17141» передало в іпотеку комплекс, загальною площею 2976,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Жашківської міської ради Черкаської області 16.06.2006 року, на підставі рішення від 29.05.2006р. №142.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним Генеральний договір про надання кредитних послуг від 20.03.2008р. №BL 2920 з додатковими угодами № BL 2920/KL-1 від 20.03.2008р. №BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008р.; обґрунтована дана вимога тим, що позивач як учасник товариства звернувся з позовом не в інтересах товариства, а саме до товариства, оскільки діями товариства порушуються його права та законні інтереси як учасника товариства внаслідок майбутнього відчуження активів, товариство не зможе використовувати майно у господарській діяльності, а він недоотримає прибутки від діяльності.

Позивач зазначає, що Банк знав та повинен був знати про обмеження повноважень Генерального директора АТП ОСОБА_2, оскільки Протокол загальних зборів акціонерів ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 23.05.2007 року, Протокол №7 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 20.12.2007 р., Протокол №8 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 21.03.2008 р., Протокол №11 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 19.06.2008 р. було підроблено. Крім того, вказує, що з боку ПАТ «Жашківське автотранспортне підприємство-17141» не здійснювалось часткового погашення по кредитах, тому правочин ніяким чином не міг бути схвалений Позивачем, а рішення про укладання Генерального договору та додаткових угод до нього приймалося неповноважним складом Наглядової ради в порушення прав та законних інтересів учасника, який володіє 60% статутного капіталу АТП.

Вирішуючи спір про визнання договорів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. (справа №5011-35/15336-2012) в задоволенні позову про визнання недійсними правочинів про надання кредитних послуг від 20.03.2008р. №BL 2920 з додатковими угодами № BL 2920/KL-1 від 20.03.2008р. №BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008р. укладеними між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Публічним акціонерним товариством «Жашківське автотранспортне підприємство-17141» відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили відповідно до Постанови Київського апеляційного господарського суду №5011-35/15336-2012 від 11.12.2013 року та залишеного без змін Постановою Вищого господарського суду України №5011-35/15336-2012 від 19.02.2014 року

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, встановлені судом обставини є преюдиціальними для суду при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціальність фактів та обставин, встановлених судовим рішенням, полягає в тому, що ці факти та обставини є істинними і немає необхідності встановлювати їх знову, іншими словами, піддавати сумніву істинність судового акту, що набрав законної сили.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Із контекстного аналізу наведених норм стає очевидним, що сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень, в той же час, приписи ст. 35 ГПК України звільняють сторону від обов'язку доказування у разі, якщо обставини, якими вона обґрунтовує свої доводи вже встановлені, зокрема, рішенням господарського суду.

Суд погоджується з твердженнями Відповідача-1, що на час укладення оспорюваного договору і додаткових угод ПАТ «Універсал Банк» не було і не могло бути відомо про той факт, що Протокол загальних зборів акціонерів ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 23.05.2007 року, Протокол №7 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 20.12.2007 р., Протокол №8 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 21.03.2008р., Протокол №11 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 19.06.2008р. було підроблено, а тому кредитор не міг знати про наявні обмеження повноважень представника юридичної особи ОСОБА_2, від імені якого укладались кредитні договори.

Дана обставина встановлена судами, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самими сторонами у справі, що на час укладення оспорюваного договору і додаткових угод ПАТ «Універсал Банк» не було і не могло бути відомо про той факт, що Протокол загальних зборів акціонерів ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 23.05.2007 року, Протокол №7 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 20.12.2007 р., Протокол №8 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 21.03.2008р., Протокол №11 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 19.06.2008р. було підроблено, а тому кредитор не міг знати про наявні обмеження повноважень представника юридичної особи ОСОБА_2, від імені якого укладались кредитний договір та додаткові угоди, рішення набрало законної сили, а відтак, в силу наведених норм, обставини та факти, що є встановленими судом у вказаному рішенні, та якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги у даній справі, не підлягають доведенню при розгляді даної справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). У зв'язку з наведеним, господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо такі обмеження передбачені законом; про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства.

При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним мають враховуватись вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені як ЦК України (ст. ст. 1048- 1052, 1054), так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зокрема, це:

- досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

- кредитний договір має укладатись обов'язково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю;

- сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Суду також доведено, що 12 листопада 2010 року було проведено загальні збори акціонерів, на яких вирішено звільнити ОСОБА_2 із займаної посади. Вказане свідчить про наявність відповідних повноважень у Генерального директора ОСОБА_2 на момент укладення Кредитних договорів, доказів про обмеження діючим Статутом та зборами акціонерів строку перебування на цій посаді ОСОБА_2 Позивачем надано не було.

Отже, на час укладення оспорюваних договорів ПАТ «Універсал Банк» не було і не могло бути відомо про той факт, що Протокол загальних зборів акціонерів ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 08.04.2008р., Протокол №7 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 29.05.2008р., Протокол №8 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 21.03.2008 р., Протокол №11 Засідання Наглядової ради ВАТ «Жашківське АТП 17141» від 19.06.2008 р. було підроблено, а тому кредитор (Відповідач-1) не міг знати про наявні обмеження повноважень представника юридичної особи ОСОБА_2, від імені якого укладались кредитні договори. Дані факти були встановлені лише в 2013 році вироком Солом'янського районного суду м. Києва №1/760/173/13 від 19.11.2013 року, про що зазначає в своєму позові Позивач.

Таким чином, на час підписання Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2920, Додаткової угоди №BL2920/KL-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2920 від 20.03.2008 року, Додаткової угоди №BL3182/2920/K-l до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2920 від 20.03.2008 року жодних порушень вимог ст. 203 ЦК України, які є необхідними для чинності правочину, не існувало, а тому відсутні будь-які правові підстави для визнання недійсними Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2920 з додатковими угодами №BL2920/KL-1 від 20.03.2008 р. та №BL3182/2920/K-l від 08.04.2008р.

Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 зазначає, що в даному випадку він як учасник товариства звернувся з позовом не в інтересах товариства, а саме до товариства та вважає, що діями товариства порушуються його права та законні інтереси як учасника товариства внаслідок майбутнього відчуження активів, товариство не зможе використовувати майно у господарській діяльності, а він недоотримає прибутки від діяльності.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до ч.3 ст.167 Господарського кодексу України, під корпоративними відносинами мають на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України, до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Отже, виходячи з положень наведеної норми, господарському суду підвідомчі корпоративні спори: між учасниками товариства; між учасником та господарським товариством.

З огляду на приписи п.4 ч.1 ст.12 ГПК України та ч.3 ст.167 ГК України даний спір виник з корпоративних відносин щодо корпоративних прав, а відтак підвідомчий господарським судам.

В позові позивач зазначає що порушенні його права та законні інтереси як учасника товариства внаслідок майбутнього відчуження активів.

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи не вбачається та позивачем всупереч вимог ст. 33 ГПК України взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення його корпоративних прав фактом визнання недійсним кредитного договору, укладеного між відповідачами як самостійними суб'єктами господарювання.

Крім того, в матеріалах справи міститься Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 19.11.2013р. (Справа №1/769/173/13), який вступив в законну силу, щодо засудження ОСОБА_2, відповідно до якого останнього визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.222, ч.3 ст.358, ч.3 ст.190 КК України та призначення йому покарання.

Відповідно до зазначеного Вироку задоволено також цивільний позов ВАТ (ПАТ) «Жашківське автотранспортне підприємство-17141», стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ (ПАТ) «Жашківське автотранспортне підприємство-17141» 2 426 908,14грн. матеріальної шкоди.

Тобто цивільним позовом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ (ПАТ) «Жашківське автотранспортне підприємство-17141», учасником якого є ОСОБА_1, такуж саме суму яка стягнута з ВАТ (ПАТ) «Жашківське автотранспортне підприємство - 17141» на користь ПАТ «Універсал Банк» за рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 10 червня 2010 року (стягнуто 2 426 908,14грн.) за Генеральним договором про надання кредитних послуг №ВГ2920 від 20.03.2008 року, тим самим ВАТ (ПАТ) «Жашківське автотранспортне підприємство - 17141», учасником якого є ОСОБА_1, захистило свої права.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що права позивача не були порушені, підстав для задоволення позову не має. Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про визнання недійсними кредитного договору від 20.03.2008р. №BL 2920 з додатковими угодами № BL 2920/KL-1 від 20.03.2008р. №BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008р. укладеними між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Публічним акціонерним товариством «Жашківське автотранспортне підприємство-17141».

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.02.2016р.

Суддя І.І.Борисенко