Рішення № 56127103, 16.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.2016

Справа №910/1/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/1/16

за позовом державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії, м. Іллічівськ,

до публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ,

про стягнення 4 699,38 грн.,

без участі представників сторін, у зв’язку з їх неявкою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - Товариство) про стягнення за неналежне виконання умов договору про взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ПАТ «Укртелеком» від 15.02.2012 № 888311-11/116-ОТ (далі - Договір): 1 617,15 грн. пені; 2 905,31 грн. втрат від інфляції; 176,92 грн. 3% річних, а всього 4 699,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 02.02.2016.

29.01.2016 позивач подав суду письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 розгляд справи було відкладено на 16.02.2016, у зв’язку з неявкою представників позивача.

15.02.2016 позивач подав суду заяву та документи для долучення до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 16.02.2016 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву відповідач суду не подав.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі – Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.02.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2012 державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - Порт) і Товариством було укладено Договір, за умовами якого предметом Договору є технічні, організаційні та економічні взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею Товариства у точках взаємоз’єднання мереж, організованих для пропуску трафіка визначеного в угодах до Договору, а також порядок та умови розрахунків.

В подальшому сторони уклали угоду від 30.09.2013, в якій дійшли згоди про заміну сторони у зобов’язання за Договором, а саме Порт змінено на Підприємство.

Також, до Договору сторонами було укладено угоду про виконання робіт із взаємоз’єднання (далі - Угода), розділом 3 якої були визначені порядок проведення розрахунків.

Так, відповідно до пункту 3.15 Угоди Товариство зобов’язано своєчасно сплачувати Підприємству вартість послуг не пізніше останнього числа місяця, що настає до звітного періоду.

Вказані правочини підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір та угоди у встановленому порядку не оспорені, не розірвані, не визнані недійсними.

Таким чином, Договір та угоди є дійсними, укладеними належним чином та є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладені позивачем і відповідачем правочини за своєю правовою природою є правочинами з надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору та Угоди, на підставі підписаних актів виконаних робіт за січень - вересень 2015 року позивачем були виставлені відповідачу такі рахунки: від 31.01.2015 № Пр/1 917; від 28.02.2015 № Пр/4 434; від 31.03.2015 № Пр/6 177; від 30.04.2015 № Пр/7 775; від 31.05.2014 № Пр/9 588; від 31.07.2015 № Пр/12 666; від 31.08.2015 № Пр/13 925; від 30.09.2015 № Пр/15 721; від 31.10.2015 № Пр/16 954, на загальну суму 69 526,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач виконав зобов’язання з оплати послуг, але із простроченням, внаслідок чого позивач нарахував та просив суд стягнути: 2 905,31 грн. втрат від інфляції; 1 617,15 грн. пені та 176,92 грн. 3% річних.

До матеріалів справи долучено листування сторін (від 19.11.2015 № 119/15-07-08-4586;від 15.12.2015 № 1793/80Д576/584-800000-4738; від 22.10.2015 № 107/15-07-08; від 05.11.2015 № 1419/80Д576/584-800000-4738; від 30.09.2015 № 103/15-07-08; від 29.10.2015 № 1374/80Д576/584-800000-4738; від 05.06.2015 № 58/15-07-012284; від 24.06.2015 № 268/80Д576/587-800000-4738; від 17.03.2015 № 224/15-06.7-10), з якого вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогами належного виконання умов Договору, а останній визнав заборгованість та пояснював прострочення складним фінансовим становищем.

Позивач визначив такі періоди прострочення: з 01.03.2015 по 30.03.2015 по рахунку № Пр/1 197 на суму 10 099,66 грн.; з 01.04.2015 по 20.04.2015 по рахунку № Пр/4 434 на суму 9 201,40 грн.; з 01.05.2015 по 16.06.2015 по рахунку № Пр/6 177 на суму 9 808,07 грн.; з 01.06.2015 по 08.07.2015 по рахунку № Пр/7 775 на суму 9 240,88 грн.; з 01.07.2015 по 09.07.2015 по рахунку № Пр/9 588 на суму 7 926,78 грн.; з 01.09.2015 по 22.10.2015 31.06.2015 по рахунку № Пр/12 666 на суму 8 517,72 грн.; з 01.10.2015 по 22.10.2015 по рахунку № Пр/13 925 на суму 7 187,74 грн.; з 01.11.2015 по 24.11.2015 по рахунку № Пр/15 721 на суму 7 544,25 грн.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі – ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Товариства зобов’язано у випадку порушення строків оплати сплатити Підприємству пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день затримки платежу.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18; ідентифікаційний код: 21560766) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6; ідентифікаційний код: 38728418): 1 617 (одну тисячу шістсот сімнадцять) грн. 15 коп. пені; 2 905 (дві тисячі дев’ятсот п’ять) грн. 31 коп. втрат від інфляції; 176 (сто сімдесят шість) грн. 92 коп. 3% річних і 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п’ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 24.02.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук