Ухвала суду № 56123007, 25.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2553/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Турецької І.О. Стас Л.В. за участю: секретаряРазінкіної Л.В. представників позивача - Луук А.В., Чамари Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Грейн» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Грейн» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 31.07.2015 року № 0004922205, яким йому визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 513 581,25 грн., в тому числі основного платежу - 1 210 865 грн. та 302 716,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про відсутність реальності операцій між позивачем та ТОВ "УЛЮС", ТОВ "ЕНОКС", ТОВ "ТПП "НІКАГРО", ТОВ "ІНТЕР-СИП",ТОВ "РЕНЕ-РУМ",ТОВ "ЛУКСЕНІТНА", ТОВ НВП "МЕТАЛПРОМСЕРВІС" та ТОВ "ЗЕРНОТРЕСТ" не грунтуются на законі та суперечать фактичним обставинам справи, оскільки ці операції підтверджені належним чином складеними договорами, бухгалтерськими документами та податковими накладними, придбаний товар використано для здійснення оподатковуваних господарських операцій з подальшого його продажу, тому відповідачем протиправно зменшено витрати та збільшено податок на прибуток згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року вказані вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції при вирішенні спору не дав належної правової оцінки доводам податкового органу щодо не підтвердження позивачем реальності господарських операцій, відображених ним у податковій звітності у періоді, що перевірявся.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 22.07.2015 року № 247/14-03-22-05/38623072 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НК Грейн" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.01.2014 по 31.03.2015, в тому числі при проведенні фінансово-господарських операцій з суб'єктами господарської діяльності ТОВ "Улюс", ТОВ "Енокс", ТОВ "Прима-2014", ТОВ "Аскаль", ПП "Інтеррайс", ТОВ "Велюкс", ТОВ "Фарум-2014".

Зазначеною перевіркою, зокрема, встановлено порушення п п.44.1 ст44, п. 138.1, 138.2, 138.6 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого суб'єктом господарювання занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 1 210 865 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «НК Грейн» та його контрагентами ТОВ "УЛЮС", "ЕНОКС", ТОВ "ТПП "НІКАГРО", ТОВ "ІНТЕР-СИП", ТОВ "РЕНЕ-РУМ", ТОВ "ЛУКСЕНІТНА", ТОВ НВП "МЕТАЛПРОМСЕРВІС" та ТОВ "ЗЕРНОТРЕСТ" та його подальшої реалізації в господарській діяльності, у зв'язку з чим, за висновком ДПІ, правочини між позивачем та його контрагентами укладені без мети реального настання правових наслідків та є безтоварними.

Такого висновку відповідач дійшов з урахуванням інформації податкового органу та актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, якими не підтверджено господарські відносини платника податків за відповідний період, зокрема, у зв'язку із відсутністю підприємств за податковою адресою, відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, неможливістю підтвердити реальність господарських операцій між контрагентами позивача та підприємствами, з якими контрагенти мали відносини. Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не мають реального характеру, укладені формально, тобто без фактичного здійснення господарських операцій.

Також в акті перевірки зазначено, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне перевезення товару від продавців до покупця, оскільки вони не містять конкретну адресу місць відправлення товару, з них не вбачаються уповноважені особи підприємств, якими відправлявся товар, чим спростовується факт постачання товару.

Позивач скористався своїм правом на оскарження акту перевірки в адміністративному порядку, подавши до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області заперечення на акт, проте скаргу позивача залишено без задоволення, висновки акту перевірки - без змін, а на підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 року №0004922205 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 513 581,25 грн., в тому числі основного платежу - 1 210 865 грн. та 302 716,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача за операціями з ТОВ "Улюс", "ЕНОКС", ТОВ "ТПП "НІКАГРО", ТОВ "ІНТЕР-СИП", ТОВ "РЕНЕ-РУМ", ТОВ "ЛУКСЕНІТНА", ТОВ НВП "МЕТАЛПРОМСЕРВІС" та ТОВ "ЗЕРНОТРЕСТ" підтверджуються первинними документами, з яких вбачається фактичне здійснення господарських операцій з придбання товару та подальшого його використання у власній господарській діяльності, висновки акту перевірки про безтоварність операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому заниження позивачу цих витрат та збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за цими операціями є неправомірним та податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія судів висновки суду першої інстанції вважає правильними з огляду на наступне.

За правилами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що ураховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (чинного на час здійснення операцій) до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (чинного на час здійснення операцій) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового Кодексу України.

Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу (п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України (чинного на час здійснення операцій).

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, чинного на час здійснення операцій, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому колегія суддів зазначає, що право на формування витрат, понесених при придбанні товару, виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання цього товару, виконання господарських операцій, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності цього товару.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період, що перевірявся, ТОВ "Улюс", "ЕНОКС", ТОВ "ТПП "НІКАГРО", ТОВ "ІНТЕР-СИП", ТОВ "РЕНЕ-РУМ", ТОВ "ЛУКСЕНІТНА", ТОВ НВП "МЕТАЛПРОМСЕРВІС" та ТОВ "ЗЕРНОТРЕСТ" поставляли позивачу товар - кукурудзу згідно укладених між ТОВ «НК Грейн» та цими суб'єктами господарювання договорами.

На підтвердження виконання умов договорів, отримання та використання у власній господарській діяльності товару позивач надав видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, митні декларації на відправлення придбаного товару на експорт згідно укладеного контракту з іноземним покупцем.

Оплата товару проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування товару здійснювалось контрагентами позивача на арендований склад ТОВ «НК Грейн».

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що за цими документами можливо встановити виконання умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентами, фактичне здійснення господарських операцій щодо купівлі товару, його кількість, асортимент, оплату та подальше використання у власній господарській діяльності.

Висновки актів перевірок стосовно можливих порушень податкової дисципліни з боку контрагентів позивача судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, вірно надано оцінку діючому податковому законодавству, яке не зобов'язує платника податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм податкового законодавства та не може впливати на розмір витрат платника, понесених у зв'язку із провадженням господарської діяльності.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права, зокрема, на формування валових витрат.

В свою чергу, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Посилання податкового органу на акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки» контрагентів позивача, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Як вірно зазначив суд першої інстанції, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій, адже актом про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, а реальність господарських операції такого платника не є предметом такої перевірки.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

На жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Судом першої інстанції цілком обгрунтовано відхилені доводи податкового органу щодо неналежного заповнення товарно-транспортних накладних, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності зазначених документів, а окремі недоліки цих документів ніяким чином не можуть свідчити про відсутність реальності господарської операції за наявності інших документів, які повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Грейн» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 823,28 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн. 28 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В.Стас

І.О.Турецька