Ухвала суду № 56122746, 24.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6575/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Бистрик Г.М., Межевича М.В.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000024102 від 23.01.2015 року, яким позивачу за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нараховано суму грошового зобов'язання - 2 152 035,32 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням представник Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, згідно наказу Міжрегіонального головного управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10.12.2014 року № 35, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності відповідно до повідомлення Публічного акціонерного Комерційного банку «Приватбанк» від 05.11.2014 року № Є 21.0.0.0/4-37437 за період з 27.08.2013 року по 30.12.2014 року, за результатами якої складено Акт від 13 січня 2015 року № 33/28-10-41-20/00135390 (далі - Акт перевірки від 13 січня 2015 року № 33/28-10-41-20/00135390).

За результатами перевірки встановлено порушення ст. 1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями).

Також, перевіркою встановлено неповернення валютної виручки в Україну в сумі 18 614 848,28 дол. США станом на 30.12.2014 року, відносно повернення якої на територію України підприємством проводяться заходи, а саме: подані позовні заяви про повернення валютної виручки нерезидентом за експортними контрактами до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки від 13 січня 2015 року № 33/28-10-41-20/00135390 Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників винесено податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2015 року № 0000024102, яким позивачу за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нараховано суму грошового зобов'язання - 2 152 035,32 грн.

Позивач вважаючи висновки відповідача щодо розрахунків штрафних санкцій протиправними звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, так як граничний строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів настає після спливу 90-денного строку передбаченого вказаним Законом та постановами НБУ, а не строків визначених сторонами контрактів, а сума нараховується за курсом Національного банку України станом на день виникнення заборгованості, тому податковий орган при винесенні оскаржуваного рішення діяв у межах повноважень, у спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі також ПАТ "Укрнафта") у перевіряємий період здійснювало зовнішньоекономічну діяльність за експортними контрактами з нерезидентами: Компанією «STALMAG SP Z.O.O.» (Польща) та Компанією «LOUKRINA Holdings Limited» (Кіпр).

За умовами контрактів укладеними із вказаними компаніями, строк оплати поставлених товарів становить 89 днів від дати оформлення ПАТ "Укрнафта" у митних органах України експортної вантажної митної декларації на товар.

ПАТ "Укрнафта" було укладено наступні зовнішньоекономічні контракти з компанією «STALMAG SP Z.O.O.» (Польща): від 30.04.2014 року № 97/2014, на виконання умов якого позивачем 09.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 482 105,30 ЄВРО;

від 27.06.2013 року № 188/2013 на виконання умов якого позивачем 11.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 133 695,00 ЄВРО;

від 26.06.2014 року № 149/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 11.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 242 224,28 ЄВРО;

від 18.06.2014 року № 138/2014, на виконання умов якого позивачем 09.07.2014 року та 11.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 31 031,41 ЄВРО та 31 228,16 ЄВРО відповідно;

від 30.05.2014 року №120/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 09.07.2014 року та 10.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 17 586,43 ЄВРО та 69 678,58 ЄВРО відповідно;

від 30.05.2014 року №120/2014, на виконання умов якого платником податків 09.07.2014 року та 10.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 17 586,43 ЄВРО та 69 678,58 ЄВРО відповідно;

від 16.05.2014 року №107/2014, на виконання умов якого позивачем 09.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 121 605,00 ЄВРО;

від 05.05.2014 року №103/2014, на виконання умов якого позивачем 11.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 44 664,96 ЄВРО;

від 10.04.2014 року №78/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 14.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 279 375,00 дол. США;

від 05.03.2014 року №47/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 14.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 335 250,00 дол. США;

від 02.06.2014 року №129/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 14.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 2 679 320,00 дол. США;

від 02.06.2014 року №128/2014, 12.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 2 679 320,00 дол. США;

від 16.06.2014 року №134/2014, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 14.07.2014 року було відвантажено товару на суму 667 922,31 дол. США;

від 31.03.2014 року № 71/2014, на виконання умов якого платником податків 21.07.2014 року здійснено відвантаження товару на суму 275 100,00 ЄВРО,

від 11.07.2013 року № 214/2013 на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 21.07.2014 року здійснено відвантаження товару на суму 91 700,00 ЄВРО,

від 18.04.2014 року № 86/2014 на виконання умов якого 25.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 1 101 200,00 дол. США;

від 28.03.2014 року № 56/2014 на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 23.07.2014 року здійснено відвантаження товару на суму 557 000,00 дол. США;

від 25.09.2013 року № 257/2013, на виконання умов якого платником податків 28.07.2014 року здійснено відвантаження товару на суму 140 409,00 дол. США.

Позивачем з нерезидентом Компанією «LOUKRINA Holdings Limited» (Кіпр) було укладено зовнішньоекономічні контракти: від 30.05.2014 року № 20/675-НП, на виконання умов якого ПАТ "Укрнафта" 11.07.2014 року здійснено відвантаження товару на суму 41 821 001,00 дол. США;

від 30.05.2014 року № 20/674-НП, на виконання умов якого 11.07.2014 року було здійснено відвантаження товару на суму 3 694 600,00 дол. США;

від 23.12.2013 року № 34/3029-НП на виконання умов якого позивачем 10.07.2014 року здійснено відвантаження товару на суму 76 822,10 дол. США.

Виконання вказаних контрактів, а саме, строки поставки товарів та розрахунки сторонами не заперечуються ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. Аплян заперечує виключно порядок проведення розрахунку пені.

При цьому, суд першої інстанції вірно встановив, що суть спірних правовідносин у даній справі полягає у порядку розрахунку фінансових санкцій, правильності обчислення розміру пені, застосуванні до вказаних правовідносин Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в частині визначення строків розрахунків за контрактами.

Так, представник Апелянта в своїй апеляційній скарзі та в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції посилається на дві обставини, які, на його думку, свідчать про неправильний розрахунок штрафних санкцій Відповідачем.

По-перше, на думку Позивача, Відповідачем помилково розраховувались суми пені відповідно до Постанови Національного банку України №270 від 12.05.2014 року, так як мали розраховуватись відповідно до умов контрактів.

Колегія суддів не може погодитись з вказаними доводами Апелянта з наступних підстав.

Так, розрахунки в іноземній валюті за господарськими операціями регулюються Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон №185/94), Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993, № 15-93, Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Національного Банку України від 24.03.99 N 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за N 338/3631.

Відповідно до статті 1 Закону №185/94, виручка резидентів у іноземній валюті» підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Тобто, цією ж статтею передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

На підставі статті 2 Закону №185/94Національним банком України було визначено строки розрахунків інші ніж визначені частиною 1 статті 2 вищевказаного Закону постановами від 16.11.2012 року № 475, від 14.05.2013 року № 163, від 14.11.2013 року № 453, від 12.05.2014 року №270.

Зокрема, Національним банком України була прийнята постанова №163 від 14.05.2013 року "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", якою продовжено термін розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", на термін 90 днів.

В пункті 9 даної Постанови №163 зазначено, що постанова набирає чинності з 20 травня 2013 року, крім пунктів 4 та 5, які набирають чинності з 28 травня 2013 року. Постанова діє до 19 листопада 2013 року.

Потім, Національним банком України була прийнята постанова №453 від 14.11.2013 року "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", якою продовжено термін розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на термін 90 днів.

Пунктом 8 вищевказаної постанови №453 встановлено, що постанова набирає чинності з 20 листопада 2013 року та діє до 17 травня 2014 року.

Національним банком України була прийнята постанова №270 від 12.05.2014 року "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", якою продовжено термін розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на термін 90 днів. Постанова набрала чинності з 20 травня 2014 року та діяла до 20 серпня 2014 року.

Тобто, за експортно-імпортними операціями, які здійснюються починаючи з 19.11.2012 року застосовується 90-денний строк розрахунків, який відраховується з дня поставки товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в період оформлення вантажно-митних декларацій платника податків діяли постанови Національного банку України, які встановлювали 90-денний термін розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, а не 89-денний термін, як це визначено в контракті.

Згідно статті 4 Закону №185/94 порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Таким чином, ці організації контролюють виконання правил розрахунків за валютними операціями, що здійснюються резидентами та нерезидентами через такі організації. Банки надають інформацію про вказані операції клієнтів в органи ДФС в порядку передбаченому р. 5 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями.

Органи доходів і зборів за наслідками документальних перевірок стягують з резидентів пеню (ч. 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

Так, з системного аналізу норм Закону №185/94 вбачається, що законодавець встановив максимальну межу відповідно до якої платник податків має сам на свій розсуд визначати строки надходження валютної виручки відповідно до контрактів, але не більше 180 днів (або 90 днів у разі встановлення строків Національним банком України).

При цьому, відстрочка платежів за зовнішньоекономічними контрактами є імперативною категорією, а не диспозитивною, яка чітко регламентується законом і не передбачаються іншого строку ніж 90 календарних днів.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 58.1 ст.58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що податковий орган діяв у межах повноважень, у спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Зі змісту приписів Закону №185/94-ВР право Національного Банку України щодо запровадження інших строків розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 ст. 1 даного Закону закріплено на законодавчому рівні, та вказана норма діє з 17.11.2012 року, незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного договору, якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару за експортним договором здійснюються в період дії постанови Правління Національного банку України, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90-денний строк.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема, викладена в ухвалі від 26 травня 2015 року по справі К/800/46138/14.

Таким чином, доводи Позивача щодо невірного розрахунку відповідачем суми пені відповідно до Постанови Національного банку України №270 від 12.05.2014 року, а не умов контрактів спростовані вище зазначеним.

По-друге, на думку Позивача, Відповідачем помилково розраховувались суми пені з урахуванням курсу НБУ станом на 91 день після оформлення митної декларації, так як мав бути врахований курс станом на дату відвантаження товару (наступний день після оформлення митної декларації).

Колегія суддів не погоджується з доводами представника Апелянта в цій частині з наступних підстав.

Так, як зазначено вище, спеціальним Законом, який регулює дані правовідносини є Закон №185/94-ВР, відповідно до положень частини четвертої якого чітко встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару.

Тобто, специфіка штрафної санкції, передбаченої ст. 4 Закону N 185/94, полягає в тому, що вона нараховується з 91 дня та до моменту її погашення. В даному випадку - зарахування виручки на валютний рахунок суб'єкта ЗЕД.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями від 24.03.99 N 136, днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною операцією, тобто 91 день після поставки товару. Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав невірно визначеного курсу для нарахування пені.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи представника Позивача, що при визначенні курсу для нарахування пенсі слід застосувати загальні норми цивільного права, яким передбачено, що заборгованість виникає на наступний день після проведення поставки, колегія суддів вважає надуманими та не погоджується з ними з наступних підстав.

Так, дані правовідносини врегульовані спеціальним Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яким чітко встановлено, що заборгованість виникає саме на 91 день після проведення поставки, а не в будь-яких інший термін. Тобто, в даному випадку відсутня неоднозначне (множинне) трактування норми закону чи її невизначеність.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Г.М. Бистрик

М.В. Межевич

Повний текст ухвали виготовлено 26 лютого 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Межевич М.В.