Ухвала суду № 56122658, 23.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 р. Справа № 876/7127/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Червонограді Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу - Червоноград» до Державної податкової інспекції в місті Червонограді Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.10.2012 року № 0000422200, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8295,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що господарські операції з поставки товарів між ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» (покупець) та ТзОВ «Техніка для бізнесу» і ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами. Тому позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за результатами цих господарських операцій у відповідних податкових періодах.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки встановлено завищення податкового кредиту та безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «Техніка для бізнесу» та ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт». Надані для перевірки товарно-транспортні накладні не містять підпису водіїв експедиторів про здачу та прийом. Наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце і вони не можуть свідчити про реалізацію товарів, та не можуть бути підставою для формування даних податкового обліку. Зокрема, апелянт вказує, що надані позивачем товарно-транспортні накладні, отримані від цих контрагентів, не оформлені неналежним чином, оскільки в них відсутні підписи водіїв та експедиторів про здачу і прийняття товарів, тому не можуть вважатись належним доказом транспортування товару від постачальників до позивача. Також апелянт стверджує, що фактичної поставки товарів від позивача до ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» не відбулось, так як в договорі поставки товарів від 21.05.2012 року вказано адресу покупця м. Львів, вул. Наливайка, 17, з чого слідує, що поставка мала відбуватись за вказаною адресою, однак товаросупровідних документів позивач не надав. Крім того, на думку відповідача, зазначені товари у червні 2012 року не могли зберігатись в магазинах, які позивач орендував, оскільки договори оренди цих приміщень були розірвані з 01.06.2012 року.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 17-21.09.2012 року працівники Державної податкової інспекції в м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби провели позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» з питань правомірності декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету за період з 01.06.2012 року до 30.06.2012 року та причин виникнення від'ємного значення з 01.01.2012 року до 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.09.2012 року № 1501/2200/34400990.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 159267,0 грн. та п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 167562,00 грн.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція в м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року № 0000422200, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8295,00 грн.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до пп. пп. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст. 198 цього Кодексу є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

А згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з положеннями наведених норм формування від'ємного значення податку на додану вартість безпосередньо залежить від правильності формування платником податку податкового кредиту.

В свою чергу формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Водночас колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні цих товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, є факт реальності придбання таких товарів (робіт, послуг), для чого відповідні витрати платника податків мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку.

Також в даному випадку необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг), а аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, 01.01.2010 року ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» (покупець) уклало з ТзОВ «Техніка для бізнесу» (постачальник) договір поставки № 0101/4-2010, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар (комп'ютери, ноутбуки та комплектуючі до комп'ютерної техніки).

Також 01.01.2011 року ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» (покупець) уклало з ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» (постачальник) договір поставки № 0101/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар (комплектуючі до комп'ютерної техніки).

Факт реального отримання позивачем передбачених цими договорами товарів та оплати їх вартості в періоді, що перевірявся, підтверджується, зокрема, наданими позивачем копіями видаткових, податкових і товарно-транспортних накладних, копією витягу з Журналу реєстрації довіреностей ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» за 2011-2012 роки, копіями актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та копіями платіжних доручень.

Як вбачається з перелічених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також виписані ТзОВ «Техніка для бізнесу» і ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Техніка для бізнесу» і ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт».

Щодо посилання відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, отриманих позивачем від ТзОВ «Техніка для бізнесу» і ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» (відсутність підписів водіїв та експедиторів про здачу і прийняття товарів), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Форма товарно-транспортної накладної (типова форма 1-ТН) була затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346.

Як вбачається із наданих позивачем копій товарно-транспортних накладних, виписаних ТзОВ «Техніка для бізнесу» і ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт», всі вони містять достатньо обов'язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, оформлених цими накладними.

Також про факт реального отримання ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» товарів за зазначеними вище договорами поставки свідчить їх використання у власній господарській діяльності, а саме реалізації іншим покупцям, що підтверджується наданими позивачем копіями видаткових і податкових накладних, довіреностей на приймання товарно-матеріальних цінностей, квитанцій про оплату товарів, звіти про використання реєстратора розрахункових операцій та Книги обліку розрахункових операцій, періодичних звітів реєстратора розрахункових операцій за І півріччя 2012 року.

Господарську діяльність в періоді, що перевірявся, ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» здійснювало в магазинах, які знаходяться у м. Червоноград Львівської області (по вул. Шевченка, 3) та у м. Сокаль Львівської області (по вул. Шептицького, 49а), приміщення яких позивач використовував на підставі договорів оренди від 01.04.2010 року № 1, укладеного з ТзОВ «ПГ Антикорбудсервіс», та від 14.12.2010 року № 14/10, укладеного з МПП «Бізнесінвест Груп».

При цьому, колегія суддів враховує, що зазначені договори оренди за домовленістю сторін були розірвані з 01.06.2012 року і новим орендарем вказаних приміщень стало ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт», відповідно до укладених договорів оренди від 14.05.2012 року № 1405/12 та від 15.06.2012 року № 05/12, укладених з тими ж орендодавцями.

Водночас залишки товарів, які перебували в магазинах і належали ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград», були реалізовані позивачем (постачальник) ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» (покупець) на підставі укладеного між ними договору поставки товарів від 21.05.2012 року № 2105-1/12, що підтверджується наданими позивачем копіями видаткових і податкових накладних та актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей.

Твердження відповідача про те, фактичної поставки товарів від позивача до ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» не відбулось, так як в договорі поставки товарів від 21.05.2012 року вказано адресу покупця м. Львів, вул. Наливайка, 17, з чого слідує, що поставка мала відбуватись за вказаною адресою, однак товаросупровідних документів позивач не надав, колегія суддів вважає безпідставним і не бере до уваги з таких підстав.

В зазначеному договорі вказана юридична адреса покупця - м. Львів, вул. Наливайка, 17.

Однак даним договором не передбачено, що поставка товару здійснюється саме за цією адресою, а законодавством сторонам договору надано право на власний розсуд визначати умови, місце і порядок поставки товарів.

Тому, враховуючи, що ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» з 01.06.2012 року орендувало приміщення магазинів по вул. Шевченка, 3 в м. Червонограді Львівської області та по вул. Шептицького, 49а в м. Сокаль Львівської області, які до того орендувало ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» з тією ж метою, і де знаходились товари, що реалізовувались згідно з договором від 21.05.2012 року № 2105-1/12, колегія суддів вважає, що передача товару за місцем його знаходження не суперечить вимогам законодавства та умовам цього договору, а також підтверджена належними первинними документами, які описано вище.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що зазначені товари у червні 2012 року не могли зберігатись у зазначених вище магазинах в зв'язку з тим, що договори оренди цих приміщень від 01.04.2010 року та від 14.12.2010 року, укладені ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» з ТзОВ «ПГ Антикорбудсервіс» та МПП «Бізнесінвест Груп», були розірвані з 01.06.2012 року, оскільки в угодах про розірвання цих договорів чи в інший спосіб орендодавці та наступний орендар - ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» не вимагали від позивача негайно чи в певний строк забрати все належне йому майно, яке знаходилось в цих приміщеннях.

Крім того, договір поставки між ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» (постачальник) з ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» (покупець) був укладений ще 21.05.2012 року і не встановлював конкретного строку передачі майна.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград» у ТзОВ «Техніка для бізнесу» і ТзОВ «Комп'ютерний всесвіт» товарів для використання у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було достатніх підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цими контрагентами.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Червонограді Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі № 813/1367/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу - Червоноград» до Державної податкової інспекції в місті Червонограді Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 25.02.2016 року