Постанова № 56122651, 24.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 876/13687/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гудима Л.Я.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Дружба» до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 квітня 2013 року №0000021500, №0000031500, № 0000051500 та №0000061500, -

В С Т А Н О В И В:

12.09.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2013 року №0000021500, №0000031500 № 0000051500 та №0000061500.

В обґрунтування вимог зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0000021500, яким донараховано штрафні санкції в сумі 340 грн. за несвоєчасне подання декларацій є незаконним, оскільки вчасність подання декларації з податку на додану вартість через програму електронної звітності підтверджується скриншотом сторінки подання звітності.

А податкові повідомлення-рішення №0000051500, №0000061500 та №0000031500 винесені помилково, оскільки ТзОВ «Агрокомпанія «Дружба» є сільськогосподарським підприємством, а тому застосування норм Податкового кодексу України, що регламентують розрахунки з бюджетом до підприємства вказаного виду не застосовуються.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 10 квітня 2013 року №0000031500, №0000051500 та №0000061500. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зокрема вказує, що судом не прийнято до уваги, що п. 203.1 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України не містять розмежування щодо загальної декларації та спеціальної декларації з податку на додану вартість, а саме їх строків подання та сплати самостійно зазначених платником податків сум у податковій декларації.

Тільки окрема норма п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України дозволяє при застосуванні спеціального режиму оподаткування, суму податку на додану вартість, нараховану сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не сплачувати до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, при цьому строки сплати даних сум передбачені п. 203.2 ст. 203 кодексу є незмінними.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, що в період з 15 лютого по 22 березня 2013 року, на підставі наказу Гусятинської ОДПІ від 29.01.2013року № 39 податковим інспектором було проведено невиїзну документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрокомпанія» Дружба» з питань дотримання вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 22.03.2013 року №175/15/36023635, яким встановлено, що в порушення пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України (далі - ПК), ТОВ «Агрокомпанія» Дружба» невчасно подана за листопад 2011 року та не подана за січень 2012 року декларація з податку на додану вартість. За дані порушення контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення №0000021500, яким позивачу нараховано 340 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також за результатами проведеної перевірки, податковим органом зроблено висновки про те, що в порушення п. 203.2 Податкового кодексу товариством проведено несвоєчасне перерахування сум податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на спеціальний рахунок. За дані порушення контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення №0000031500 № 0000051500 та №0000061500, якими позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 20 282,96 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст.49 ПК України, що своєчасного подання податкової декларації з ПДВ (скороченої) за листопад 2011 року, а тому застосування до нього санкцій передбачених п. 120.1ст. 120 ПК України є правомірним.

Що стосується порушення ТзОВ «Агрокомпанія «Дружба» п. 203.2 ст. 203 ПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ТзОВ «Агрокомпанія «Дружба» є сільськогосподарським підприємством, відтак до нього не застосовуються ст.203 ПК України, що регламентує розрахунки з бюджетом по податку на додану вартість, оскільки ці кошти залишаються у розпорядженні с/г підприємства.

Крім того судом зазначено, що податковим законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування сум податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на спеціальний рахунок.

Проте, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст.49 ПК податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

У матеріалах справи наявна наявної завірена копія квитанції № 1 про неприйняття від ТзОВ «Агро компанія» Дружба» податкової декларації з ПДВ (скороченої) за листопад 2011 року у зв'язку з допущеними помилками. Квитанція була датована 20 грудням 2011 року, тобто в день подання позивачем декларації. Фактично декларацію з ПДВ (скорочену) за листопад 2011 року було подано позивачем тільки 13 лютого 2012 року.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем не дотримано вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст.49 ПК України, що своєчасного подання податкової декларації з ПДВ (скороченої) за листопад 2011 року, а тому застосування до нього санкцій передбачених п. 120.1ст. 120 ПК України є правомірним.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0000031500 № 0000051500 та №0000061500, якими позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 20 282, 96 грн. за порушення строків перерахування сум податку на додану вартість слід зазначити, що в силу приписів пп. 14.1.39 та пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. А податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством, у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Положення п. 126.1 ст. 126 ПК України визначають, що в разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом визначених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в наступних розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 209.2 ст. 209 ПК України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством, із спеціальним режимом оподаткування, на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої/нарахованої постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, який затверджений Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з вищенаведеного, на думку позивача, сума податку на додану вартість нарахована сільськогосподарським підприємством, із спеціальним режимом оподаткування,, не є податковим зобов'язанням, оскільки не підлягає сплаті до бюджету.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Згідно п. 2 та п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11, сільськогосподарське підприємство в разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного/податкового періоду спеціальний рахунок - поточний рахунок із спеціальним режимом використання - в порядку, визначеному Національним банком, за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування. На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в установлені строки подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті/перерахуванню сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених ним сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства, тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний/податковий період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у встановлені строки для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Також п. 3 вказаного Порядку передбачено, що сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним/податковим періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний період.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України, а починаючи з 01 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. В разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства. Дані положення врегульовані п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, зазначений Порядок покладає на сільськогосподарське підприємство обов'язок дотримуватись строків сплати/перерахування податкових зобов'язань, які визначені ст. 203 ПК України та зобов'язує податкові органи здійснювати контроль за їх дотриманням.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що п. 209.2 ст. 209 ПК України передбачає лише пільгу для сільськогосподарських підприємств, із спеціальним режимом оподаткування, щодо залишення сум податку на додану вартість у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої/нарахованої постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. При цьому, нормами податкового законодавства такі підприємства не звільняються від обов'язку дотримуватись під час перерахування коштів на спецрахунок граничних строків сплати податкових зобов'язань, визначених п. 203.2 ст. 203 ПК України, а також від відповідальності, яка передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України у вигляді штрафу за їх порушення.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року у справі № 819/2147/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Дружба» до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 квітня 2013 року №0000021500, №0000031500, № 0000051500 та №0000061500 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді Л.Я. Гудим

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 26.02.2016 року.