Постанова № 56120888, 19.02.2016, Приморський районний суд м. Одеси

19.02.2016

Справа № 522/2566/16-к

Провадження 1-кс/522/3061/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2016 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Лабунський В.М., при секретарі Шараєвій О.А, за участю слідчого Арику І.В., розглянувши клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Арику І.В., погоджене з прокурором Одеської місцевої прокуратури №3, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно клопотання Приморським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016160500001222 від 12.02.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в грудні 2015 року, в місті Херсон, ОСОБА_2 та невстановлена особа на ім'я ОСОБА_3, вступили в злочинну змову, направлену на заволодіння чужого майна шляхом обману, визначивши об'єктом свого злочинного посягання квартиру АДРЕСА_1, яка належить громадянам США - ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Реалізуючи спільний намір, діючи згідно з розподіленими ролями, ОСОБА_2 наприкінці грудня 2015 р. - на початку січня 2016 р., вступив у злочину змову з ОСОБА_6 спрямовану на заволодіння чужого майна шляхом обману, а саме на квартиру АДРЕСА_1. При цьому, ОСОБА_2 пояснив ОСОБА_6, що йому необхідно буде брати участь у діях, пов'язаних з укладанням угоди купівлі-продажу квартири із використанням завідомо підроблених документів, а ОСОБА_6 мав представлятися власником квартири. За вказані дії ОСОБА_2 повинен був отримати від невстановлених осіб грошові кошти в сумі 3000 доларів США.

В подальшому, 02.02.2016 р., ОСОБА_6 та ОСОБА_2, знаходячись в м. Одесі, зустрілися з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_3, який з метою подальшого вчинення шахрайських дій передав ОСОБА_6 пакет завідомо підроблених документів, на квартиру АДРЕСА_1, яка належить громадянам США - ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Керуючись злочинним наміром направленим на заволодіння майном, діючи за попередньою змовою ОСОБА_2 та ОСОБА_6, під виглядом продавця та покупця, звернулись до нотаріуса ОСОБА_7 для укладення угоди купівлі-продажу, при цьому ОСОБА_2 не мав реального наміру купувати квартиру. Однак, угода не відбулась, так як необхідно було зібрати додаткові документи.

11.02.2016 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_6, керуючись єдиним злочинним наміром, діючи за попередньою змовою, під виглядом продавця та покупця, знову звернулись до нотаріуса четвертої нотаріальної контори ОСОБА_7, яка повідомила про необхідність відкриття рахунку в банку. Після чого, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звернулись увідділення №31 банку ПАТ «Восток», що за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 4е, де на ім'я ОСОБА_2 відкрито рахунок, через який нібито мала відбутись оплата за купівлю квартири.

Далі, 12.02.2016 приблизно о 09 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою шахрайського заволодіння майном, під виглядом укладення договору купівлі-продажу, прибули до четвертої нотаріальної контори, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, де шляхом обману нотаріуса ОСОБА_7, надаючи завідомо неправдиві документи, з метою наступної реалізації майна і отримання незаконної вигоди, намагалися заволодіти квартирою АДРЕСА_5, однак з причин, які не залежали від його волі, свої злочинні дії не довели до кінця, так як були затримані працівниками поліції.

Відповідно до даних Реєстраційної служби право власності на нерухомість за адресою: АДРЕСА_2, належить ОСОБА_4, та ОСОБА_5.

Таким чином, на думку слідчого нерухомість за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до ч.3 ст. 167 КПК України є предметом кримінального правопорушення, в зв'язку з чим слідчий просив клопотання задовольнити.

Розглянувши клопотання, вивчивши надані до нього матеріали, заслухав думку слідчого, суд вважає необхідним у задоволенні клопотання відмовити з наступних підстав.

Так, згідно ч.2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Однак, клопотання слідчого зазначеній вимозі закону не відповідає.

Ст. 17 Загальної декларації прав людини, проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Вивченням матеріалів наданих до клопотання встановлено, що у кримінальному провадженні, ОСОБА_4, та ОСОБА_5., які згідно відомостей реєстру прав власності на нерухоме майно, є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_3, про підозру не повідомлено.

Крім того, у даному кримінальному провадженні цивільний позов заявлений з боку будь-якої юридичної або фізичної особи не був.

У зв'язку з чим, доводи слідчого про те, що на вказане майно слід накласти арешт є необґрунтованими.

Задоволення клопотання про накладення арешту, може призвести до суттєвого порушення Конституційних прав та інтересів його законних власників, що є неприпустимим.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим, не повним, не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Арику І.В., погодженого з прокурором, про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12016160500001222 від 12.02.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - відмовити.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: