Ухвала суду № 56113891, 25.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/191/2016(м)

0541/4463/2012

Категорія 27 Головуючий у 1-й інстанції Пантелєєв Д.Г.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Баркова В.М., Лісового О.О.

секретаря Собецької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

В провадженні Приморського районного суду міста Маріуполя знаходиться цивільна справа за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом.

У грудні 2015 року представником позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - ОСОБА_4 подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження відповідача ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, у тимчасовій відмові йому у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше, посилаючись на те, що виїзд відповідача за кордон з усіма активами (майном, грошовими коштами) є одним з можливих способів уникнення виконання його зобовязань, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення у справі.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2015 року у задоволені заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ОСОБА_4, діюча на підстав довіреності, надала заяву про розгляд справи без її участі, доводи апеляційної скарги підтримує у повному обсязі.

Приймаючи до уваги встановлені ст.303-1 ЦПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, що не зявились.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ст.152 ЦПК України не передбачено такий вид забезпечення позову як тимчасове обмеження у праві виїзду громадян України за кордон і тому підстави для задоволення даної заяви про забезпечення позову саме таким шляхом відсутні.

Колегія суддів не може не погодитись з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст..8 Конституції України.

Відповідно до положень ст.ст.1,2 цього Закону судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних процедур та у межах наданих повноважень. Стаття 7 цього Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обовязків цивільного характеру передбачено і п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст. 2, 8 ЦПК України.

Виходячи із прецедентної практики Європейського суду з прав людини, у розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року та «Лавентс проти Латвії» від 07 листопада 2002 року).

Повноваження судів при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Перелік заходів забезпечення позову визначено в ч.1 ст. 152 ЦПК України, яка серед іншого, не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.

Згідно ч.2 ст. 152 ЦПК України та розяснень, викладених у п.п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову чи кілька їх видів.

За положеннями ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і вїзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок урегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року, який визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розвязання спорів у цій сфері.

Цим Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника в порядку способу забезпечення заявленого до нього позову.

Таким чином, враховуючи, що у цивільному процесуальному кодексі України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 151-153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у звязку з порушенням у суді цивільної справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в межах своїх процесуальних повноважень підстав для задоволення заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог процесуального закону, відповідає обставинам справи і підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: О.О. Лісовий

ОСОБА_5