Ухвала суду № 56106203, 23.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9555/15-ц

Провадження № 22-ц/779/125/2016

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевському В.А., Меленко О.Є.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2015 року по справі за позовом державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2015 року позов державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 в користь позивача заборгованості за теплопостачання у розмірі 14215 грн 61 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн 60 коп.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржила вказане рішення в апеляційному порядку, оскільки вважає його незаконним та постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначила, що суд розглянув справу без участі представників сторін, чим порушено вимоги ст. 191, 224 ЦПК України, внаслідок чого допущено неповноту з'ясування обставин по справі. Крім того, відповідач з посиланням на п. 2 ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про захист прав споживачів» вказала, що заявою вона попереджувала про розірвання договору про приєднання у встановленому законом порядку на підставі ч. 2 ст. 634 ЦК України. Справа за позовом ОСОБА_1 про розірвання договору про приєднання до Договору про надання послуг з централізованого теплопостачання перебуває на розгляді у Івано-Франківському міському суді. Крім того, на думку апелянта, позивачем пропущено строк позовної давності. Висновок суду, що заборгованість виникла з 01.01.2008 і станом на 01.08.2015 становить 14215,61 грн спростовується первісним розрахунком, згідно якого заборгованість станом на 01.06.2012 становить 7452,75 грн. Вказаний розрахунок, зі слів відповідачки, покладено в основу вимог заяви про скасування судового наказу, що стверджується ухвалою суду від 22.05.2015. Всі подальші уточнення та збільшення позовних вимог, на думку апелянти є незаконними. ОСОБА_1 вважає, що ухвали Івано-Франківського міського суду від 25.08.2010 про повернення заяви позивачеві не є процесуальною дією, яка перериває строк позовної давності.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення суми заборгованості за послуги теплопостачання.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з указаних у ній мотивів.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши пояснення відповідача, представника позивача, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість, яку просить стягнути позивач з відповідача утворилася ще з січня 2008 року та станом на 01.08.2015 складала 14215,61 грн. Відповідачем частково вживалися заходи щодо погашення заборгованості за попередні періоди часу у березні 2009 року. ОСОБА_1 проводились оплати більші ніж становили нарахування, таким чином суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем вчинялися дії, які свідчать, в силу положень ч. 1 ст. 264 ЦК України, про визнання нею свого боргу. Крім того, скасування судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача є підставою для переривання строку позовної давності відповідно до вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За вимогою ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Згідно матеріалів справи, заборгованість, яку просить стягнути ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» з відповідача, утворилась ще з січня 2008 року та станом на 01.08.2015 складала 14215,61 грн згідно з копій Довідок (а.с.27-31,55-59).

На а.с. 47-49 наявна копія Договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води від 12.12.2012. який не підписувався сторонами.

11 квітня 2014 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із відповідача заборгованості, який було видано судом 22.09.2014, однак за заявою відповідача вказаний судовий наказ був скасований ухвалою суду від 22.05.2015 (а.с. 4).

За ч. 1,2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора (виконавця послуг) на стягнення грошових коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг позовної давності. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, не порушено норми процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

О.Є. Меленко