Постанова № 56097037, 24.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 року Справа № 904/5019/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Березкіна О.В.,

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "АКО", с. Осторожець, Млинівський район, Рівненська область на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № 904/5019/14

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" про заміну сторони по справі та заміну стягувача у виконавчому проваджені

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Фермерського господарства "АКО", с. Осторожець, Млинівський район, Рівненська область

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення процентів за користування товарним кредитом в розмірі 217 123,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2015 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" надійшла заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 45021212 з примусового виконання наказу, в якій товариство просить замінити Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД".

Представник заявника у судовому засіданні 05.11.2015 надав уточнення заяви, в якій просить суд замінити сторону по справі № 904/5019/14 та замінити стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу його правонаступником.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № 904/5019/14 (суддя Золотарьова Я.С.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" про заміну сторони по справі № 904/5019/14 та заміну стягувача у виконавчому провадженні - задоволено.

Змінено сторону по справі № 904/5019/14 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД".

Замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу виданого 15.09.2014 господарським судом Дніпропетровської області по справі про стягнення з Фермерського господарства "АКО" та ТОВ "Гран Інвест" заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД".

Не погоджуючись з даною ухвалою господарського суду Фермерське господарство "АКО", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу про заміну сторони у справі та заміну стягувача у виконавчому провадженні від 05.11.2015 року в повному обсязі і залишити заяву ТОВ "Агросфера ЛТД" без задоволення.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що розгляд питання про заміну сторони у справі та у виконавчому провадженні проведено без повідомлення про це відповідача та боржника - Фермерського господарства "АКО", чим було порушено його права як відповідача, передбачені ст.ст. 3-4, 4-2, 4-7, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник стверджує, що сума заборгованості, на яку передано право вимоги, не відповідає дійсності, оскільки з моменту ухвалення рішення з нього було стягнено значні суми коштів на виконання даного рішення.

Вважає, що договір відступлення права вимоги № 62-ВПВ від 22 липня 2015 року не може вважатися підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки в ньому відсутнє поняття ціни, яка відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України є істотною умовою договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА ЛТД" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу ФГ «АКО» залишити без задоволення, оскільки скаржник у своїй апеляційній скарзі виклав обставини та послалось на неналежні докази, які не є підставою для скасування або зміни ухвали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" відзив на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року апеляційну скаргу Фермерського господарства "АКО" було повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, Фермерське господарство "АКО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2016 року касаційну скаргу Фермерського господарства "АКО" задоволено, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року у справі №904/5019/14 скасовано, справу №904/5019/14 передано до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 року по справі №904/5019/14 у складі колегії суддів: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач) суддів: Величко Н.Л., Подобєд І.М. було прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

Представники позивача, відповідачів-1,2 в судове засідання, призначене на 24.02.2016 року не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

За правилами ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи, що відповідачі-1,2 не скористалися наданими їм правами брати участь в судових засіданнях та на засадах змагальності доводити суду обґрунтованість своїх вимог та заперечень, а неявка представників відповідачів не перешкоджає дослідженню та оцінці наявних матеріалів справи, що апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.02.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2014 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "АКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 217 123,61 грн. - процентів за користування товарним кредитом (а.с. 71-74).

15.09.2014 на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2014 було видано накази на примусове виконання (а.с. 75, 76).

16.10.2015 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" надійшла заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 45021212 з примусового виконання наказу, в якій товариство просить замінити Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" (а.с. 90-91).

Заява обґрунтована тим, що між стягувачем ТОВ "Агросфера" та ТОВ "Агросфера ЛТД" 22.07.2015 укладено договір про відступлення права вимоги № 62-ВПВ, на підставі якого ТОВ "Агросфера" прийняло на себе право вимоги та стало кредитором по договору купівлі-продажу № 12156 від 22.05.2013 року.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

За вимогами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб’єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-які стадії судового процесу.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник; у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником; для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18, статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України); процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу приписів ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення; боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 Цивільного кодексу України).

У постанові Верховного Суду України від 20.11.2013р. справа №6-122цс13 суд вказав, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Правова позиція Верховного Суду України обґрунтована тим, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Також Верховний Суд України в постанові від 19.08.2014р. у справі №3-56гс14 за позовом ТОВ "Камбіо" до ТОВ "Кредо-Інвест-Буд", третя особа - ТОВ "Південенерго" про визнання договору уступки права вимоги недійсним вказав на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії. Разом з тим, в цій же постанові Верховний Суд України зазначив, що заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають. Отже, при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги сторони у справі, яка переглядається, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Як вірно вказав місцевий господарський суд у даній справі, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов’язанні допускається протягом усього часу існування зобов’язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов’язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначеним у договорі обсягу зобов’язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Як встановлено вище, зверненню ТОВ "Агросфера ЛТД" до суду із вимогами про заміну позивача (стягувача у виконавчому провадженні) на його правонаступника передувало укладення договору про відступлення права вимоги між позивачем та ТОВ "Агросфера ЛТД".

Таким чином, спочатку між сторонами було укладено цивільно-правову угоду, метою якої була зміна кредитора у зобов’язанні, а в подальшому, на виконання такої угоди, позивач звернувся до суду із вимогою про його заміну, як сторони судового процесу та стягувача у виконавчому провадженні, на відповідного правонаступника.

Отже, на теперішній час ТОВ "Агросфера ЛТД" є новим кредитором позивача, а тому наявні підстави для процесуальної заміни позивача у даній справі на цю особу, а тому ця особа набуває статусу стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання наказів господарського суду Дніпропетровської області.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що сума заборгованості, на яку передано право вимоги, не відповідає дійсності, оскільки з моменту ухвалення рішення зі скаржника було стягнено значні суми коштів на виконання даного рішення, з огляду на наступне.

ФГ «АКО» зазначає, що з моменту ухвалення рішення було стягнуто наступні суми кошті на виконання рішення у загальному розмірі 647 324.47 грн.:

- 238 861,27 грн. (згідно платіжної вимоги № 18 від 05.11.2014)

- 378 053,26 грн. (згідно платіжної вимоги № 1 від 14.01.2015)

- 12 131,80 грн. (згідно розпорядження № 110-04 від 04.01.2015)

- 18 278,14 грн. (згідно розпорядження № 410-04 від 10.11.2014)

Натомість, згідно двох виданих наказів по справі № 904/5019/14, стягненню підлягало лише сума у розмірі 219 294,85 грн., з яких: 217 123.61 грн. – проценти; 2 171.24 грн. – судовий збір.

10.10.2014 року за вищезазначеними наказами, відділом державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45021212 та постанову про відкриття виконавчого провадження № 45021043 (а.с. 97).

Підчас перебування виконавчих документів у Відділі, державним виконавцем вчинялись заходи примусового виконання рішень, одним з яких було виставлення платіжних вимог, задля списання заборгованості з відкритих розрахункових рахунків на депозитний рахунок Відділу та подальшого перерахування списаних коштів в рахунок стягувача.

На виконання виставлених державним виконавцем платіжних вимог, банківськими установами, керуючись п. 10.10. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, було здійснене списання наявних на розрахункових рахунках коштів.

Після їх надходження на депозитний рахунок Відділу, державний виконавець, керуючись п. 13.13. Інструкції з організації примусового виконання рішень, виніс розпорядження, на підставі яких було сформовано платіжні доручення та перераховано на користь стягувача ТОВ «Агросфера» наступні суми грошових коштів, які надійшли на рахунок стягувача у наступному порядку:

- надійшло 2 171.24 грн. з призначення платежу «Згідно в/п № 409/4 в/д№ 904/5019/14 від 15.09.2014 стягнено судовий збір 2171,24 з ФГ «Ако» на користь ТзОВ «Агросфера»»;

- надійшло 18 278.14 грн. з призначення платежу «Згідно в/п № 410/4 в/дМя 904/5019/14 від 10.11.2014 стягнено заборгованість 18 278,14 з ФГ «Ако» на користь ТзОВ «Агросфера»»;

- надійшло 12131.80 грн. з призначення платежу «Згідно в/п № 110/4 в/д№ 904/5019/14 від 15.09.2014 стягнено заборгованість 12 131,80 з ФГ «Ако» на користь ТзОВ «Агросфера»»;

- надійшло 40 047.48 грн. з призначення платежу «Згідно в/п № 110/4 в/д№ 904/5019/14 від 15.09.2014 стягнено заборгованість 40047,48 з ФГ «Ако» на користь ТзОВ «Агросфера»».

Таким чином, загальний розмір стягнутих по справі № 904/5019/14 коштів складає: 72 628,66 грн., а отже залишок нестягнутої суми по справі складає: 146 666.19 грн..

В той же час, в частині 5 пункту 1.3. Договору відступлення права вимоги № 62-ВПВ від 22.07.2015 року зазначено «право вимоги до Боржника, що виникло на підставі Договору купівлі-продажу, втілене у рішенні господарського суду Дніпропетровської області, прийнятому 02.09.2014 р. по справі № 904/5019/14 на виконання якого, 15.09.2014 р. видано накази про стягнення з Боржника 217 123,61 грн. процентів за користування товарним кредитом, 2 171,24 грн. судового збору, залишок не стягнутої суми по яким, складає 146 666.19 грн.»

Таким чином, усі стягнуті з ФГ «АКО» суми по справі № 904/5019/14 були ураховані при відступлені права вимоги від ТОВ «Агросфера» до ТОВ «Агросфера ЛТД», у зв’язку з чим у Договорі відступлення права вимоги № 62-ВПВ від 22.07.2015 року правильно зазначений обсяг зобов’язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення.

Зазначені ФГ «АКО» як нібито перераховані стягувачу кошти від 05 листопада 2014 року - 238 861,27 грн. та 14 січня 2015 року - 378 053,26 грн. були лише зазначені у платіжних вимогах відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції, що не є підтвердженням виконання даних вимог та отримання коштів стягувачем як погашення заборгованості по справі № 904/5019/14.

Отже, доводи ФГ «АКО» про те, що сума заборгованості не відповідає дійсності, не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що договір відступлення права вимоги № 62-ВПВ від 22 липня 2015 року не може вважатися підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні, у зв’язку з відсутністю у ньому такої істотної умови договору як ціна, оскільки на відміну від договору факторингу (73 глава ЦК України) договір відступлення права вимоги не в обов’язковому порядку є платним.

Оскільки за своїм змістом Договір відступлення права вимоги № 62-ВПВ від 22 липня 2015 року є безоплатним, то ані умови цього Договору, ані норми Цивільного Кодексу України, що регулюють заміну кредитора у зобов’язанні, не ставлять в залежність юридичний факт (момент) переходу прав від первісного кредитора до нового кредитора у зобов’язанні і передачу документів, які засвідчують права, що передаються, від наявності чи відсутності у Договорі відступлення права вимоги необов’язкової у даному випадку умови щодо ціни Договору.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у зв’язку з проведенням судового засідання за відсутності скаржника не дотримано прав останнього, передбачених ст. 22 ГПК України, порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки скаржник був позбавлений можливості реалізації своїх процесуальних прав, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про прийняття заяви та призначення її до розгляду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі адресою Фермерського господарства "АКО" є: с. Осторожець, Млинівський район, Рівненська область. Саме за вказаною адресою Відповідачу була направлена ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 року про прийняття заяви та призначення її розгляду на 05.11.2015 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою про закінчення 03.11.2015 року строку зберігання поштового відправлення (а.с. 117).

Відповідно до вимог ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, ніщо не заважало скаржнику скористатися передбаченим ст.ст.22,28 Господарського процесуального кодексу України правом та надати суду письмові заперечення, докази, тощо, або направити для участі у судовому засіданні представника, оскільки законодавцем кількість представників, що можуть представляти інтереси сторін, не обмежено.

У зв’язку з чим колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що при винесенні ухвали судом його було позбавлено можливості реалізації своїх процесуальних прав, було порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на обґрунтованість ухвали господарського суду, відповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування ухвали є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "АКО", с. Осторожець, Млинівський район, Рівненська область – залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № 904/5019/14 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 25.02.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.В. Березкіна