Постанова № 56097024, 22.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016 року Справа № 904/8480/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів: Герасименко І.М., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Однорог О.В.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, фізична особа-підприємець, паспорт серії НОМЕР_1 від 08.09.2004 р.;

від відповідача: Богомаз Н.О., представник, довіреність №4495 від 23.12.2014 р.;

від третьої особи представник в судове засідання не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2015 року у справі № 904/8480/15

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного підприємства "Альянс-Інвест", м. Харків

про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні орендованим майном,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, якою просила суд усунути перешкоди зі сторони публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (надалі - ПАТ «УкрСиббанк» ) у користуванні орендованим майном шляхом визнання за ФОП ОСОБА_1 права на оренду відповідно до умов договору оренди нежитлових приміщень №91001/2 від 01.04.2011 року, укладеного між приватним підприємством «Альянс-Інвест» (надалі - ПП «Альянс-Інвест») та ФОП ОСОБА_1, до 28.01.2017 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2015 року у справі №904/8480/15 (суддя Кеся Н.Б.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ПП "Альянс-Інвест" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди нежитлових приміщень №91001/2 від 01.04.2011 року (надалі - договір-1), відповідно до умов якого орендодавець передає належне йому на праві власності, а орендар приймає за плату в оперативну оренду нежитлові приміщення: магазин загальною площею 361 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, строком на 35 календарних місяців.

Передача приміщення в оренду здійснюється на підставі Акта приймання-передачі (п. 2.1 договору-1).

Актом приймання-передачі приміщення від 01.04.2011 року підтверджується передання ПП "Альянс-Інвест" ФОП ОСОБА_1 об'єкту оренди за договором-1.

Договір-1 вступає в силу з дня його підписання та діє до 28.02.2014 року. (п. 6.1 договору-1).

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки протягом одного місяця після закінчення строку договору-1 від орендодавця не надійшло заперечень проти його поновлення (відповідних доказів суду не подано), даний договір слід вважати поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто на 35 календарних місяців.

Згідно з даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на 22.02.2016року ПП "Альянс-Інвест" припинено 12.02.2016 року, номер запису 14801170018045736.

Таким чином, на момент закінчення строку дії договору-1 зобов'язання сторін за ним не могли бути припиненими на підставі ст.609 Цивільного кодексу України, яка передбачає припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №19635337 від 27.03.2014 року ПАТ "УкрСиббанк" стало власником нежитлового приміщення, приміщення 1а в літ. А-2 на І поверсі поз. 1-7, ґанок "а", за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 370,6 кв. м. Підставою виникнення права власності є Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, серія та номер: реєстр №922/НОМЕР_2, видано 27.03.2014 року.

Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Оскільки у договорі-1 відсутнє відповідне застереження, відповідач з 27.03.2014 року є правонаступником прав та зобов'язань орендодавця ПП "Альянс-Інвест" за ним.

Між ПАТ "УкрСиббанк" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №0105-1 від 01.05.2014 року (надалі - договір-2), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове користування в нежитловій будівлі літ.А-2 на 1 (першому) поверсі нежитлове приміщення 1а поз.1-7 та ґанок "а" , загальною площею 370,6 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, для здійснення видів діяльності орендаря, а орендар, в свою чергу, зобов'язався вносити плату за користування приміщенням.

Строк оренди приміщення встановлюється з 01.05.2014 року по 31.07.2014 року (п. 1.5 договору-2).

Відповідно до п. 2.1.1 договору-2 орендодавець зобов'язаний надати 01.05.2014 року приміщення орендарю по акту прийому-передачі (Додаток№2), що є невід'ємною частиною договору, в якому вказується технічний стан приміщення та інженерного устаткування в момент передачі приміщення в оренду.

Сторонами підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.05.2014 року, згідно з яким ПАТ "УКРСИББАНК" передав, а ФОП ОСОБА_1 прийняла нежиле приміщення: магазин загальною площею 370,6 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Матеріали справи свідчать, що у справі №904/2981/15 господарським судом Дніпропетровської області 09.06.2015 року прийнято рішення про виселення ФОП ОСОБА_1 з нежитлової будівлі літ. А-2 на 1 (першому) поверсі нежитлового приміщення 1а поз. 1-7 та ганок "а", загальною площею 370,6 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано ФОП ОСОБА_1 передати ПАТ "УкрСиббанк" нежитлове приміщення 1а поз. 1-7 та ґанок "а" загальною площею 370,6 кв. м. з нежитлової будівлі літ. А-2 на 1 (першому) поверсі, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та підписати з ПАТ "УкрСиббанк" акт прийому-передачі приміщення згідно умов договору оренди нежитлового приміщення № 0105-1 від 01.05.2014 р.

Вищезазначене рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року у справі №904/2981/15, якою встановлено, що строк дії договору-2 закінчився 31.10.2014 року.

Позивач посилається на обставини виконання Державною виконавчою службою вищевказаного рішення суду, що розцінює як створення відповідачем перешкод в користуванні орендованим приміщенням.

Для вирішення даного спору по суті заявлених вимог необхідно з'ясувати: чи є позивач особою, яка має речове право на майно, яким чином відповідач перешкоджає (ускладнює) здійсненню позивачем повноважень користування орендованим приміщенням; чи є такі дії відповідача неправомірними; які перешкоди повинен усунути відповідач, щоб позивач мав змогу здійснювати своє законне право користуватися приміщенням.

З аналізу умов договору-1, за яким відповідач є правонаступником прав орендодавця, а також умов договору-2, де сторонами договору є позивач та відповідач, вбачається одночасне існування орендних правовідносин за одним й тим же об'єктом оренди із різницею в орендній платі, строків оренди, тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

За правовою позицією Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, викладеній в постанові від 23.09.2014 року, характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання (новація), що і є підставою для припинення попереднього зобов'язання.

Новація є угодою тих самих сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення, якому властиві такі ознаки, як наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання, що в даному випадку відсутнє. Ознакою новації є наявність умови про припинення попереднього зобов'язання, виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Отже, вищезазначені договори не є новацією в розумінні ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України; договір-1 є діючим з 28.02.2014 року до 28.01.2017 року.

В силу ст.ст. 395, 398 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є, зокрема, право володіння, яке виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на підставах, встановлених законом.

Статтею 396 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Так, ст. 391 глави 29 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, особа, якій належить речове право на чуже майно, може пред'явити позов про визнання свого речового права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, у тому числі власником.

В силу ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач не визнає право позивача на оренду спірного приміщення за договором-1, з огляду на вищевикладене воно підлягає захисту у судовому порядку шляхом визнання за ФОП ОСОБА_1 права на оренду нежитлового приміщення загальною площею 361 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за договором оренди нежитлового приміщення №91001/2 від 01.04.2011 року, укладеного між ПП "Альянс-Інвест" та ФОП ОСОБА_1, на строк з 28.02.2014 року до 28.01.2017 року.

В частині усунення перешкод зі сторони ПАТ "УкрСиббанк" у користуванні орендованим майном в позові слід відмовити, оскільки, по-перше, примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 року у справі №904/2981/15 державною виконавчою службою у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" не є перешкодою зі сторони відповідача у користуванні спірним приміщенням позивачем, оскільки ФОП ОСОБА_1 судовим рішенням виселено з огляду на закінчення строку договору-2; по-друге, позивачем не зазначено, у чому саме полягає така перешкода, що саме повинен усунути відповідач та яким чином.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2015 року у справі № 904/8480/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право на оренду нежитлового приміщення загальною площею 361 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за договором оренди нежитлового приміщення №91001/2 від 01.04.2011 року, укладеного між приватним підприємством "Альянс-Інвест" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, на строк з 28.02.2014 року до 28.01.2017 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 1 218 грн. судового збору за подання позову до господарського суду Дніпропетровської області та 1 339 грн. 80 коп. судового збору за перегляд судового рішення апеляційною інстанцією.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області у відповідності до ст. ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Герасименко

(Повний текст постанови складено 26.02.2016 року)