Ухвала суду № 56095018, 08.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року м. Київ К/9991/35730/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2012

у справі № 2а/1270/1368/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 01.02.2012 № 0002028013. У задоволенні позову в частині вимог визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 22.11.2011 № 0001588013 відмовлено.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких виходила при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводила судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачем подано податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, в якій задекларовано податкове зобов'язання з такого податку в сумі 453062 грн. та податковий кредит в сумі 18754439 грн.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 18.11.2011 № 496/08-3/05763797. Актом перевірки зафіксовано порушення вимог п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0001578013 про зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 30474093 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15237047 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем скасовано в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 8923451 грн. та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0001588013 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 12394852 грн.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 25.01.2012 № 7/08 /05763797. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

Висновки про порушення позивачем вказаних норм Податкового кодексу України слугували підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 № 0002028013 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 3471401 грн.

Згідно з викладеними в актах перевірки від 18.11.2011 № 496/08-3/05763797 та від 25.01.2012 № 7/08 /05763797 висновками щодо порушень позивачем вимог п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України такі порушення полягали в неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання товарів у ДП «Електротяжмаш» за договорами від 20.04.2011 № 48/11, від 30.06.2011 № 70/11 та від 18.07.2011 № 70/11.

Відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту за операціями з ДП «Електротяжмаш», оскільки податкові накладні, виписані цим контрагентом позивача не мають сили податкових та розрахункових документів. Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що податкові накладні містять два різних підписи і одне прізвище уповноваженої особи.

При цьому інших фактичних та правових підстав податковим органом в акті перевірки не зазначено, фактичне вчинення господарських операцій з придбання товару та оплати в акті перевірки не заперечується.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 № 0002028013, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з ДП «Електротяжмаш» підтверджується матеріалами справи.

При перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України, при визначенні суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), - ст. 200 цього кодексу, зокрема п.200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку податкового кредиту має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Якщо товар дійсно придбаний платником податку, оприбуткований, то дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції, не можуть розглядатися як підстава для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій ретельно досліджено питання щодо реального вчинення позивачем господарських операцій в межах господарської діяльності, зокрема, досліджено умови поставки, первинні документи, а також інші докази.

В результаті оцінки таких доказів як належних судами встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними первинними документами, перелік яких наведено судами.

Так, суди дослідили договори поставки товарів, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, прибуткові ордери, договори про надання транспортно-експедиційних послуг, акти приймання робіт щодо надання транспортних послуг.

Факт реалізації позивачем придбаного останнім у ДП «Електротяжмаш» товару в межах господарської діяльності суди встановили в результаті дослідження контракту позивача із ЗАТ «Трансмашхолдінг» від 01.10.2010 № 828/ю-51, додаткової угоди до договору від 21.03.2011 № 4, актів прийому-передачі, довідки про об'єм реалізованої продукції за 2011 рік.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, первинні документи складаються з метою фіксації здійснення господарської операції і повинні відображати, зокрема, інформацію щодо суті такої операції (в т.ч.: зміст, обсяг) та осіб, які брали участь у її здійсненні.

Податковий орган невідповідність податкових накладних вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV пов'язує з тим, що такі накладні містять два підписи, скріплені печаткою ДП «Електротяжмаш», та одне прізвище уповноваженої особи.

Судами встановлено, що у відповідності до листа ДП «Електротяжмаш» від 21.02.2012 № 245/189 згідно з рішенням підприємства у податковій накладній ставиться два підписи: один підпис особи, яка заповнює податкову накладу, а другий підпис особи, яка уповноважена від імені підприємства підписувати податкові накладні на підставі довіреності.

Враховуючи наведене, а також з огляду на те, що наявність в податкових накладних двох підписів уповноважених осіб ДП «Електротяжмаш» дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, висновки податкового органу про позбавлення таких податкових накладних сили податкових та розрахункових документів з цих підстав, є необґрунтованими.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун