Ухвала суду № 56095017, 08.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/69891/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012

у справі №2а-0770/2174/11 (№ 8619/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустхліб»

до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби

про визнання протипраним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Хустхліб» звернулося до суду з позовом про визнання протипраним та скасування податкового повідомлення-рішення Хустської ОДПІ Закарпатської області від 02.02.2011 № 0000072342/0/52/32907024/254/10.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову.

Хустська ОДПІ Закарпатської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п.п. 1.22.1. п.1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-III, п. 4 ч. 1 ст. 208, ст. 257 Цивільного кодексу України, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 02.02.2011 № 0000072342/0/52/32907024/254/10 грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 624194 грн., в т.ч.: 499355 грн. за основним платежем та 124839 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, викладені в акті від 18.01.2011 № 12/23-32907024/23, про порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Згідно з актом перевірки порушення вказаної норми Закону полягало у тому, що позивач не включив до складу валових доходів за ІІІ квартал 2010 року безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості в сумі 1467259 грн. за операціями з придбання товарів (борошна для випічки хліба та печі ротаційної) у ФОП ОСОБА_2 та за І квартал 2010 року в сумі 57444 грн. за операціями придбання ремонтних послуг у ТОВ «Грона-Л».

Розрахунки позивача з ФОП ОСОБА_2 та з ТОВ «Грона-Л» проведені шляхом передачі останнім простих короткострокових векселів, виписаних 30.06.2007 та 22.01.2007 відповідно.

Податковий орган вважає, що кредиторська заборгованість за вказаними векселями є безнадійною заборгованістю, оскільки строк позовної давності щодо виконання зобов'язань за такими векселями сплинув.

Згідно з актом перевірки порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР полягало також у тому, що позивач не включив до складу валових доходів безповоротну фінансову допомогу в сумі 38372,16 грн. у вигляді процентів, умовно нарахованих на суму наданої ТОВ «Синтез Трейд» поворотної фінансової допомоги в сумі 928000 грн.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до абз. 1 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно з пунктом 1.25. ст. 1 Закону № 334/94-ВР заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності, віднесена до безнадійної заборгованості.

Підпункт 1.22.1 п. 1.22 ст. 1Закону № 334/94-ВР передбачає підставу віднесення «безнадійної заборгованості» до «безповоротної фінансової допомоги» - закінчення строку позовної давності за заборгованістю платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою.

Як зазначено раніше, податковий орган вчинення позивачем порушень щодо невключення до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості позивача перед ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Грона-Л» пов'язує з тим, що строк позовної давності за зобов'язаннями позивача за векселями від 30.06.2007 та 22.01.2007 сплинув.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та щодо позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно зі ст. 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу:

за пред'явленням;

у визначений строк від пред'явлення;

у визначений строк від дати складання;

на визначену дату.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Наведене дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем пов'язується з настанням строку платежу за таким векселем.

І тільки після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься в податковому періоді до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов'язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно із вимогами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене, для вирішення питання щодо віднесення сум грошових зобов'язань позивача за векселями, переданими за придбані у ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Грона-Л» товари та послуги, до «безповоротної фінансової допомоги», яка підлягає включенню до складу валового доходу, судам необхідно було визначити дату виникнення таких зобов'язань, з якої починається перебіг строку позовної давності в три роки, та дату закінчення строку позовної давності за кожним з векселів. Строк платежу зазначається у векселі.

Судом першої інстанції такі обставини не встановлені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк виконання зобов'язань за усіма векселями спливає 30.06.2012. Разом з тим з наявних у справі копій векселів вбачається, що з таким строком платежу як «за пред'явленням, але не пізніше 30.06.2012» видано лише чотири векселя: серії АА № 0109233, 0109234, 0109235, 0109236. У векселях серії АА 0109232 та 1695601 зазначено інший строк сплати, але суд апеляційної інстанції копії цих векселів не дослідив та обставину щодо строку сплати за ними не встановив.

Позивач в обґрунтування позиції щодо відсутності в нього обов'язку включати до валового доходу заборгованості перед ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Грона-Л» за векселями, за якими минув строк позовної давності, вказував на те, що такі зобов'язання ним повністю погашено, у підтвердження чого посилався на платіжні доручення від 22.03.2011 № 3069, від 23.03.2011 № 3070, від 23.03.2011 № 3071, від 25.03.2011 № 3078, від 28.03.32011 № 3091 та від 28.03.2011 № 3092.

Суд апеляційної інстанції встановив факт проведення оплати за всіма векселями, при цьому доказів цьому на вказав.

Суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що обставина щодо фактичної оплати позивачем за векселями буде мати значення для вирішення справи лише у тому разі якщо така оплата була проведена у будь-якому з попередніх звітних періодів, що передували ІІІ кварталу 2010 року (період, в якому, на переконання відповідача, у позивача виник обов'язок збільшити валовий доход на суму безповоротної фінансової допомоги), чи до кінця ІІІ кварталу 2010 року.

Абзац 6 п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР під «безповоротною фінансовою допомогою» розуміє суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, у разі отримання платником податку суми поворотної фінансової допомоги та неповернення такої допомоги на кінець звітного періоду Закон № 334/94-ВР передбачає умовне нарахування процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач отримав від ТОВ «Синтез Трейд» на підставі договору від 19.06.2009 № ФП-4 поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 928000 грн., в т.ч.: у VI кварталі 2009 року в сумі 110000 грн., у І кварталі 2010 року в сумі 350000 грн., у ІІ кварталі 2010 року в сумі 288000 грн., у ІІІ кварталі 2010 року 180000 грн.

Зафіксований актом перевірки факт отримання поворотної фінансової допомоги не заперечувався позивачем при вирішенні справи в судах попередніх інстанцій.

Для вирішення питання щодо наявності/відсутності у позивача обов'язку

включити до складу валового доходу умовно нарахованих процентів на суму наданої ТОВ «Синтез Трейд» поворотної фінансової допомоги необхідно встановити факт повернення/неповернення позивачем такої поворотної фінансової допомоги позикодавцю на кінець звітного періоду.

З огляду на те, що відповідач вказує на відсутність даних про повернення позивачем поворотної фінансової допомоги, натомість позивач заперечує факт неповернення такої допомоги, відповідні обставини мають бути встановлені на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та інші обставини, що мають значення для справи, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун