Ухвала суду № 56094956, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2016 р. м. Київ К/800/28601/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року

у справі № 2-а-1970/3421/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Транс» (надалі - ТОВ «Поділля-Транс»)

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі - Тернопільська ОДПІ)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2011 року ТОВ «Поділля-Транс» звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 03.06.2011 року№ 0001952305.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року позовні вимоги задоволено;.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року назване рішення суду першої інстанції змінено; податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 03.06.2011 року №0001952305 визнано протиправним та скасовано з посиланням на невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права щодо визнання нечинним акта індивідуальної дії вимогам законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Тернопільська ОДПІ звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові.

На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про штучне заниження платником бази оподаткування ПДВ за операціями з реалізації імпортованих транспортних засобів. Також відповідач наголошує, що ТОВ «Поділля-Транс», оскаржуючи спірне податкове повідомлення-рішення у повному обсязі, не наводить жодних заперечень по епізоду, пов'язаному з неврахуванням при визначенні бази оподаткування ПДВ авансового платежу, одержаного від приватного підприємця ОСОБА_1

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Поділля-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

Результати перевірки відображені в акті від 31.05.2011 року № 3901/23-04/32481952, в якому викладено висновок податкової інспекції про заниження платником бази оподаткування ПДВ на загальну суму 14701,13 грн. шляхом реалізації на митній території України імпортованих транспортних засобів за ціною, нижчою ніж їх митна вартість. Також на стор. 12 акта перевірки зазначено про неврахування позивачем у складі податкових зобов'язань з ПДВ у листопаді 2009 року суми одержаного авансового платежу від приватного підприємця ОСОБА_1, що, з урахуванням виявленого завищення податкового зобов'язання з ПДВ у грудні 2009 року на 1000 грн., призвело до заниження суми цього податку, яка підлягає сплаті до бюджету, на 4000 грн.

Наведені обставини стали підставою для прийняття Тернопільською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 03.06.2011 року№ 0001952305, згідно з яким ТОВ «Поділля-Транс» визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 23 376,25 грн. (у тому числі 18701 грн. за основним платежем та 4675,25 грн. за штрафними санкціями).

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

На час виникнення спірних правовідносин звичайна ціна визначалася х урахуванням положень пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, підпунктом 1.20.1 цього пункту передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За правилами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Однак у справі, що переглядається, податковою інспекцією не подано, а судами не було витребувано доказів на підтвердження невідповідності ціни реалізації ТОВ «Поділля-Транс» спірних транспортних засобів (перелічених в акті перевірки напівпричепів-цистерн) рівню звичайної ринкової ціни, не наведено інформації щодо існуючої пропозиції на відповідному ринку по аналогічним, ідентичним, однорідним товарам.

Тобто, суди не встановили предмет доказування у справі, не зобов'язали податковий орган надати докази на обґрунтування своїх доводів і не витребували необхідних доказів із власної ініціативи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 03.06.2011 № 0001952305 у повному обсязі.

Так, за наслідками проведеної перевірки, податковий орган також дійшов висновку про неврахування позивачем у складі податкових зобов'язань з ПДВ у листопаді 2009 року суми одержаного авансового платежу від приватного підприємця ОСОБА_1, що, з урахуванням виявленого завищення податкового зобов'язання з ПДВ у грудні 2009 року на 1000 грн., призвело до заниження суми цього податку, яка підлягає сплаті до бюджету, на 4000 грн.

Проте, під час розгляду даної справи вказана обставина залишилася поза увагою судів попередніх інстанцій, які скасували спірне податкове повідомлення-рішення у повному обсязі без дослідження та без надання правової оцінки по вказаному епізоду.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, ч. 4 та ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області - задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року - скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун