Рішення № 56094214, 17.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ШаховоїО.В.

при секретарі Горовій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 6 березня 2014 року, -

у с т а н о в и в :

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 6 березня 2014 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_1; стягнуто з КМР на користь ОСОБА_2 кошти на оплату судового збору в розмірі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник особи, яка не брала участь у справі, зокрема, посилається на ті обставини, що судом не встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 перебуває в частковій власності. Документально розмір часток зафіксовано лише за ОСОБА_5 Також вказує, що в рішенні не зазначено, яким документом підтверджується право власності покійної ОСОБА_6 на частину домоволодіння. В домоволодінні ніколи не виділялись частки в натурі і не встановлено, яка частина домоволодіння відповідає ідеальній долі власника і де вона знаходиться, не встановлено і порядок користування будинком.

В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_5 - ОСОБА_4, ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

_____________

Справа № 752/12212/13-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/1642/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Фролов М.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 6 березня 2014 року залишити без змін.

Представник відповідача Київської міської ради, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, подав пояснення з проханням розглядати справу за відсутності представника та задовольнити апеляційну скаргу, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення виходячи з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 серпня 1985 року ОСОБА_6 мала право на 1/5 частину житлового домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Вбачається, що відповідно до запису акта про смерть за № 940 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 (а. с. 8).

Згідно довідки КП «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району» ОСОБА_2 проживала у 1/5 частині наведеного домоволодіння АДРЕСА_1, з 1 жовтня 1981 року та на сьогоднішній день продовжує у ньому проживати разом із своїми чотирма неповнолітніми дітьми.

Згідно наданих позивачем квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг, зокрема послуг із газопостачання, вивіз сміття, позивач вільно користується та безпосередньо володіє 1/5 частиною домоволодіння АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов, суд дійшов висновку про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 по день розгляду судом справи позивач вільно користується та безпосередньо володіє 1/5 частиною домоволодіння АДРЕСА_1, тобто понад 15 років.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до інформаційної довідки Київського міського БТІ ПБ-2013 № 447 від 26 березня 2013 року, згідно з даними Бюро, домоволодіння АДРЕСА_1 на праві власності зареєстроване за:

- 1/5 ч. ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 1-ю Київською держнотконторою 8 серпня 1985 року № 5ДН-12705;

- 7/60 ч. ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 1-ю Київською держнотконторою 16 травня 1991 року № 11-766;

- 7/60 ч. ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 1-ю Київською держнотконторою 16 травня 1991 року № 11-766;

- 2/5 ч. ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 2-ю Київською держнотконторою 18 липня 2008 року № 7-1996 (а. с. 14).

Особі, яка не брала участь у справі, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 липня 2008 року належить 2/5 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 106).

З викладеного вбачається, що є кілька співвласників домоволодіння АДРЕСА_1, майнові права яких зачіпаються рішенням від 6 березня 2014 року.

Також наведене вище свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на частину домоволодіння за набувальною давністю з огляду на її обізнаність про належність спірної нерухомості власнику.

На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 6 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В.Шахова