Рішення № 56078615, 16.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/850/16 Справа № 206/4252/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Сухоруков А. О. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,

за участі секретаря: Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року

по справі за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про виселення, стягнення комунальних платежів, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2015 року позивачі звернулися до Самарського районного суду м.Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що у грудні 2012 року відповідач ОСОБА_2 за усною домовленістю з позивачем ОСОБА_5 вселилася в домоволодіння по АДРЕСА_1. З метою подальшого викупу домоволодіння ОСОБА_2 було надано ОСОБА_5 завдаток. В свою чергу ОСОБА_5 дозволила їй проживати в будинку, не уклавши договору оренди. В ході оформлення документів ОСОБА_2 втратила намір купувати домоволодіння. Самарським районним судом м. Дніпропетровська 22.05.2014 року було ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_7 на її користь 168 881 грн. 50 коп. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.09.2014 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2014 року - скасовано. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_7 192175,50 грн. При цьому відповідач ОСОБА_2 продовжувала проживати в будинку. В лютому 2014 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном. 12.05.2014 року Самарським районним судом ухвалено рішення, яким усунено перешкоди ОСОБА_5 у користуванні належною їй на праві власності будинком АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити вказане житлове приміщення, а саме - будинок АДРЕСА_2. Дане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.09.2014р. Рішення суду по сьогодні не виконано. 03.07.2014 року відповідач ОСОБА_2 написала розписку про добровільне виселення, з якої і стало відомо, що з нею проживають її дочка ОСОБА_3, її співмешканець ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_1. народилася дитина ОСОБА_11. 08.09.2014р. позивач ОСОБА_5 уклала два договори дарування: житлового будинку та земельної ділянки. Власником всього став позивач ОСОБА_4 Позивач ОСОБА_5 зареєстрована у домоволодінні.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до них про визнання недійсними правочинів. 20.04.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. 25.06.2015 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області дане рішення залишено без змін. 16.07.2015 року Вищим спеціалізованим судом України відкрито касаційне провадження. Наразі всі відповідачі незаконно проживають у домоволодінні. За час їх проживання утворилася велика заборгованість по комунальним платежам.

На підставі викладеного просять суд виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 з домоволодіння по АДРЕСА_1, стягнути заборгованість по комунальним платежам у розмірі 9649,58 грн. та судові витрати по справі (а.с.2-3).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 із житлового будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 щодо стягнення коштів за комунальні послуги - відмовлено.

Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню відповідно до ч.3 ст.303, ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Так, рішенням суду першої інстанції встановлено, що 08.09.2014 року укладено договір дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, Рудкевич Є.В., серія та номер 3614, зареєстрованого індексний номер 15638551 від 08.09.2014 року ОСОБА_5 (дарувальник), подарувала ОСОБА_4 (обдарований) житловий будинок АДРЕСА_2 що належав ОСОБА_5, а саме: 1/2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 02.11.2012 року, державним нотаріусом Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, Хорішко О.М., в реєстрі за № 1-2180, спадкова справа № 673/09; 1/2 частина на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.12.2013 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, Рудкевичем Є.В., в реєстрі за № 6145 (а.с.14).

08.09.2014 року укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є.В., серія та номер 3619, зареєстрованого індексний номер 15640555 від 08.09.2014 року ОСОБА_5 (дарувальник) подарувала ОСОБА_4 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_1, що належала ОСОБА_5, а саме: 1/2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 02.11.2012 року, державним нотаріусом Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, Хорішко О.М.; 1/2 частина на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.12.2013 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, Рудкевичем Є.В. (а.с.15).

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.10.2015 року право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 та земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2014 року стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 168 881 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну) гривню 50 коп. та вирішено питання щодо судових витрат (а.с.4-6).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2014 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2014 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 192175,50грн. та судові витрати по справі у розмірі 2166,35грн. (а.с.7-9).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_5 у користуванні належною їй на праві власності будинком АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_10 звільнити вказане житлове приміщення, а саме - будинок АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. (а.с.10-11).

Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_2 вселилася у домоволодіння за усною домовленістю з ОСОБА_5

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2014 року дане рішення залишено без змін (а.с.12).

З наданих позивачем повідомлень від ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", ПАТ "Дніпрогаз", ПАТ "Дніпроводоканал" по АДРЕСА_2 існують борги по комунальним платежам. За електропостачання 1161,02грн., водопостачання та водовідведення 682,17грн., газопостачання 7806,39грн. (а.с.21-22).

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_4 наразі є власником домоволодіння АДРЕСА_2 та земельної ділянки, наділений правом володіння, користування та розпорядження цим домоволодінням. Відповідачі не мають права власності чи права проживання за цією адресою, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2015 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 08 вересня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В., зареєстрований в реєстрі за №3614.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_1, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 08 вересня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В., зареєстрований в реєстрі за №3619 (а.с.16-17).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області дане рішення від 20.04.2015 року залишено без змін (а.с.18-19).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року залишені без змін.(а.с.20).

При ухвалені судових рішення суди дійшли висновку, що договір дарування вищевказаного будинку та земельної ділянки від 08.09.2014 року укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином,і лише з метою уникнення матеріальної відповідальності ОСОБА_5 перед ОСОБА_2, а тому висновок суду щодо порушення прав власності ОСОБА_4 щодо користування домоволодінням з боку відповідачів ОСОБА_2 та виселення останніх з домоволодіння є необґрунтованим.

Що стосується факту реєстрації права власності ОСОБА_4 на домоволодіння по АДРЕСА_2 та земельну, що на думку суду є підставою для відмови у задоволені позову, то колегія суддів вважає, що при вищевказаних встановлених судовими рішеннями обставинах сам по собі факт реєстрації такого права - є лише формальністю, яка не породжує передбачених законом прав та обов'язків власників, а тому не може бути підставою для задоволення позову ОСОБА_4тільки з цих підстав.

Таким чином, при розгляді даної справи судом першої інстанції судом була надана невірна правова оцінка спірним правовідносинам, неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення про задоволення позову, а тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: