Ухвала суду № 56073263, 28.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 302/1315/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Власова С.О.,

суддів- Фазикош Г.В. Бисаги Т.Ю.,

секретарі - Сочка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3

на рішення Міжгірського районного суду від 27 листопада 2014 року у справі за позовом КП «Міжгірське ВУЖКГ» до ОСОБА_3 про визнання договору укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії та стягнення суми заборгованості за надані послуги,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року КП «Міжгірське ВУЖКГ » звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що будинок АДРЕСА_1 відповідно до акта прийому - передачі був переданий в управління та обслуговування підприємству. ОСОБА_3 є власником квартири № 3 в цьому будинку. У січні 2004 року підприємство уклало договір з відповідачем на постачання води та водовідведення. У січні 2005 року запропонувало відповідачу укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, однак останній відмовився. Посилаючись на те, що відповідачем через неналежне виконання своїх зобов'язань допущено заборгованість по оплаті за надані йому послуги, яка станом на жовтень 2014 року складає 1942 грн. 18 коп., просило визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору укладеним з 1 січня 2005 року та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані житлово - комунальні послуги, утримання будинків і споруд та при будинкових територій за період з 1 січня 2005 року по жовтень 2014 року у розмірі 1942 грн.18 коп., судові витрати по сплаті судового збору та витрати пов'язані з наданням правової допомоги.

Рішенням Міжгірського районного суду від 27 листопада 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Міжгірське ВУЖКХ» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з квітня 2010 року до жовтня 2014 року, комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за період з 1 січня 2005 року до 1 жовтня 2014 року у розмірі 1942 грн. 18 коп.,243 грн.60 коп. судового збору,730 грн.80 коп. витрат на правову допомогу. У задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено за спливом позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову про стягнення заборгованості за надані послуги скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до цього ж суду.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, які з»являлися на попередні судові засідання апеляційного суду і давали свої пояснення до оголошеної по справі перерви (а.с.249 - 249 «б»), перевіривши матеріали справи та матеріали архівної цивільної справи № 2-н-38/11 про видачу судового наказу й обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Є доведеним, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

Будинок, де знаходиться квартира останнього, обслуговує позивач, він надає його мешканцям комунальні послуги.

У січні 2005 року підприємство запропонувало відповідачу укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, однак відповідач від цього відмовився.

Статтями 20,21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору та надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово- комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово - комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Разом з тим, відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для звільнення від сплати вартості отриманих споживачем житлово- комунальних послуг.

Як зазначено, позивач ставив питання про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які є окремим різновидом житлово- комунальних послуг за функціональним призначенням (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово- комунальні послуги»).

Згідно ст.ст. 14,20,31 цього Закону споживач зобов'язаний проводити оплату таких послуг відповідно затверджених органом місцевого самоврядування тарифів.

Споживач має право на зменшення розміру за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку визначеному договором або законодавством, та на несплату за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст. 16, ст.18, п.п.4.6 ч.1 ст. 20 цього Закону).

Виходячи з наведеного, оскільки позивачу будинок, в якому знаходиться квартира відповідача, переданий в управління і обслуговування, останній зобов'язаний сплачувати згідно затверджених тарифів кошти на утримання будинку і при будинкової території та зменшення плати або ж несплату лише за умов та в порядку, визначеному договором чи законодавством.

Надання послуг з утримання будинку не в повному розмірі або не проведення виконавцем якихось робіт є підставою для покладення обов'язку по їх виконанню, або зменшення плати і не тягне за собою повне звільнення від їх оплати.

Відповідно до «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій», затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 позивачем було здійснене належне утримання будинку АДРЕСА_1, що підтверджено наявними у матеріалах справи Актами виконаних робіт за 2005 р., 2011-2013 роки.

Належних доказів того, що позивач надавав послуги з утримання будинку та прибудинкової території не в повному обсязі матеріали справи не містять, а судом таких доказів в ході розгляду справи не здобуто.

Суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які перевірено судом, дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по наданим комунальним послугам з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2005 року до жовтня 2014 року підлягає до задоволення, суд обґрунтовано відхилив клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки відповідач за всі ці роки частково оплачував комунальні послуги і не повному обсязі, відповідно до затверджених тарифів, а тому перебіг позовної давності переривався і фактично ця обставини підтверджена в суді наданими позивачем взаєморозрахунками з ОСОБА_3 ( а.с.14-20 ), та зверненням позивача у травні 2011 року до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за комунальні послуги, яка виникла на той час станом на 01.03.2011 року в розмірі 1264,67 грн.

Судовий наказ про стягнення вказаної суми був виданий 02.06.2011 року, а в подальшому скасований ухвалою Міжгірського районного суду від 08.07.2011 року за заявою ОСОБА_3 ( в порядку ст. 105-1 ЦПК України, архівна справа № 2-н-38/11 а.с.2, 9, 19). За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача пропуску строку давності.

Оскільки позивачем було надано докази щодо заборгованості відповідача по вересень 2014 року, тому суд обґрунтовано не стягував з нього заборгованість за жовтень 2014 року.

Оригіналів або належно завірених читабельних фотокопій платіжних квитанцій з жовтня 2011 року по вересень 2014 року про сплату послуг з водопостачання, водовідведення та обслуговування будинку та прибудинкових територій на які відповідач посилається в скарзі як на належні докази повної сплати ним комунальних послуг останній суду не надав.

Що стосується представлених відповідачем фотокопій квитанцій про сплату комунальних послуг, які містяться в матеріалах справи то жодна з них не містять ні номера квитанції, ні підпису касира банківської установи про отримання грошових коштів про сплату комунальних послуг у повному обсязі (а.с. 47-68).

Клопотань про призначення по справі аудиторської перевірки, у разі потреби проведення такої з метою перевірки правильності розрахунку боргу за комунальні послуги, відповідач та його представник у суді не заявляли.

Решта доводів відповідача не впливають на законність дій позивача по пред'явленню вимог про стягнення заборгованості та судових витрат, у тому числі по укладеній угоді про надання правової допомоги позивачу фахівцем.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 307 ч.1 п. 1, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 подану в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Міжгірського районного суду від 27 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :