Ухвала суду № 56073264, 04.02.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4979/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Власова С.О.,

суддів - Дроботі В.В., Бисаги Т.Ю.

при секретарі - Рогач О..Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу апеляційною скаргою уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 вересня 2015 року у справі за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2015 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору банківського обслуговування №BL_ЖГ00010488 від 31.01.2011 року, ОСОБА_2 отримала в ПАТ «ВіЕйБі Банк» кредит в сумі 5000,00 грн., під 20% річних, строком до 31.01.2013 року, на умовах та порядку встановленому договором та додатком №1 (Графік погашення) до кредитного договору. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, у ОСОБА_2 виникла заборгованість, яка станом на 06.08.2015 року становить 6752,51 грн., з яких: 702,95 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 395,09 грн. - прострочені відсотки за користування кредитом, 225 грн. - комісія, 5429,47 грн. - штраф за несвоєчасне погашення кредиту. У зв'язку з наведеним, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16.09.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» суму заборгованості за кредитним договором №BL_ЖГ00010488 від 31.01.2011 року в розмірі 2823,04 грн., з яких: 702,95 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 395,09 грн. - прострочені відсотки за користування кредитом, 225 грн. - комісія, 1500 грн. - штраф за несвоєчасне погашення кредиту.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 243,60 грн. судового збору.

Не погодившись із таким рішенням суду, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неправомірно зменшено суму штрафу, посилаючись лише на те, що відповідачка є пенсіонером, при цьому не враховано майновий стан позивача. З цих підстав, просить рішення суду скасувати в частині зменшення суми штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача 5429,47 грн. штрафу. В іншій частині рішення залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили, однак, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України це не є перешкодою для розгляду справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Встановлено, що 31.01.2011 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір банківського обслуговування №BL_ЖГ00010488, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 5000,00 грн., під 20% річних, строком до 31.01.2013 року, на умовах та порядку встановленому договором та додатком №1 (Графік погашення) до кредитного договору (а.с. 6-12).

Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 належним чином не виконувала і станом на 06.08.2015 року заборгованість становить 6752,51 грн., з яких: 702,95 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 395,09 грн. - прострочені відсотки за користування кредитом, 225 грн. - комісія, 5429,47 грн. - штраф за несвоєчасне погашення кредит (а.с.4-5).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строку та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми боргу по кредиту, відсотків за його користування та комісії, стягнувши з ОСОБА_2 702,95 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 395,09 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом, 225 грн. - комісії.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо зменшення суми нарахованого позивачем штрафу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

За положеннями указаної норми суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема занадто високий її розмір порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність із розміром основного зобов'язання. При цьому зменшення розміру неустойки - це право суду.

Частина 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за власною ініціативою (постанова Верховного Суду України N 6-100цс14 від 3 вересня 2014 року).

Колегією суддів встановлено, що представником відповідача в суді першої інстанції заявлялося клопотання про зменшення суми неустойки, посилаючись на те, що така значно перевищує суму основного боргу. Крім того, зазначив, що відповідач є пенсіонером та не має можливості сплатити значно перевищену суму штрафу.

Враховуючи наведені вище обставини - розмір заборгованості та штрафних санкцій, їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України або не застосувати, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував вказані норми закону та зменшив розмір штрафу.

Згідно вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ч.1 ст.307 , 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. - відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :