Рішення № 56073259, 11.02.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/786/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 лютого 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючого - Власова С.О.,

суддів - Бисаги Т.Ю., Дроботя В.В.,

секретарі - Рогач О.Я.,

з участю: представника позивача - Гринихи Т.Ю.,

відповідача - ОСОБА_2, його представників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», від імені якого діє представник Шуліка Аліна Володимирівна на рішення Виноградівського районного суду від 07 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 15.05.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №MKV0GK00006064 відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 34 898,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном погашення 14.05.2021 року.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 29.12.2014 року становить 100 813,41 дол. США, що за курсом 15,76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.12.2014 року складає 1 588 819,34 грн., з яких: 28 538,50 дол. США - заборгованість за кредитом, 26 580,11 дол. США - заборгованість за процентами, 3822,00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 41 872,80 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_2 вказану суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Виноградівського районного суду від 07.07.2015 року у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 1 588 819,34 грн. відмовлено з тих підстав, що вимоги позивача є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. При цьому місцевий суд послався на положення ст.61 ч.3 ЦПК України.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Гриниха Т.Ю. в судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримала та просила її задоволити з наведених в ній підстав.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Виноградівського районного суду від 07.07.2015 року без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Є доведеним, що 15.05.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №MKV0GK00006064 відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 34 898,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном погашення 14.05.2021 року (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 2.1.1. банк зобов'язався надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у п. 1.1 даного договору, а також, за умови виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.7 даного договору.

Банк виконав умови вказаного договору, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 30 000,00 дол. США, що стверджується наявною в матеріалах справи заявою на видачу готівки №5 від 17.05.2006 року (11).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 17.05.2006 року укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-17, справа №299/461/13-ц Том 1).

Однак, взяті на себе зобов'язання по кредитному договору №MKV0GK00006064 від 15.05.2006 року ОСОБА_2 не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 29.12.2014 року становить 100 813,41 дол. США, що еквівалентно 1 588 819,34 грн., з яких: 28 538,50 дол. США - заборгованість за кредитом, 26 580,11 дол. США - заборгованість за процентами, 3822,00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 41 872,80 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с. 4-6).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, посилався на рішення Виноградівського районного суду від 10.08.2012 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позов задоволено (а.с. 128-131 справа №2471/12), рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23.10.2012 року, яким скасовано рішення та відмовлено у задоволенні позову (а.с. 203-204 справа №2471/12) та на рішення першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Виноградівської державної нотаріальної контори, комунального підприємства Виноградіське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визнання недійсним договору дарування (а.с. 27-39), якими відмовлено у задоволенні позову та виходячи з вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України, вказав що обставини, які встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, як на підставу для відмови в задоволенні позову стало, на думку суду першої інстанції те, що у рішенні Виноградівського районного суду від 25.06.2013 року встановлено, що на підставі заяви керуючої Виноградівським відділенням філії ЗРУ КБ «ПриватБанк» від 14.11.2008 року мало місце повне погашення заборгованості по кредитному договору №MKV0GK00006064 від 15.05.2006 року, а тому ця обставина не доказується згідно положень ч.3 ст. 61 ЦПК України.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції не досліджено та не дано правової оцінки наданому позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_2 від 29.12.2014 року за кредитним договором №MKV0GK00006064 від 15.05.2006 року, з якого слідує, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.12.2014 року становить 100 813,41 дол. США і помилково дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Як слідує з вказаного розрахунку ОСОБА_2 здійснював погашення заборгованості за кредитним договором та останній платіж ним був внесений 29.03.2011 року.

Тобто відповідач, не зважаючи на довідку, яку надала керуюча Виноградівським відділенням філії ЗРУ КБ «ПриватБанк» від 14.11.2008 року про повне погашення кредиту, продовжував виконувати взяті на себе зобов'язання по кредитному договору та погашати суму заборгованості.

Посилання відповідача та його представників на рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанції в яких ніби то був один і той же предмет спору, не можуть братися до уваги колегією суддів, оскільки у вказаних рішеннях предметом спору був договір дарування іпотечного майна та звернення стягнення на предмет іпотеки, які оспорювалися ( архівна справа № 299/461/13-ц а.с. 2-4,126-128), (архівна справа № 2/703/756/12 а.с.1-3, 128-131).

У справі, яка є предметом даного апеляційного розгляду, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.2-6, 83-85).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та законодавства.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи та наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед банком, яка підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується довідки Б\н від 14.11.2008 р. про повне погашення кредиту, на яку відповідач посилається в запереченнях на позов, та суд першої інстанції в рішенні, то така стосувалася лише підтвердження факту відсутності податкової застави на іпотечне майно.

Дана обставина стверджується Витягом № 28208080 з Державного реєстру обтяжень від 9 серпня 2010 року про відчуження ОСОБА_2 будинку (архівна справа № 2471/2012 а.с.54-56). Тобто вказана довідка стосувалася вилучення та обтяження майна іпотеки, а не кредиту, вона не встановлює факт погашення кредиту.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 повністю погасив кредитну заборгованість матеріали справи не містять, а судом належних доказів ( квитанцій, платіжних доручень, чеків, меморіальних ордерів по погашенню кредиту або інших бухгалтерських документів) не здобуто.

Матеріалами справи також стверджено, що після відчуження заставного майна ОСОБА_2 продовжував погашати кредитну заборгованість, останній платіж по погашенню кредиту він здійснив 29.03.2011 року (а.с. 4-6).

Документальних доказів того, що ОСОБА_2 повністю погасив кредит в матеріалах справи немає, клопотань про витребування таких судом, якщо в нього є труднощі в представленні таких він не заявляв.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що позов до ОСОБА_2 пред'явлений 18.03.2015 року (а.с.2-3), тобто поза межами встановленої ст.ст.257,258 ЦК України позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення вбачається, що про застосування судом позовної давності відповідно до положень ч.3 ст. 267 ЦК України стороною у спорі не заявлено, тому відсутні правові підстави для відмови позивачу у позові за пропуском позовної давності.

Все вищенаведене вказує на те, що суд першої інстанції припустився неповноти у з'ясуванні обставин справи, що призвело до її неправильного вирішення. В той час як всі наявні матеріали справи дають підстави для задоволення позову в повному обсягу.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 3654 грн. за подання позову до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.2, 3 і 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», від імені якого діє представник Шуліка Аліна Володимирівна - задовольнити.

Рішення Виноградівського районного суду від 07 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (код ЄДРПОУ14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299) заборгованість за кредитним договором №MKV0GK00006064 від 15.05.2006 року у розмірі 100 813,41 доларів США, що за курсом 15,76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.12.2014 року складає 1 588 819,34 грн. (один мільйон п'ятсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 34 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (код ЄДРПОУ14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299) судовий збір в розмірі 3 654 грн.(три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді: