Ухвала суду № 56061888, 08.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року м. Київ К/800/27242/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року

у справі № 2а-17098/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НД-Україна»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НД-Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2013 року у справі № 2а-17098/12/2670 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2013 року у справі № 2а-17098/12/2670 скасовано, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000471530 та від 28.10.2012 року № 0000931530.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представники позивача проти касаційної скарги заперечували та просили у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «НД-Україна» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за травень 2012 року, відповідачем складено акт від 03.08.2012 року № 596/15-308/35018320, яким встановлено порушення ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) на загальну суму ПДВ - 5 021 278, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 16.08.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 0000471530, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 170 387, 00 грн.; - № 0000461530, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 793 615,00 грн., у тому числі 580 892, 00 грн. за основним платежем та 212 723, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку щодо обґрунтованості та правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними, у зв'язку з відсутністю порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, з аналізу правових норм вбачається, що податковим законодавством не обмежуються строки відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, які відносяться до податкового кредиту наступного звітного періоду.

Суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу на те, що положення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, на які посилається відповідач у спірному акті перевірки позивача, та які були помилково застосовані судом першої інстанції, регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін звернення платників податків із відповідними заявами до податкових органів.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач не подавав до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС жодних заяв про повернення грошових коштів або їх відшкодування.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Італійські мотори» було укладено договори купівлі-продажу автомобілів, грошові зобов'язання за якими ТОВ «НД-Україна» виконало шляхом видачі простих векселів.

Відповідно до декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року позивачем задекларовано позитивне значення по декларації з податку на додану вартість в розмірі 356 655, 00 грн. Крім того, в рядку 32.3 (значення рядків 8.5 та 8.6) додатку 5 (уточнюючий розрахунок) до Порядку заповнення та подання декларації попереднього звітного (податкового) періоду відображено суму в розмірі 5 293 882, 00 грн. дана сума відображена на підставі наданого в квітні 2010 року уточнюючих розрахунків, що призвело до збільшення залишку задекларованого від'ємного значення, а саме: уточнюючим розрахунком від 30.04.2010 року до декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року збільшено від'ємне значення у розмірі 5 021 279, 00 грн., а також уточнюючим розрахунком від 30.04.2010 року по декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року збільшено від'ємне значення в розмірі 253 783, 00 грн. Крім того, уточнюючим розрахунком від 30.04.2010 року по декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року збільшено від'ємне значення в розмірі 18 820, 00 грн.

Далі від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 5 021 279, 00 грн. за період квітень 2009 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, позивачем було включено до від'ємного значення наступного податкового періоду за травень 2012 року.

Таким чином, ТОВ «НД-Україна», діючи на підставі та на виконання вимог податкового законодавства, а саме: ст. 200 Податкового кодексу України, правомірно перенесло залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, які відносяться до податкового кредиту наступного звітного періоду - за травень 2012 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі № 2а-17098/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук