Ухвала суду № 56061610, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/15624/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу

Міжрегіонального головного управління Міндоходов - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі № 826/20/15 за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002474201 від 08.10.2014, № 0002484201 від 08.10.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду від 10.02.2015 яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників №0002474201 від 08.10.2014, №0002484201 від 08.10.2014.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що передбачені п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються виключно Національним банком України та підпорядкованими йому установами, а тому застосування таких штрафних (фінансових) санкцій Державною податковою інспекцією є протиправним.

Міжрегіональне головне управління Міндоходов - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернулось із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2015 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Міжрегіональним Головним управлінням Міністерства доходів і зборів - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно листів Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області № 09-105/12162 від 09.07.2014, №09-203/16069 від 04.09.2014 за період з 30.05.2014 по 31.07.2014 та складено акт перевірки №1128/28-10-42-10/38727770 від 01.10.2014.

За результатами перевірки Міжрегіональним Головним управлінням Міністерства доходів і зборів - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002474201 від 08.10.2014, яким позивачу визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 3400 грн.; № 0002484201 від 08.10.2014, яким позивачу визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 25500 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 1.15 Положення „Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках за межами України", затвердженого Постановою правління НБУ № 485 від 14.10.2004; п. 6.3 глави 6 Положення „Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках за межами України", затвердженого Постановою правління НБУ № 485 від 14.10.2004; ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993.

Частиною 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (абзац 8 частини 2 ст. 16 вказаного Декрету).

При цьому, статтею 16 вказаного Декрету встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Положення Указу Президента України № 734/99 від 27.06.1999 „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Враховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету № 15-93, Міжрегіональне Головне управління Міністерства доходів і зборів - Центральним офісом з обслуговування великих платників діяло з перевищенням наданих йому повноважень.

Таке застосування статті 16 Декрету № 15-93 відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 у справі позовом ТОВ „Крим Інтеройл" до ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходов - Центральний офіс з обслуговування великих платників відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.