Рішення № 56050596, 18.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/876/16 Головуючий 1 інстанції - Шишкін О.В.

Справа № 638/9501/14-ц Доповідач Кірсанова Л.І.

Категорія житлові

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Трішкової І.Ю., Гуцал Л.В.,

за участю секретаря - Асєєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Дзержинський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про усунення перешкод у користуванні та володінні власністю, виселення та вселення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_3, звернулась до суду із позовом, в якому просила суд усунути перешкоди у володінні та користуванні належною їй на праві власності квартири АДРЕСА_1, виселити відповідача із вказаної квартири та вселити туди позивача.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що їй на підставі свідоцтва про право власності належить спірна квартира. На данний час в квартирі зареєстрована та проживає відповідач по справі, що перешкоджає здійсненню права власності позивачем.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Усунуто перешкоди у володінні та користуванні належною їй на праві власності квартирою № 19 у будинку № 3 по провулку Шекспіра в м. Харкові, взнавши ОСОБА_2 такою, що втратила право користування вказаною квартирою. Виселено ОСОБА_2 з зазначеної квартири. Вселено ОСОБА_3 у спірну квартиру. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на постанову ВСУ від 18.03.2015 справа № 6-39цс15, та від 02.09.2015 справа № 6-1049цс15, зазначає, що особам, яких виселяють з квартир, які були предметом іпотеки, але при цьому не були куплені в кредит, надається інше постійне житло. Квартира, з якої ОСОБА_3 просить виселити ОСОБА_4 іпотечна, але придбана відповідачем за власні кошти. Тому відповідач не може бути виселена з спірної квартири поки не буде надано їй інше жиле приміщення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, на даний час, є законним власником спірної квартири, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї. Проживання у спірній квартирі відповідача без згоди її власника є порушенням права власності, яке, відповідно до ст.391 ЦК України, власник має право вимагати усунути.

Судова колегія не може в повному обсязі погодитися з таким висновком суду першої інстанції в зв»язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником двокімнатної квартири № 19, що знаходиться в будинку № 3 по пров. Шекспіра у м. Харкові на підставі свідоцтва про право власності, придбана квартира за договором купівлі-продажу від 28.01.2008 року з прилюдних торгів.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 21.01.2015 року, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01.10.15 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів недійсними відмовлено у повному обсязі.

Отже, ОСОБА_3, на даний час, є законним власником спірної квартири.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Проживання у спірній квартирі особи без згоди її власника є порушенням права власника, яке, відповідно до ст.391 ЦК України, власник має право вимагати усунути.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що відповідач ОСОБА_2 не є власником спірної квартири. Відповідач не маючі права власності, володіння та користування житлом, безпідставно, протиправно чинить позивачу перешкоди та обмеження щодо здійснення права власності ОСОБА_3 на вказане житло.

Позивачка, як власник, вправі вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні свого права володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Проте, позовні вимоги ОСОБА_3Ф, про усунення перешкоди у володінні та користуванні належною їй на праві власності спірною квартирою № 19 у будинку № 3 по провулку Шекспіра в м. Харкові, взнавши ОСОБА_2 такою, що втратила право користування вказаною квартирою є необгрунтованими та зайвими.

Відповідно до ст. З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Відповідно до ст. 7 вказаного закону, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

В даному випадку право позивача поновлено судом шляхом виселення відповідача та вселення позивача в спірну квартиру.

Судова колегія вважає не обґрунтованим посилання відповідача що квартира хоча і була предметом іпотеки, але при цьому не була куплена в кредит, тому при виселенні відповідача з іпотечної квартири їй надається інше постійне житло. Вказане питання відповідач повинна вирішувати з Банком, а не з законним власником квартири - ОСОБА_3

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що згідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни та скасування рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою .

В задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити. В іншій частині вказане рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2015 року змінити.

В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою рішення суду скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні цієї частини позовних вимог.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: