Ухвала суду № 56046910, 01.12.2015, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/5250/15-ц

Номер провадження у суді 2/216/2059/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 грудня 2015 року місто ОСОБА_1 Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Буданцевої О.А.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості «Кривбаспроект» про стягнення грошових компенсацій, що випливають з трудових відносин, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 16.07.2015 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості «Кривбаспроект» (далі ДП «Кривбаспроект») в якому просив:

зобовязати ДП «Кривбаспроект» виконати перерахунок заробітної плати за березень та квітень 2015 року з урахуванням ненаданих відпусток та стягнути невиплачену грошову суму у розмірі, що становить 4 356 (чотири тисячі триста пятдесят шість) гривен 41 копійка;

зобовязати ДП «Кривбаспроект» виконати перерахунок вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного середнього заробітку з урахуванням перерахунку заробітної плати за березень та квітень 2015 року та стягнути невиплачену грошову суму у розмірі, що становить 13 246 (тринадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 88 копійок;

зобовязати ДП «Кривбаспроект» виконати виплати винагороди згідно положення «Про заохочення за винахідницьку, патентно-ліцензійну і інформаційно-публікаційну діяльність» у розмірі, що становить 5 610 (пять тисяч шістсот десять) гривень;

стягнути з ДП «Кривбаспроект» різницю у розмірі матеріальної грошової допомоги на випадок безробіття з урахуванням перерахунку за ненадані відпустки у березні та квітні 2015 року у розмірі, що становить 4 302 (чотири тисячі триста дві) гривні.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами, за якими 10.03.2015 року позивач особисто під підпис ознайомився з наказом по підприємству 11-0 від 11.02.2015 року про встановлення неповного робочого тижня з 2 (двома) робочими днями. Згідно затвердженого графіку відпусток на поточний 2015 рік, у березні та квітні по 15 календарних днів позивачу повинна була бути надана тарифна відпустка, однак в оформленні якої категорично було відмовлено всупереч ст. 79 КЗпП України та ст. 10 ЗУ «Про відпустки», про що свідчить записана ним усна розмова на диктофон мобільного телефону з начальником відділу кадрів ОСОБА_4 та заступником директора з правових питань ОСОБА_5 Перенесення тарифної відпустки, як того вимагає ст. 80 КЗпП України та ст. 11 ЗУ «Про відпустки» не було оформлено. Натомість, наприкінці березня 2015 року позивачу було внесено у внутрішній наказ по підприємству щодо встановлення пятиденного робочого тижня у квітні місяці, такий самий наказ був оформлений і на травень місяць поточного року. Начальник гірничого відділу ОСОБА_6 особисто завірив позивача, що в такому разі його не звільнять. 12.05.2015 року адміністрацією ДП «Кривбаспроект» було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади провідного інженера-проектувальника на підставі ст. 36 п. 6 КЗпП України (відмова від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці) з порушенням положень ст. 44 КЗпП України. У звязку з таким грубим зловживанням положень чинного трудового законодавства, на думку позивача, відповідачем по справі було не виплачено: за березень 2015 року - 2209,90 грн. (з урахуванням ненаданої відпустки з 16.03. по 31.03.15 року); за квітень 2015 року - 2146,51 грн. (з урахуванням ненаданої відпустки з 01.04. по 16.04.15 року); за травень 2015 року - 13246,88 грн. вихідної допомоги у розмірі не менше трьохмісячного середнього заробітку згідно зі ст. 44 КЗпІІ України. Крім того Згідно Положення «Про заохочення за винахідницьку, патентно-ліцензійну і інформаційно-публікаційну діяльність» (заява вх. №1153/1 від 08.06.2015р.) відповідачем по справі ОСОБА_2 не виплачено 5610,00 грн. Також, керуючись ст. 28 ЗУ «Про відпустки», ОСОБА_2 просив суд зобовязати відповідача по справі компенсувати йому різницю у розмірі матеріальної грошової допомоги на випадок безробіття в сумі 4302,00 грн.

Від ДП «Кривбаспроект» на адресу суду 09.09.2015 надійшли письмові заперечення на позов, відповідно до яких відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є незаконними та необґрунтованими, доводи позивача нічим не підтвердженні, ґрунтуються на припущеннях та не підлягають задоволенню. Зокрема В січні 2015 року з причин негативних наслідків кризи, ситуація із забезпеченням замовленнями на проектні роботи та оплати раніш наданих послуг різко погіршилась та обсяги замовлень на підприємстві зменшилися у два рази. Згідно Положення про колективний підряд ДП «ДПІ «КРИВБАСПРОЕКТ» оплата праці залежить від об'єму виконаних робіт. У звязку з цим з 26 січня 2015 року на підприємстві був встановлений неповний робочий тиждень на підставі заяв працівників з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу відповідно до ст. 56 КЗпП України, про що був виданий наказ. Також, у звязку з подальшим загостренням економічної ситуації в країні, значним зменшенням замовлень на виконання робіт підприємством, недостатністю обігових коштів та з метою уникнення масового звільнення працівників відповідно до ст. 32 КЗпП України та за згодою профспілкового комітету був виданий Наказ №11-0 від 11.02.2015р. «Про встановлення неповного робочого тижня» з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу відповідно до ст. 56 КЗпП України. З даним наказом працівники підприємства були ознайомлені під підпис відповідно до чинного законодавства про працю України. Згідно наказу №11-0 від 11.02.2015р. на підприємстві з 16.04.2015р. встановлено неповний робочий тиждень. Позивач, відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України, був звільнений з підприємства 12.05.2015р. (був ознайомлений з наказом 10.03.2015р.) у зв'язку з відмовою від роботи в режимі неповного робочого тижня. З моменту опублікування наукових робіт у 2014 році та до 12.05.2015р., тобто до моменту звільнення, Позивач жодного разу не повідомив Відповідача про наявність таких публікацій, не надавав доказів на підтвердження наявності таких публікацій та не звертався до Відповідача з проханням виплатити йому винагороду ані під час роботи на підприємстві, ані під час звільнення. Натомість, позивачем вперше були надані копії статей, список опублікованих робіт з вимогою виконати виплати за опубліковані наукові статті лише 08.06.2015р., через місяць, після свого звільнення. Крім того жодних заяв щодо надання щорічної відпустки до адміністрації підприємства від позивача протягом березня місяця 2015 року не надходило, та, крім того, на заявах доданих позивачем до позову відсутня візи його безпосереднього начальника. На думку відповідача, не відповідає дійсності посилання позивача на те, що він не подавав позов до суду, так як хотів працювати за займаною посадою і надалі, оскільки при ознайомлені під підпис 10.03.2015р. з наказом № 11-0 від 11.02.2015р. «Про встановлення неповного робочого тижня» Позивач заявив що відмовляється від роботи в режимі неповного робочого тижня та написав «не згоден». Також ДП «Кривбаспроект» вказує, що позивач, був звільнений з підприємства 12.05.2015 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з відмовою від роботи в режимі неповного робочого тижня, у звязку з чим йому було виплачено вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку. Додатково відповідач зауважував, що відносини щодо розрахунку та виплати допомоги по безробіттю, це відносини, які виникають між Фондом загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, центрами зайнятості та офіційно зареєстрованими безробітними, а ДП «Кривбаспроект» не є належним відповідачем в спорах щодо виплат допомоги по безробіттю, оскільки згідно діючого законодавства відповідач не має повноважень щодо нарахування та виплати допомоги по безробіттю, та такі виплати не відносяться до виплат які належать працівнику від підприємства при звільненні.

У судовому засіданні 03.11.2015 позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, представник відповідача проти вимог позову заперечувала та просила в його задоволенні відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях від 09.09.2015.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 в період часу з 02.12.2013 по 12.05.2015 працював на ДП «Кривбаспроект» на посаді провідного інженера-проектувальника гірничого відділу, про що свідчать відомості з трудової книжки позивача (аркуш справи 8).

Також матеріалами справи підтверджено, що згідно з графіком відпусток на 2015 рік у ОСОБА_2 мав отримати відпустку: половину у березні, а також половину у квітні 2015 року (аркуш справи 10).

Також у матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_2 про надання йому чергових відпусток за 2013-2014 роки тривалістю 16 календарних днів та 15 календарних днів відповідно з 16.03.2015 по 31.03.2015, а також з 01.04.2015 по 16.04.2015, які не містять на собі відомостей про надання їх до керівництва, або до установи (аркуші справи 11-12).

При цьому згідно наказу №11-0 від 11.02.2015 на підприємстві ДП «Кривбаспроект» з 16.04.2015 встановлено неповний робочий тиждень (аркуш справи 62).

Та оскільки при ознайомлені під підпис 10.03.2015 з наказом №11-0 від 11.02.2015 «Про встановлення неповного робочого тижня» позивач заявив що відмовляється від роботи в режимі неповного робочого тижня та написав «не згоден» (аркуш справи 64), ОСОБА_2, відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України, було звільнено з підприємства 12.05.2015 у зв'язку з відмовою від роботи в режимі неповного робочого тижня (аркуш справи 67).

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача та представника відповідача, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про достатність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу здійснення ОСОБА_2 трудових прав в частині права на відпустку, права на отримання винагороди за винахідницьку діяльність а також на компенсацію при звільненні, внаслідок чого до таких відносин слід застосувати положення КЗпП та Закону України «Про відпустки», а також локальні нормативно-правові акти, що регулюють питання заохочення працівників ДП «Кривбаспроект».

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП).

Аналогічні вимоги містить норма ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Також п. 8.2 розділу 4 «Колективного договору на 2014 - 2015 роки», укладеного на конференції трудового колективу 10.04.2014 року, визначено, що виплата авторських винагород за надруковані наукові статі здійснюються лише працівникам підприємства і пенсіонерам, які вийшли на пенсію з підприємства. Згідно п. 5 розділу 1 дія колективного договору розповсюджується на всіх працівників підприємства, незалежно від їх приналежності до профспілкової або іншої суспільної організації. Положенням «Про заохочення за винахідницьку, патентно-ліцензійну і інформаційно-публікаційну діяльність» встановлено, що підставою для заохочення за інформаційно-публікаційну діяльність конкретних співробітників інституту і виплати грошової винагороди є наявність опублікованих матеріалів (монографій, підручників, довідників, статей, тез доповідей) в міжнародних, професійних (технічних, економічних) виданнях, на міжнародних конгресах, конференціях, форумах, а умовами, при яких може бути виплачена винагорода - це наявність прибутку (аркуші справи 68-80).

Судом було встановлено під час розгляду спору, що за участю ОСОБА_2 протягом 2014 року було опубліковано чотири наукових праці (аркуш справи 22-45), проте, відповідні виплати йому за вимогами законодавства не здійснювались оскільки в січні 2015 року з причин негативних наслідків кризи, ситуація із забезпеченням замовленнями на проектні роботи та оплати раніш наданих послуг різко погіршилась та обсяги замовлень на підприємстві зменшилися у два рази, а згідно Положення про колективний підряд ДП «Кривбаспроект» оплата праці залежить від об'єму виконаних робіт. При цьому з моменту опублікування наукових робіт у 2014 році та до 12.05.2015р., тобто до моменту звільнення, позивач жодного разу не повідомив відповідача про наявність таких публікацій, не надавав доказів на підтвердження наявності таких публікацій та не звертався до відповідача з проханням виплатити йому винагороду ані під час роботи на підприємстві, ані під час звільнення, про що було повідомлено ОСОБА_2 листом від 07.07.2015 (аркуші справи 46-47).

Враховуючи викладене, а також факт визнання відповідачем фактичних обставин в частині невиплати сум винагороди позивачу, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення таких сум в розмірі 5610,00 грн. обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам цивільного законодавства, внаслідок чого такі вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно інших вимог ОСОБА_2 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Черговість надання відпусток працівникам визначається графіком, який затверджує власник (уповноважений ним орган) за погодженням з профспілковим комітетом чи іншим уповноваженим від трудового колективу.

Графіки доводять до відома всіх працівників. При їх складанні враховують інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період відпустки (у межах графіку) узгоджують працівник і роботодавець. Останній зобовязаний письмово повідомити працівника про початок відпустки, але не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Жодних заяв щодо надання щорічної відпустки до адміністрації підприємства від ОСОБА_2 протягом березня місяця 2015 року не надходило, та, крім того, на заявах доданих позивачем до позову відсутня візи його безпосереднього начальника.

Згідно ст.ст. З та 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням або виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Жодних заяв щодо надання позивачу відпустки у звязку зі звільненням від позивача не надходило, у звязку з чим позивачу була виплачена грошова компенсація.

Крім того відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Позивач, був звільнений з підприємства 12.05.2015р. на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з відмовою від роботи в режимі неповного робочого тижня, у звязку з чим йому було виплачено вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку.

Більш того відповідно до п. 1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 №613 (далі - Порядок), допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу). Допомога по безробіттю не надається особам, які не мають страхового стажу (п.6 Порядку). Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги, згідно ст.6 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», мають застраховані особи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем). У ст. 21 вищевказаного закону закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок.

Статтею 22 Закону встановлено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Застрахованим особам, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по без встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 %; від 2 до 6 років 55%; від 6 до 10 років - 60 %; понад 10 років - 70 %. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 %; протягом наступних 90 календарних днів - 80 %; у подальшому - 70 %. У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України. Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом (ст. 23 закону).

Статтею 31 Закону встановлено випадки припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості, в тому числі і з вини застрахованої особи.

Тобто, відноси щодо розрахунку та виплати допомоги по безробіттю, це відносини, які виникають між Фондом загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, центрами зайнятості та офіційно зареєстрованими безробітними. ДП «ДПІ «КРИВБАСПРОЕКТ» не є належним відповідачем в спорах щодо виплат допомоги по безробіттю, оскільки згідно діючого законодавства ДП «ДПІ «КРИВБАСПРОЕКТ» не має повноважень щодо нарахування та виплати допомоги по безробіттю, та такі виплати не відносяться до виплат які належать працівнику від підприємства при звільненні.

З урахуванням викладеного не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобовязання ДП «Кривбаспроект» виконати перерахунок заробітної плати за березень та квітень 2015 року з урахуванням ненаданих відпусток та стягнути невиплачену грошову суму у розмірі, що становить 4 356 (чотири тисячі триста пятдесят шість) гривен 41 копійка, а також трьохмісячного середнього заробітку з урахуванням перерахунку заробітної плати за березень та квітень 2015 року та стягнути невиплачену грошову суму у розмірі, що становить 13 246 (тринадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 88 копійок та стягнення різниці у розмірі матеріальної грошової допомоги на випадок безробіття з урахуванням перерахунку за ненадані відпустки у березні та квітні 2015 року у розмірі, що становить 4 302 (чотири тисячі триста дві) гривні.

Також судом під час розгляду справи було зясовано, що ОСОБА_2 було заявлено позов який випливає з трудових відносин, у звязку з чим в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

За приписами ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_2 являли собою вимоги матеріального характеру, тому з огляду на вимоги ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору, що покладаються на відповідача та стягуються до Державного бюджету України, мають складати 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, тобто 243,60 грн., оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня поточного року встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні 1218 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 130, 174, 209, 215-218, 224-233 ЦПК України, ст.ст. 94, 115 КЗпП, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект" (ідентифікаційний код 04689369, зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) виплати з винагороди згідно положення "Про заохочення за винахідницьку, патентно-ліцензійну і інформаційно-публікаційну діяльність" у розмірі 5610,00 грн. (п'ять тисяч шістсот десять гривень 00 копійок).

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект" (ідентифікаційний код 04689369, зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок), що підлягає сплаті на поточний рахунок 31210206700026, одержувач платежу УДКСУ у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38032222, банк отримувача ГУ ДКСУ Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Кузнецов