Ухвала суду № 56030859, 25.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ К/800/44164/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року

у справі №2а-5258/12/1470

за позовом Публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод»

до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Баштанський сирзавод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 09 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2007 року №0008081501/0 та №0008091501/0. Відшкодував позивачеві судові витрати у сумі 06,80 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скарну без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за липень 2007 року, про що склали акт від 18 вересня 2007 року №1215/1501-00446500, яким встановили порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2, пункту 7.7 статті 7, підпункту 7.4.4, пункту 7.4 статті 7пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 1, 3, 6, 10 Порядку нарахування виплат та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, підпункту 13.1 статті 13 Інструкції №141.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2007 року №0008091501/0, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 97 010,00 грн., з яких основний платіж - 92 390,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4 620,00 грн. та №0008081501/0, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додана ну вартість у розмірі 87 340,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про те, що позивачем невірно здійснено розподіл податку на додану вартість між бюджетною та дотаційною деклараціями, сплаченого у ціні придбаного обладнання та невірно визначено суму податкового кредиту попередніх податкових періодів.

Податковий орган вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту липня 2007 року бюджетної декларації суму податку на додану вартість у розмірі 107 847,00 грн., сплачену у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), зокрема обладнання для цеху по виробництву сиру, посилаючись при цьому на необхідність розподілу податку на додану вартість між загальною та спеціальною деклараціями з податку на додану вартість у відсотковому співвідношенні, з яких 88,7% - до спеціальної декларації та 11,3% - до бюджетної декларації.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач є переробним підприємством та відповідно до пункту 11.21 статті 11 Перехідних положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року №805 (далі - Порядок №805), контролюючий орган не мав правових підстав зменшувати йому суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як вбачається яз матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа Баштанською райдержадміністрацією 23 червня 1999 року. Основними видами діяльності позивача є маслоробна, сироробна і молочна промисловість, оптова та роздрібна торгівля.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є переробним підприємством, на підставі чого суму податку на додану вартість за реалізовані молоко та молочну продукцію спрямовував для виплати дотацій сільгоспвиробникам за продану ними переробному підприємству сировину, у зв'язку з чим здійснював окремий податковий облік і відповідно, при визначенні об'єкта оподаткування, податкове зобов'язання та податковий кредит декларував за спеціальною (скороченою) податковою декларацією.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість від 20 серпня 2007 року №11824, сума заявленого бюджетного відшкодування за липень 2007 року складає 87 340,00 грн., сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість складає 450 911,00 грн., сума податкового кредиту з податку на додану вартість задекларована у розмірі - 454 208,00 грн.

Відповідно до положень пункту 11.21 статті 11 «Прикінцевих положень» Закону України «Про податок на додану вартість», до 01 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

За приписами пункту 11.29 статті 11 «Прикінцевих положень» Закону України «Про податок на додану вартість», до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом положень абзацу четвертого пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Державною податковою адміністрацією наказом від 30 травня 1997 року №166, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271 (далі - Порядок №271), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Із наведеного випливає, що податкове зобов'язання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією платник податку на додану вартість, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 «Прикінцевих положень» Закону України «Про податок на додану вартість», тобто такий платник податку на додану вартість, який, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку №271.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач відноситься до переробних підприємств, а отже підпадає під дію пункту 11.21 статті 11 «Прикінцевих положень» Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, виплата дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, які поставляють молоко та м'ясо в живій вазі за нульовою ставкою податку на додану вартість, не є бюджетним відшкодуванням цього податку, сплаченого цими товаровиробниками постачальникам товарів (послуг), що використані для цілей таких поставок, і не позбавляє такого платника права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі №2а-5258/12/1470 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.