Ухвала суду № 56008756, 16.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1770/16 Головуючий 1 інстанції Шелест І.М.

Справа № 646/11568/15-ц Доповідач: Коровін С.Г.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коровіна С.Г.

суддів - Довгаль А.П., Коваленко І.П.,

при секретарі - Огарьовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - Національний банк України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: Національний Банк України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, в обґрунтування якого зазначив, що 03.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 11400156000 про отримання позивачем споживчого кредиту у сумі 24 027,00 доларів США. Позивач зазначає, що право власності зазначених коштів на нього не перейшло, валютний рахунок на який би поступали 24 027,00 доларів на його ім'я не відкривався, і взагалі, вважає, що банк не міг здійснювати операції з валютними коштами. Вказуючи на це, позивач звернувся до відповідача з запитом від 18.07.2015 року та просив надати з питань у ньому зазначених, зокрема з приводу діяльності банку пов'язаної зі здійсненням валютних операцій, але повної відповіді на свій запит не отримав, банк послався на банківську таємницю та не надав запитуваної інформації. Посилаючись на вказані обставини, на положення ЦК України, позивач просив суд визнати бездіяльність відповідача щодо не надання повної відповіді на його запит протиправною та зобов'язати банк надати позивачу інформацію на запит від 18.07.2015 року.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зазначає, що, судом порушено норми матеріального права, відмова відповідача є неправомірною, оскільки він як сторона кредитного договору має право на отримання цієї інформації.

Повноваження представника ОСОБА_2 завірені належним чином, тому він має право представляти інтереси позивача і отримувати всю необхідну інформацію.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, представника позивача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 03 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено кредитний договір, за яким позичальнику передаються кредитні кошти сумою 24 027 доларів США.

18 липня 2015 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1. звернувся до Банку з запитом на інформацію.

17 серпня 2015 року ОСОБА_2 надана відповідь щодо відмови у наданні запитуваної інформації та запропоновано клієнту звернутися до Банку особисто.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що дії Банку відповідають вимогам чинного законодавства , тому підстав для задоволення позову не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

За ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю

Згідно ст. ст. 60,62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним, чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Правління Національного Банку України від 14 липня 2006 року №267 «Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою.

Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально.

Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.

На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

Посилання щодо наявності повноважень у ОСОБА_2 на отримання інформації, що містить банківською таємницю - безпідставне.

Згідно ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненним.

У довіреності, виданої ОСОБА_1, передбачено перелік дій, які мають право вчиняти представники від його імені. Однак, за цією довіреністю не визначено право на отримання інформації, що містить банківську таємницю.

Порядок звернення щодо отримання інформації, що містить банківську таємницю представником позивача не дотримано, тому правових підстав для надання інформації на його запит не вбачається.

З матеріалів справи вбачається, і це не заперечують представники ОСОБА_1 як у суді першої інстанції так і в апеляційному суді, що ОСОБА_1 особисто з запитами про видачу інформації, яка містить банківську таємницю до ПАТ «УкрСиббанк» не звертався. Таким чином не доведено, що відповідачем порушені права ОСОБА_1 на одержання від відповідача будь якої інформації. Постановлене по справі рішення не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до банку із відповідною заявою про надання інформації, яка містить банківську таємницю. Оскільки суд першої інстанції не встановив протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо відмови у наданні відповідей на запит ОСОБА_2 стосовно даних відносно інформації, яка містить банківську таємницю, то у суду першої інстанції не було підстав і до прийняття рішення, щодо зобов'язання банку надати інформацію на запит ОСОБА_2, як представника ОСОБА_1 Дії відповідача відповідають вимогам закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Вимоги процесуального, закону, які є підставою до скасування рішення суду першої інстанції судом не порушені.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 25 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -