Рішення № 56001626, 23.02.2016, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/773/15-ц

Провадження № 2/673/14/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р.

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:головуючого судді Коваля Ф.І.,

при секретарі Демчишиній Н.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Деражні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 ОСОБА_1 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство „ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 118631 грн. 64 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 26 жовтня 2007 року між ВАТ ОСОБА_3 ОСОБА_1, правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/02-07/4-9545, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 95000 грн., строком до 25 жовтня 2017 включно. В забезпечення виконання ОСОБА_4 зобовязань по кредитному договору між ВАТ ОСОБА_3 ОСОБА_1 та відповідачкою по справі ОСОБА_5 26 жовтня 2007 року було укладено договір поруки №1, за яким остання зобовязалася відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх його зобовязань перед кредитором. Відповідно до умов кредитного договору відповідач ОСОБА_4 зобовязався в строки, передбачені договором, забезпечити повернення банку одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків, викликаних неналежним виконанням договору. Проте він порушив свої зобовязання, не сплачуючи передбачених договором коштів, у звязку з чим станом на 27 листопада 2014 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 118631 грн. 64 коп., з яких 20139 грн. 92 коп. заборгованість за кредитом, 80934 грн. 82 коп. заборгованість за відсотками та 17556 грн. 90 коп. пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків. Оскільки в добровільному порядку погасити вказану заборгованість відповідачі відмовляються, на письмову вимогу банку про повернення боргу не відреагували, позивач просить стягнути таку заборгованість з них солідарно, а також понесені ним витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Представник відповідачів позову не визнала і пояснила, що дійсно 26 жовтня 2007 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач надав кредит відповідачу в розмірі 95000 грн. зі сплатою 12,5 відсотків річних. Однак через відсутність коштів на погашення кредиту в період з 31 травня 2009 року по 18 жовтня 2013 року щомісячні платежі як по тілу кредиту, так і по відсотках відповідачем не вносилися, тому представник подала до суду заяву про застосовування щодо спірних правовідносин строку позовної давності, стверджуючи, що у разі щомісячної несплати грошових платежів за кредитним договором строк позовної давності починає свій перебіг із наступного місяця. Враховуючи те, що позивач звернувся в суд з позовом про стягнення кредитної заборгованості за період з 31 травня 2009 року по 18 жовтня 2013 року, в тому числі пені за період з 30 листопада 2013 року по 27 листопада 2014 року, лише 8 червня 2015 року, ним пропущено встановлений законодавством строк позовної давності, тому представник просить відмовити в задоволенні позову із цієї підстави, вважаючи, крім того, завищеним розмір нарахованої банком пені.

Вислухавши доводи представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством ОСОБА_3 ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/02-07/4-9545, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 95000 грн., строком до 25 жовтня 2017 включно.

Для забезпечення виконання ОСОБА_4 зобовязань по кредитному договору 26 жовтня 2007 року між ВАТ ОСОБА_3 ОСОБА_1 та відповідачкою по справі ОСОБА_5 було укладено договір поруки №1, за яким остання зобовязалася відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх його зобовязань перед кредитором.

Як вбачається з наявної у справі копії Статуту публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 ОСОБА_1, воно є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства ОСОБА_3 ОСОБА_1.

Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору відповідач ОСОБА_4 зобовязався в строки, передбачені договором, забезпечити повернення банку одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків, викликаних неналежним виконанням договору, зокрема, здійснювати погашення кредиту та нарахованих процентів відповідно до Графіку погашення, який є Додатком №1 до кредитного договору.

Крім того, згідно з пунктами 4.1.1, 1.9.1 договору відповідач зобовязався у разі порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені кредитним договором строки, сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення, а також на вимогу кредитора достроково повернути всю суму кредиту, відсотки за використання кредиту та сплатити неустойку у випадку неналежного виконання своїх обовязків за кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.ст. 610-612 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 цього Кодексу, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що банк повністю виконав взяті на себе зобовязання за кредитним договором, надавши обумовлену договором суму грошових коштів позичальнику ОСОБА_4, проте останній порушив взяті на себе зобовязання, не сплачуючи передбачених договором коштів, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем.

Станом на 27 листопада 2014 року розмір такої заборгованості склав 118631 грн. 64 коп., із яких: 20139 грн. 92 коп. заборгованість за кредитом; 80934 грн. 82 коп. заборгованість за відсотками; 17556 грн. 90 коп. пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.5 ст. 261 цього Кодексу за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ст. 599 цього ж Кодексу зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зясовано, що сторони, враховуючи наведені положення закону, досягли згоди та уклали кредитний договір, в пункті 8.3. якого передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невідємну частину цього договору), і діє до виконання сторонами взятих на себе зобовязань по цьому договору в повному обсязі.

Посилання представника відповідачів на те, що в період з 31 травня 2009 року по 18 жовтня 2013 року щомісячні платежі як по тілу кредиту, так і по відсотках відповідачем ОСОБА_4 не вносились, є необґрунтованим, оскільки як вбачається з письмового розрахунку заборгованості, у вказаний період відповідач хоча й не регулярно і не в повному обсязі, проте вносив платежі в погашення заборгованості, що приводить суд до висновку про відсутність підстав для застосування щодо спірних правовідносин строку позовної давності, а також про доведеність невиконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, забезпечених порукою ОСОБА_5

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідачів пені в розмірі 17556 грн. 90 коп., то суд, враховуючи ту обставину, що заборгованість за кредитним договором відповідачем ОСОБА_4 частково погашалась, зокрема, шляхом отримання банком 18 жовтня 2013 року та 2 червня 2014 року коштів від реалізації належної ОСОБА_5 нежитлової будівлі магазину на загальну суму 60535 грн. 36 коп., а також керуючись ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, вважає можливим зменшити розмір нарахованої пені до 7556 грн. 90 коп.

Керуючись ст.ст. 257, 261, 525, 526, 530, 554, 599, 610-612, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 солідарно на користь публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 108631 грн. 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 ОСОБА_1 понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі по 543 грн. 15 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_6