Ухвала суду № 55989265, 16.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р.Справа № 820/3737/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Швед А.В.,

представника відповідача ОСОБА_2.,

прокурора Маматова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. по справі № 820/3737/15

за позовом Прокурора Червонозаводського району м.Харкова, за участю Прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якому просив суд: стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, 61140, АДРЕСА_1) на користь держави в особі Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 38773167) заборгованість перед державним бюджетом України зі сплати земельного податку у сумі 2215.90 (дві тисячі двісті п'ятнадцять гривень дев'яносто копійок) грн. за 2013 та 2014 роки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року вказаний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, 61140, АДРЕСА_1) на користь держави в особі Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 38773167) заборгованість перед державним бюджетом України зі сплати земельного податку у сумі 2215.90 (дві тисячі двісті п'ятнадцять гривень дев'яносто копійок) грн. за 2013 та 2014 роки.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували у повному обсязі, вважали постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою колегії суддів від 16.02.2016 року замінено позивача, Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, на правонаступника - Східну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 узято на облік до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 10.02.1997 року за реєстраційним номером 7791.

Відповідачем в деклараціях: №150 від 24.01.2013 року, №1400007425 від 20.02.2014 року самостійно визначено плату за землю у розмірі 2215,90 грн.

З розшифровки сум заборгованості вбачається, що сума заборгованості відповідача перед бюджетом України зі сплати за землю складає 2215,90 грн.

Сума визначеного боргу сплачена не була.

Правомірність стягнення податкової заборгованості у розмірі 2215,90 грн. є предметом спору, переданого до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів оплати спірної суми заборгованості чи доказів відсутності обов'язку оплачувати спірну суму заборгованості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Права власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК).

Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, на думку колегії суддів, незважаючи на те, що відповідач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник у відповідача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 7 липня 2015 року (справа № 21-775а15) та від 02 грудня 2015 року (справа №826/3130/15).

Підпунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 3 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сума заборгованості відповідача перед бюджетом України по орендній платі складає 2215,90 грн.

В порушення зазначеної норми чинного податкового законодавства України, у встановлений Кодексом строк для погашення податкових зобов'язань, відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання.

Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 36 Податкового кодексу України, наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених вище зазначеним кодексом

В силу приписів п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

На підставі п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу податкової вимоги №1929-19 від 08.07.2013 року та відсутні докази її оскарження, проте вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу.

Підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 2215,90 грн., а суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. по справі № 820/3737/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2016 р.