Постанова № 55988577, 17.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року 16:49 №810/4720/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Сімейко А.А.,

представника позивача: Войтенка А.А.,

представника відповідача: Стужука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Дельта Медікел»доДержавної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дельта Медікел» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2015 №0009361502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення підприємством вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати авансових внесків за листопад і грудень 2014 року та січень і лютий 2015 року є необґрунтованими, оскільки підприємство у відповідних періодах мало переплату з податку на прибуток і не зобов'язано було вносити будь-які платежі до бюджету.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач у задоволенні позову просив суд відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Дельта Медікел» (ідентифікаційний код 30634637) зареєстроване 29.11.1999 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 56-58).

2 червня 2014 року позивачем до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій визначено суму авансового внеску, що підлягатиме сплаті у період з березня 2014 року по лютий 2015 року у розмірі 630460,00 грн. (а.с. 14-23).

Згідно зазначеної декларації Приватне підприємство «Дельта Медікел» мало переплату з авансових внесків у розмірі 16202889,00 грн. (рядок 13.3 Додатку ЗП Декларації+рядок 13.7 Додатку ЗП Декларації).

Позивачем у декларації також було визначено розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7565523, 00 грн.

У 2014 році на підставі рішень про виплату дивідендів своєму власнику позивачем було сплачено до бюджету суму авансових внесків з податку на прибуток на загальну суму 2659539,59 грн. згідно платіжних доручень від 03.09.2014 №1909, від 08.09.2014 №3098, від 05.09.2014 №3130, від 08.09.2014 №3174, від 09.09.214 №3231, від 16.09.2014 № 89, від 19.09.2014 №103, від 08.12.2014 № 5402.

30 січня 2015 року Приватне підприємство «Дельта Медікел» сплатило 124350,00 грн. податку на прибуток, що підтверджується платіжним дорученням № 6569 від 30.01.2015.

26 листопада 2014 року позивач звернувся до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС в Київській області із заявою, в якій просив спрямувати наявну у ПП «Дельта Медікел» переплату з податку на прибуток, що утворилась за результатами розрахунків з бюджетом за попередній звітний (податковий) період у рахунок погашення авансових платежів з податку на прибуток за листопад-грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року, всього на суму 2521840,00 грн. (а.с. 33).

14 серпня 2015 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за результатами якої складений акт від 14.08.2015 №170/1502/30634637 (далі - Акт перевірки) (а.с. 9-11).

У ході перевірки встановлено порушення позивачем положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті самостійно визначеного грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток.

Відповідно до висновків Акта перевірки:

- граничним терміном сплати суми авансового внеску у розмірі 4842,90 грн. за листопад 2014 року є 30.12.2014, у той час як позивачем дану суму сплачено 29.01.2015, тобто із затримкою у 30 днів;

- граничним терміном сплати суми авансового внеску у розмірі 11223,00 грн. за грудень 2014 року є 30.01.2015, у той час як позивачем дану суму сплачено 11.03.2015, тобто із затримкою у 40 днів;

- граничним терміном сплати суми авансового внеску у розмірі 287973,40 грн. за грудень 2014 року є 30.01.2015, у той час як позивачем дану суму сплачено 06.02.2015, тобто із затримкою у 7 днів;

- граничним терміном сплати суми авансового внеску у розмірі 630460,00 грн. за січень 2015 року є 28.02.2014, у той час як позивачем дану суму сплачено 11.03.2015, тобто із затримкою у 10 днів.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0009361502 від 28.08.2015, яким позивачу за порушення граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток було визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить 92 327,63 грн. та податкове повідомлення-рішення №0009351502 від 28.08.2015, яким позивачу за порушення граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток було визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить 2 244,60 грн.

Водночас предметом спору у межах даного провадження є правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0009361502 від 28.08.2015.

Позивач стверджує, що ТОВ «Дельта Медікел» не здійснювало сплату до бюджету авансових внесків за періоди, вказані в акті перевірки, оскільки мало переплату і попередньо звернулось до ДПІ у Києво-Святошинського району ГУ ДФС у Київській області з відповідною заявою про зарахування цієї переплати в рахунок погашення авансових внесків за періоди, щодо яких відповідачем встановлені порушення граничних строків. Відтак вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати самостійно узгоджених зобов'язань, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Строки сплати податкового зобов'язання визначені статтею 57 Податкового кодексу України, зокрема, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, з наведених правових норм вбачається, що відповідальність у вигляді штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Як встановлено в підпунктах 43.2, 43.3, 43.4, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже спрямування надміру сплачених сум з одного платежу в погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів здійснюється на підставі заяви платника податку відповідно до статті 43 Податкового кодексу України та Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом № 974/1597/499 від 21.12.2010.

Таким чином, законодавством України передбачено право позивача спрямувати надміру сплачені суми зобов'язань з податку на прибуток на оплату щомісячних авансових внесків з цього податку на підставі поданої ним заяви.

Аналогічна правова позиція висловлена також і у листі ДПС України від 01.04.2013 №4420/6/15-14-15-13.

Абзацом 5 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Одночасно згідно з абзацом 6 цього ж пункту якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Таким чином, наведені законодавчі приписи передбачають право платника на зменшення суми авансових внесків з податку на прибуток на суму надміру сплачених авансових внесків до повного погашення суми перевищення авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів.

У той же час умовою реалізації цього права є власне наявність у платника перевищення суми авансових внесків, раніше сплачених платником податку на прибуток при виплаті дивідендів згідно з пунктом 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, над сумою авансового внеску з податку на прибуток, який підлягає сплаті на відповідний момент (обов'язок сплати авансового внеску виникає щомісяця, в порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду).

Відповідно до абзацу 1 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з положеннями абзацу 3 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, для зарахування надміру сплачених платежів у рахунок інших бюджетних платежів податкове законодавство не вимагає від платника податків здійснення будь-яких інших дій, окрім подачі до податкового органу заяви про таке зарахування (повернення) і не надає податковому органу, права, вчиняти дії (або не вчиняти їх), які фактично приводять до відмови платнику податку у такому зарахуванні (поверненні).

Крім цього податковим законодавством передбачений 20-денний термін для зарахування надміру сплачених платежів у рахунок інших бюджетних платежів.

Судом встановлено, що з метою реалізації свого права щодо розпорядження надміру сплаченими сумами платежів, на підставі положень статті 43, статті 87 Податкового кодексу України, позивач листом №03-1287 від 26.11.2014 заявив відповідачу про зарахування надміру сплачених платежів по податку на прибуток в рахунок сплати авансових платежів з податку на прибуток за листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року та лютий 2015 року та в рахунок сплати ПДВ за листопад 2014 року.

Проте вказана заява позивача не була прийнята в повній мірі до уваги відповідачем у зв'язку, як було пояснено відповідачем у судовому засіданні, з недостатністю коштів на обліковому рахунку платника податків для зарахування надміру сплачених платежів в рахунок сплати податкових зобов'язань як зі сплати авансових платежів з податку на прибуток так і з податку на додану вартість.

У ході розгляду справи із даних облікової картки платника податків судом встановлено, що за період з 31.10.2014 по 30.04.2015 у позивача була наявна переплата з податку на прибуток приватних підприємств у достатньому розмірі для зарахування надміру сплачених платежів в рахунок сплати податкових зобов'язань як зі сплати авансових платежів з податку на прибуток так і з податку на додану вартість.

Факт наявності у позивача переплати підтверджується також актами звірки розрахунків, складеними між позивачем та відповідачем, відповідно до яких, станом на 26.11.2014 позивач мав переплату з податку на прибуток в сумі 2559997,08 грн., з авансових внесків на суму 11527,42 грн.; станом на 31.12.2014 з податку на прибуток на суму 2665827,08 грн.

Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2015, фактично порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань пов'язане з некоректною роботою ІС "Податковий блок", що призвело до утворення штучного податкового боргу, пов'язаного з некоректним відображенням в інтегрованих картках платника податків показників декларацій з податку на прибуток.

Вказана обставина також підтверджується листом ДФС України від 07.11.2014 №9771/7/99-99-23-02-17 про наявність збою в роботі ІС «Податковий блок», що призвело до некоректного відображення даних декларацій з податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів окремим платником податків.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що дії платника податку цілком відповідають приписам податкового законодавства та не порушують встановлений статтею 87 та статтею 43 Податкового кодексу України порядок погашення узгодженої суми податкового зобов'язання.

У той же час, в порушення вимог пункту 87.1 статті 87 та пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України з боку податкового органу законні вимоги платника податку виконані не були, оскільки відповідна заява про зарахування надміру сплачених платежів у рахунок інших бюджетних платежів була ним практично проігнорована.

Крім того, суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Судом встановлено, що позивач мав переплату з авансових внесків з податку на прибуток, звертався до податкового органу щодо зарахування переплати по податку на прибуток в рахунок погашення податкових зобов'язань та у нього станом на дату звернення був відсутній пдатковий борг. Проте, наявність збою в ІС «Податковий блок», що спричинило некоректне відображення податковим органом даних декларації з податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів позивача призвела до несвоєчасного погашення заборгованості з авансових платежів з податку на прибуток за листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року та лютий 2015 року, унаслідок чого до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення граничного строку сплати авансових внесків з податку на прибуток розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить 92 327,63 грн.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Оскільки жодних клопотань з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області №0009361502 від 28.08.2015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2016 року.