Ухвала суду № 55987527, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/52116/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області до Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" про зобов'язання допустити до проведення перевірки,

встановив:

Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулась з позовом до Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп", в якому просила зобов'язати відповідача допустити до проведення планового заходу державного нагляду (контролю) посадових осіб Державної екологічної інспекції у Сумській області та допустити рішення суду до негайного виконання.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що на виконання п. 27 Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Сумській області на ІІІ квартал 2015 року позивачем видано наказ від 17 серпня 2015 року № 100-п про проведення перевірки Лебединського агролісгоспу та складено направлення на проведення перевірки від 17 серпня 2015 року № 81/04.

Директором відповідача не допущено позивача до проведення перевірки про що складено акт відмови від допуску до перевірки від 17 серпня 2015 року.

Відмовляючи в допуску до перевірки, відповідач послався на те, що згідно пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» на перевірки контролюючими органами продовжено мораторії і, що за попередній календарний рік підприємство має обсяг доходу менше 20 млн. грн., у зв'язку з чим позивач заявив позов до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Кабінетом Міністрів України дозвіл позивачу на проведення перевірки не надавався, у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із вимогами щодо ухвалення судового рішення про зобов'язання допустити до проведення планового заходу державного нагляду (контролю) посадових осіб Державної екологічної інспекції у Сумській області.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, тому позов задовольнив.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується висновками суду апеляційної інстанції.

Статтею 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон) передбачено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII внесено зміни саме до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України та щодо податкової реформи.

Відповідно до п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, Державна екологічна інспекція у Сумській області не є відповідним контролюючим органом в розумінні Податкового кодексу України, а відтак колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, що на позивача не розповсюджуються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

Водночас, ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ передбачалося, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби) здійснюється протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

На виконання ст. 31 вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 13 серпня 2014 року № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами».

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28 грудня 2014 року перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) мають здійснюватися протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Між тим, на час здійснення запланованої перевірки у серпні-вересні 2015 року дія пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28 грудня 2014 року, тобто дія мораторію на перевірки, припинилась.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права щодо проведення позивачем перевірки у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем вважається особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно із ч. 3 ст .6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Статтею 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить право вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

За ст. 11 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний, зокрема, допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Пунктом 6.17. Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 № 136, також передбачено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань має право вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем в судах.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає повноваженням, які передбачені у наведених вище нормах, а відтак і передбачає право на адміністративний позов.

Інакше, по суті це призведене до втрати мети діяльності контролюючого органу.

Оскільки під час вирішення справи по суті судом апеляційної інстанції не допущені порушення норм матеріального права, то скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: