Ухвала суду № 55986899, 16.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р. № 876/2059/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Курильця А.Р.

за участю секретаря судових засідань: Гользбергер А.П.

представника відповідача - Юрченко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

09.12.2014 ДП «Львіввугілля» звернулося в суд із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ) у якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014 № 0000022500/10589.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки № 303/28-06-41-10/32323256 від 04.07.2014, в якому податковий орган зазначив, що ДП «Львіввугілля» в порушення вимог ст. 92 Податкового кодексу України не забезпечило збереження майна (основних засобів), яке згідно акта опису від 16.10.2008 № 26 зареєстроване в податкову заставу на загальну суму 116172,96 грн. До візуального огляду майно не представлено. Відтак, контролюючим органом нараховано штраф у розмірі вартості відчуженого майна. Позивач вважає такі висновки протиправними, оскільки згідно довідки про місцезнаходження обладнання, яке знаходиться на балансі ВП «Шахта «Візейська» станом на 30.04.2014 вказане майно (основні засоби) перебуває в шахті. Податковим органом не наведено жодних доказів, які б підтверджували факт відчуження заставленого майна без згоди податкового органу, не надано оцінки бухгалтерським документам платника, які підтверджують наявність цього майна, не враховано технологічні особливості підприємства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ № 0000022500/10589 від 21.07.2014, а також вирішено питання розподілу судових витрат.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ст. 92 ПК України, що полягає у незабезпеченні збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, у зв'язку з чим вважає, що податковим органом правомірно винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення, яким до ДП «Львіввугілля» застосовано штраф у розмірі вартості відчуженого майна.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про його дату, час та місце, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 15.05.2014 по 19.06.2014 СДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Львіввугілля», з питань дотримання вимог податкового законодавства, з питань надходження та використання (списання) коштів ДП «Львіввугілля», отриманих від дотаційних надходжень, від здійснення фінансово-господарської діяльності, в т.ч. продажу вугілля, відображення даних господарських операцій в податковому обліку та дотримання термінів сплати податків за період з 01.11.2013 по 30.04.2014, за наслідками якої складено акт № 303/28-06-41-10/32323256 від 04.07.2014.

Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено порушення ДП «Львіввугілля» вимог ст. 92 Податкового кодексу України, а саме незабезпечення збереження майна, зареєстрованого в податкову заставу на загальну суму 116172,96 грн.

На підставі цього акта перевірки та керуючись положеннями п. 124.1 ст. 124 ПК України, яка передбачає фінансову відповідальність за відчуження без згоди податкового органу майна, яке перебуває у податковій заставі, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022500/10589 від 21.07.2014, яким до ДП «Львіввугілля» засновано штраф в розмірі вартості відчуженого майна, що становить 116172,96 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що визначальною умовою для застосування штрафу згідно п. 124.1 ст. 124 ПК України є встановлення факту відчуження майна, що перебуває у податковій заставі. Оскільки відповідачем не надано доказів відчуження активів, що перебувають у податковій заставі та не спростовано твердження щодо його наявності на обліку у ДП «Львіввугілля», суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням не узгоджуються із вимогами п. 92.3 ст. 92, п. 124.1 ст. 124 ПК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави за приписами п. 89.2 ст. 89 ПК України поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п. 92.1 ст. 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону (п. 92.3 ст. 92 ПК України).

Відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна (п. 124.1 ст. 124 ПК України).

Поняття відчуження майна наведене в пп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 ПК України, та означає будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Згідно приписів вказаних норм права визначальною умовою для застосування штрафних санкцій є саме факт відчуження активів, що перебувають у податковій заставі без згоди контролюючого органу.

Відповідачем, як в акті перевірки так і у процесі судового розгляду, не наведено обставин та не надано жодних доказів, які б свідчили про факт втрати права власності або користування на заставлене майно ДП «Львіввугілля» без згоди контролюючого органу.

Натомість позивачем на підтвердження наявності заставленого майна у власності ДП «Львіввугілля» до матеріалів справи долучено: протокол засідання постійно діючої комісії ДП «Львіввугілля» з розгляду документів стосовно розпорядження майном підприємства №1 від 01.12.2014 року (а.с. 69-70); листи № 1/І-120 від 19.06.2014 та № 502 від 19.06.2014 (а.с. 71-72); акти обслідування обладнання від 16.10.2007, від 15.10.2007, від 17.10.2007, від 18.10.2007, від 31.12.2009, від 01.11.2010, від 29.04.2014 (а.с. 74-82); техніко-економічні обґрунтування, що підтверджує недоцільність демонтажу обладнання (а.с. 83-94); техніко-економічне обґрунтування списання майна (а.с. 100-106); довідку про місцезнаходження обладнання, яке знаходиться на балансі ВП «Шахта «Візейська» станом на 30.04.2014 (а.с. 109-121).

Згідно письмових пояснень в.о. директора ВП «Шахта «Візейська» від 11.12.2014 № 06./1-2010, до візуального огляду майно, яке перебуває в податковій заставі не представлено, оскільки неможливість доступу до такого обумовлено специфікою гірничих робіт, а саме: майно знаходиться в завалах на глибині 500 метрів; гірничі виробітки, де знаходиться обладнання внаслідок довготривалої зупинки гірничих робіт затоплені водою; затиснення штреків, які підходять до цих виробок; внаслідок збільшення гірничого тиску після відпрацювання виймальних ціликів спостерігається значні вивали порід з покрівлі та боків виробок, що є небезпечним для працівників при демонтажі обладнання.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів та пояснень представника позивача, ДП «Львіввугілля» не здійснювало жодних дій по відчуженню майна.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано доказів відчуження активів, що перебувають у податковій заставі та не спростовано твердження щодо його наявності на обліку у ДП «Львіввугілля», відтак застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача не узгоджуються із вимогами п. 92.3 ст. 92, п. 124.1 ст. 124 ПК України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року у справі № 813/8367/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 22.02.2016.