Постанова № 55986898, 17.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 876/11250/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційні скарги Приватного підприємства "КСД-Захід" та Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "КСД-Захід" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ПП "КСД-Захід" звернулося в суд з позовом до відповідача - ДПІ у Залізничному районі м.Львова, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2013 року №0002811520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 46704,25 грн., у тому числі основний платіж 39315 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 7389,25 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2013 року №0002811520 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2162,00 грн, в тому числі: основний платіж 1729,60 грн, штрафні (фінансові санкції (штрафи) 432,40 грн. В іншій частині позовних вимоги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ПП "КСД-Захід" задоволено частково. Визнано умови примирення сторін внаслідок досягнення податкового компромісу. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року в частині задоволення позову визнано нечинною, а в решті - скасовано. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 09 квітня 2013 року №0002811520 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18493,65 гривні (основний платіж 16746,51гривень, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1747,14 гривень). Провадження у даній справі в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 09 квітня 2013 року №0002811520 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28210,60 гривень (основний платіж 22568,49 гривень, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 5642,11 гривні) закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд в суд апеляційної інстанції.

Такий висновок суду касаційної інстанції мотивований тим, що у спірних правовідносинах обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, а тому апеляційний суд мав закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог, а судове рішення - визнати нечинним. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість решти позовних вимог, мотивуючи своє рішення тим, що позивачем та його контрагентами належним чином виконані договірні зобов'язання, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту, та, скасувавши постанову суду першої інстанції, ухвалив нове судове рішення в цій частині у формі ухвали (чим порушив норми процесуального права, передбачених КАС України).

ДПІ у Залізничному районі м.Львова в обґрунтування доводів апеляційної інстанції покликається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що господарські операції позивача з контрагентами не мають реального характеру, наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат. Вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТОВ "Декос Альянс". Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині скасування прийняте правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

ПП "КСД-Захід" в обгрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами є необґрунтованими та не підтверджені доказами. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якоюпозов задовольнити повністю.

Представник відповідача - Боднар Л.Б. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими, проти доводів апеляційної скарги ПП "КСД-Захід" заперечує. Просить залишити апеляційну скаргу ПП "КСД-Захід" без задоволення, скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову та провадження у справі в цій частині закрити у зв'язку з досягненням податкового компромісу.

Представник позивача- Яценко С.А. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги ДПІ у Залізничному районі м.Львова і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення в цій частині. Доводи своєї апеляційної скарги підтримує, просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови та ухвалити нове судове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, клопотання про закриття у зв'язку з примиренням, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу ПП "КСД-Захід" - задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 березня 2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова провела позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "КСД-Захід" з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Втордеревпром" за період з 01.03.2010 року по 30.04.2010 року, по взаємовідносинах з ТОВ "Цайпер-Україна" за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, по взаємовідносинах з ТОВ "Декос Альянс" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, по взаємовідносинах з ТОВ "Віп-Союз" за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року та з 01.12.2011 року по 30.04.2012 року, якою встановлено порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.1. п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту та відповідно заниження податку на додану вартість на суму 39315 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 638/15-20/31589622 від 18 березня 2013 року.

09 квітня 2013 року на підставі вказаного акта ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийняла податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0002811520, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: ПДВ на суму 46704,25 грн., у тому числі основний платіж 39315 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7389,25 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської № 0002811520 від 09 квітня 2013 року є протиправним і підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2162 грн., у тому числі: основний платіж 1729,60 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 432,40 грн., оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 ПК України у взаємовідносинах із контрагентом ТОВ "Декос Альянс". Разом з тим, позивач не надав суду товарно-транспортних накладних, які б підтвердили факт надання послуг транспортного експедирування, а також будь-яких інших доказів, які б підтвердили факт надання таких послуг та їх використання у господарській діяльності позивача із зазначенням вантажу, який перевозився, а тому позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентами позивача ТОВ "Втордеревпром" та ТОВ "Цайпер-Україна" є безпідставними та не підлягають до задоволення; не підлягають також задоволенню позовні вимоги в частині визнання правомірним формування податкового кредиту з господарських операцій із контрагентом позивача ТОВ "Віп Союз", оскільки представлені позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2011 року - квітень 2012 року не містять інформації про характер та обсяги виконаної роботи.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

П.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні приписи визначені і в ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст. 9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2011 року ТОВ "Віп Союз" (виконавець) та ПП "КСД-Захід" (замовник) уклали договір про виконання робіт № 238-С про виконання робіт з сортування кур'єрських супровідних накладних, архівації кур'єрських супровідних накладних, обробки даних з кур'єрських супровідних накладних, формування розрахункових даних для виставлення рахунків, формування розрахункових даних.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ "Віп Союз" в обґрунтування права на податковий кредит позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2011 року - квітень 2012 року; додатки до актів виконаних робіт за серпень-жовтень, грудень 2011 року; податкові накладні № 320 від 31.08.2011 року на суму 22785,60 грн., № 407 від 30.09.2011 року на суму 17976,72 грн., № 667 від 31.10.2011 року на суму 6132,60 грн., № 480 від 30.12.2011 року на суму 24936 грн., № 444 від 31.01.2012 року на суму 16408,80 грн., № 800 від 29.02.2012 року на суму 18162 грн., № 620 від 31.03.2012 року на суму 19569 грн., № 340 від 30.04.2012 року на суму 21849 грн.; платіжні дорученнями № 222 від 20.09.2011 року на суму 5696,40 грн., № 225 від 27.09.2011 року на суму 17089,20 грн., № 246 від 21.10.2011 року на суму 17976,72 грн., № 280 від 25.11.2011 року на суму 6132,60 грн., № 40 від 27.02.2012 року на суму 16408,80 грн., № 60 від 27.03.2012 року на суму 18162 грн., № 88 від 27.04.2012 року на суму 13046 грн., № 108 від 01.06.2012 року на суму 6523 грн., № 109 від 01.06.2012 року на суму 12654 грн.

01 листопада 2009 року ТОВ "Втордеревпром" (експедитор) та ПП "КСД-Захід" (вантажовласник) уклали договір № 01/11-009 про надання послуг транспортного експедирування з перевезення вантажів (ТМЦ) автомобільним транспортом.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ "Втордеревпром" в обґрунтування права на податковий кредит позивачем надано: акти виконаних робіт та наданих послуг відповідно до договору транспортного експедирування № 01/11-009 від 01.11.2009 року за листопад 2009 року - квітень 2010 року; податкові накладні № 112700010 від 27.11.2009 року на суму 31255 грн., № 12300000010 від 30.12.2009 року на суму 24156 грн., № 1310000001 від 31.01.2010 року на суму 15594 грн., № 2280000003 від 28.02.2010 року на суму 13035 грн., № 3310000016 від 31.03.2010 року на суму 19746 грн., № 4300000005 від 30.04.2010 року на суму 22164 грн.; платіжні доручення № 18 від 25.01.2010 року на суму 16485 грн., № 44 від 04.03.2010 року на суму 6041 грн., № 58 від 19.03.2010 року на суму 9674 грн., № 62 від 23.03.2010 року на суму 3361 грн., № 69 від 09.04.2010 року на суму 9224 грн., № 79 від 19.04.2010 року на суму 10522 грн., № 105 від 25.05.2010 року на суму 22164 грн.

01 лютого 2009 року ТОВ "Цайпер-Україна" (експедитор) та ПП "КСД-Захід" (вантажовласник) уклали договір №1 про надання послуг транспортного експедирування з перевезення вантажів (ТМЦ) автомобільним транспортом.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ "Цайпер-Україна" в обґрунтування права на податковий кредит позивачем надано акти наданих послуг відповідно до договору транспортного експедирування № 1 від 01.02.2009 року за лютий-березень 2010 року; податкові накладні № 212 від 28.02.2011 року на суму 21414 грн., № 255 від 31.03.2011 року на суму 37159,20 грн.; платіжні дорученнями № 76 від 30.03.2011 року на суму 21414 грн., № 91 від 28.04.2011 року на суму 19565 грн., № 101 від 11.05.2011 року на суму 17594,20 грн.

29 серпня 2011 року ПП "КСД-Захід" та ТОВ "Декос Альянс" уклали усний договір поставки комп'ютерної техніки та комплектуючих до неї.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ "Декос Альянс" в обґрунтування права на податковий кредит позивачем надано рахунок-фактури № СФ-0000533 від 29.08.2011 року на суму 10377,60 грн., у т.ч. ПДВ 1729,60 грн.; видаткову накладну № РН-0000894 від 29.08.2011 року на суму 10377,60 грн., у т.ч. ПДВ 1729,60 грн.; податкову накладну № 280 від 29.08.2011 року на суму 10377,60 грн., у т.ч. ПДВ 1729,60 грн.; платіжне доручення № 221 від 20.09.2011 року на суму 10377,60 грн.; оборотно-сальдової відомості по рахунку: 104 Необоротні активи за 3 квартал 2013 року та по рахунку: 106 Необоротні активи за 3 квартал 2013 року.

Розрахунки за вказаними договорами проведено виключно в безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Позивач належним чином відобразив у бухгалтерському та податковому обліку вказані господарські операції із вказаними контрагентами.

Позивач підтвердив факт використання поставлених товарів та отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Втордеревпром", ТОВ "Цайпер-Україна", ТОВ "Декос Альянс", ТОВ "Віп-Союз" підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Про дійсність правочинів позивача з вказаними контрагентами свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Крім того, жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює, лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту, доводи апелянта - ДПІ у Залізничному районі м.Львова в цій частині є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним податковим законодавством передбачена презумпція правомірності рішень платника податків, яка застосовується в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то рішення приймається на користь платника податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Крім того, необхідно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, покликання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджено, що контрагенти позивача - ТОВ "Втордеревпром", ТОВ "Цайпер-Україна", ТОВ "Декос Альянс" , ТОВ "Віп-Союз" на момент здійснення господарських операцій знаходилися на податковому обліку як платник ПДВ, їх свідоцтва про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій з позивачем не були анульовані, правочини з цими суб'єктами господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що господарські операції між позивачем та його контрагентами належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2013 року №0002811520 прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

Разом з тим, у процесі судового розгляду справи ПП "КСД-Захід" подало заяву про намір досягнення податкового компромісу на підставі п.7 п.п.92 р.XX ПК України.

Відповідно до ст.194 КАС України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, визначено особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу.

Відповідно до Підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Як вбачається з рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 19 лютого 2015 року № 2563/10/13-03-15-01/3 про погодження застосування податкового компромісу, ПП "КСД-Захід" на виконання п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України сплачено в бюджет 2335,22 грн. податку на додану вартість.

Враховуючи виконання ПП "КСД-Захід" вимог п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України щодо сплати 5% від загальної суми заниження податкового зобов'язання, ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийняла рішення про досягнення податкового компромісу в частині донарахованих грошових зобов'язань за встановленими порушеннями у податкових періодах, починаючи з 01 квітня 2011 року, а саме: 22568,49 грн. податку на додану вартість.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

У разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" від 25 грудня 2014 року № 63-VIII розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України доповнено пунктом 11-2 такого змісту: Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України".

Таким чином, контролюючим органом застосовано податковий компроміс щодо загальної суми заниженого податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 22568,49 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Віп-Союз" та ТОВ "Декос Альянс" (штрафні санкції не застосовуються).

В частині порушень допущених у періодах до 01 квітня 2011 року (взаємовідносини з ТОВ "Втордеревпром" та ТОВ "Цайпер-Україна") грошове зобов'язання в розмірі 18493,65 грн (основний платіж 16746,51грн, штрафні (фінансові) санкції 1747,14 грн.) вважається і надалі неузгодженим.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі 813/6657/13а в частині задоволення позову необхідно визнати нечинною та закрити провадження у справі в цій частині, оскільки оскаржувана постанова щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2013 року №0002811520 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2162,00 грн, в тому числі: основний платіж 1729,60 грн., штрафні (фінансові санкції (штрафи) 432,40 грн. є законною та обґрунтованою.

Разом з тим, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі 813/6657/13а в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню, оскільки дослідженими в судовому засідання доказами спростовується висновок суду першої інстанції про підтвердження податковим органом факту порушення ПП "КСД-Захід" вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по операціях з ТОВ "Втордеревпром", ТОВ "Цайпер-Україна" та ТОВ "Віп Союз", а тому необхідно в цій частині прийняти нову постанову, якою позов в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18493,65 грн. задовольнити, в решті провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст. 157,160, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "КСД-Захід" задовольнити частково.

Визнати умови примирення сторін внаслідок досягнення податкового компромісу.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі 813/6657/13а в частині задоволення позову визнати нечинною, а в решті - скасувати.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 09 квітня 2013 року №0002811520 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18493,65 гривні (основний платіж 16746,51 гривень, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1747,14 гривень).

Провадження у даній справі в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 09 квітня 2013 року №0002811520 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28210,60 гривень (основний платіж 22568,49 гривень, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 5642,11 гривні) закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2016 року.