Ухвала суду № 55986877, 16.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р. № 876/10681/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Курильця А.Р.

за участю секретаря судових засідань: Гользбергер А.П.

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Сидор О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

16.05.2015, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.05.2015, ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до ГУ МВС України у Львівській області, УДАІ ГУ МВС України у Львівській області у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області від 27.03.2015 № 913 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУ МВС України у Львівській області» в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області № 332 о/с від 20.05.2015 в частині звільнення його з органів внутрішніх справ за ст. 64 «є» (за порушення дисципліни); поновити позивача на посаді старшого інспектора відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Городоцького району Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області; стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь позивача середньомісячне грошове утримання за період вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що накази про звільнення його з органів внутрішніх справ є протиправними, оскільки прийняті за відсутності вчиненого позивачем дисциплінарного проступку. Вказує на те, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності слугувала, на думку відповідачів, дискредитація ним звання працівника органів внутрішніх справ, що полягало у неналежному виконанні службових обов'язків, вимаганні неправомірної вигоди за не притягнення громадянина до адміністративної відповідальності. Проте, такі висновки, на думку позивача, спростовуються постановою органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження у зв'язку із встановленням відсутності в діях позивача складу кримінального правопорушення. У зв'язку з цим вважає, що відсутня підстава для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області від 27.03.2015 № 913 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС України у Львівській області» в частині накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області № 332 о/с від 20.05.2015 в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за ст. 64 «є» (за порушення дисципліни). Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділення ДАІ з обслуговування Городоцького району ГУ МВС з 21.05.2015. Стягнуто з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_2 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2015 по 06.10.2015 в розмірі 8288,64 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за один місяць в розмірі 2633,40 грн допущено до негайного виконання.

Із цією постановою не погодилось ГУ МВС України у Львівській області та оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на помилковість позиції суду першої інстанції про відсутність у діях позивача дисциплінарного проступку у зв'язку з закриттям кримінального провадження за ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки при службовому розслідуванні доводився факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а не кримінального правопорушення. При службовому розслідуванні встановлено, що позивачем не вчинено жодних дій спрямованих на належне документування адміністративного правопорушення зі сторони ОСОБА_6, внаслідок чого допущено порушення службової дисципліни. При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховувалась тяжкість проступку, обставини, за яких воно скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Зокрема, згідно послужного списку у позивача на момент накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з ОВС вже було діюче дисциплінарне стягнення.

Представник апелянта ГУ МВС України у Львівській області у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в ОВС з 25.06.2010, а 01.04.2014 призначений на посаду старшого інспектора відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Городоцького району Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Наказом т.в.о. начальника ГУ МВС України у Львівській області від 26.03.2015 № 888 призначено службове розслідування по факту розпочатого 25.02.2015 кримінального провадження № 42015140180000001 за ч. 3 ст. 368 КК України відносно службових осіб ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС.

Як вбачається з висновку службового розслідування затвердженого 26.03.2015 т.в.о. начальника ГУМВС України у Львівській області Домніцаком Р.В. (надалі - висновок службового розслідування), в процесі розслідування встановлено факт вимагання позивачем грошових коштів від особи за непритягнення до адміністративної відповідальності.

Такими діями, на думку відповідача ГУ МВС України у Львівській області, позивач скомпрометував авторитет міліції як правоохоронного органу перед громадянами, чим грубо порушив обов'язки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ щодо дотримання дисципліни, неухильне виконання яких, передбачено ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, зокрема дотримання законодавства, захист від протиправних посягань прав та свобод громадян, дотримання норм професійної етики, а також положення Закону України «Про міліцію», наказу МВС України від 16.03.2007 № 81, чим дискредитував звання працівника органів внутрішніх справ.

Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 27.03.2015 № 913 на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ. На виконання зазначеного наказу ГУ МВС України у Львівській області прийнято наказ № 332 о/с від 20.05.2015, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за ст.64 «є» (за порушення дисципліни).

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач ГУ МВС України у Львівській області при проведенні службового розслідування не встановив належним чином, зокрема, обставини, які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини позивача, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Обставини, які слугували підставами для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ містили ознаки кримінального правопорушення, які, в свою чергу, підлягали перевірці в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Оскільки, органом досудового розслідування закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу такого кримінального правопорушення, то не має підстав вважати, що позивачем, за однакових фактичних обставин, могло бути вчинено дисциплінарний проступок. З цих підстав, ГУ МВС України у Львівській області дійшов до передчасних висновків про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та відповідно без достатніх правових підстав застосував до останнього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. Оскільки позивача було звільнено незаконно, суд дійшов висновку про поновлення його на посаді з якого його було звільнено з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Правову основу проходження служби громадянами в органах внутрішніх справ України становлять Конституція України, Закон України «Про міліцію», Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року № 3460-ІV (надалі - Дисциплінарний статут).

Службова дисципліна відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Дисциплінарним проступком відповідно до ст. 2 є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено систему видів дисциплінарних стягнень - вичерпний, загальнообов'язковий перелік, визначених за змістом видів дисциплінарних стягнень, що характеризуються внутрішньою єдністю та узгодженістю.

Відповідно до ст. 12 вказаного Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5)попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.14 Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року №230 (надалі- Інструкція №230), визначено порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Пунктом 2.1. Інструкції № 230 визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з п.п. 8.1, 8.2, 8.3 та 8.4 Інструкції № 230 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної у вчиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Судом встановлено, що підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з ОВС стало встановлення грубого порушення вимог Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, наказу МВС України від 16.03.2007 № 81, дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, що проявилось у неналежному виконанні службових обов'язків, вимаганні неправомірної винагороди за непритягнення громадянина до адміністративної відповідальності.

Обставини, необхідні для накладення дисциплінарного стягнення, встановлені у висновку службового розслідування, яке проводилось по факту розпочатого Городоцькою районною прокуратурою Львівської області кримінального провадження № 42015140180000001 за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України від 26.03.2015.

Під час проведення службового розслідування встановлено, що 26.03.2015 приблизно 00 год. 40 хв. водія ОСОБА_6, зупинили при виїзді з м. Городок в напрямку м. Комарно працівники ДАІ - позивач та інспектор ДПС групи ДПС ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУ МВС ОСОБА_8, та запропонували ОСОБА_6 пройти контрольну перевірку на стан сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер». Проте, він від проходження такої перевірки відмовився, у зв'язку з чим його повідомлено про скерування до медичного закладу. Позивачем по дорозі до медичного закладу висунуто вимогу про передачу грошових коштів за не притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності. Виконуючи вимогу позивача, ОСОБА_6 передав грошові кошти в сумі 2000 грн після чого працівники ДАІ його відпустили. У подальшому ОСОБА_6 телефоном зв'язався з активістами, якими близько 01 год. 00 хв. 26.03.2015 патрульний автомобіль із працівниками ДАІ, в тому числі позивачем, затримано у м. Городку по вул. Перемишльській,30 шляхом блокування службового автомобіля та на місце викликано слідчо - оперативну групу Городоцького РВ ГУ МВС України у Львівській області та представників прокуратури.

Опитані в ході проведення службового розслідування позивач та ОСОБА_8 від надання пояснень відмовились на підставі ст.63 Конституції України та у зв'язку із поганим самопочуттям. Опитаний громадянин ОСОБА_6 підтвердив факт вимагання грошових коштів вказаними працівниками ДПС, а також факт передачі їм грошових коштів. Опитаний громадянин ОСОБА_5 пояснив, що до нього зателефонував ОСОБА_6, який повідомив його про факт вимагання грошових коштів працівниками ДПС. У подальшому, ОСОБА_5 разом з іншими громадянами заблокували службовий автомобіль, в якому перебували позивач та ОСОБА_8, до моменту приїзду слідчо-оперативної групи Городоцького РВ ГУ МВС та представників прокуратури.

Виходячи з таких обставин, відповідачем ГУ МВС України у Львівській області зроблено висновок про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, за вчинення якого до нього необхідно застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

У ході проведення досудового розслідування вказаного вище кримінального правопорушення, старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Львівської області Стебеляком Ю.П. 24.04.2015 винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з встановленням відсутності в діях позивача та інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУ МВС України у Львівській області старшого прапорщика ОСОБА_8 складу такого кримінального правопорушення (надалі - постанова). До таких висновків слідчий дійшов з огляду на те, що під час проведення огляду місця події при ОСОБА_8 та позивачу будь-яких заборонених предметів та грошей, здобутих злочинним шляхом не виявлено, в автомобілі, яким вони керували, грошей не виявлено, а згідно з висновком щодо результатів медичного огляду станом на 01.45 год 26.03.2015 у ОСОБА_6 не встановлено ознак алкогольного сп'яніння, що, в свою чергу, дало слідчому підстави для сумнівів в показаннях ОСОБА_6 щодо підставності висунення вимог про передачу ним неправомірної винагороди працівниками ДАІ за не притягнення його до відповідальності за керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку із тим, що будь-яких об'єктивних даних, крім суб'єктивних показань ОСОБА_6, які б вказували на наявність в діяннях службових осіб, а саме інспектора ДПС ОСОБА_10 та позивача, ознак кримінального правопорушення у ході досудового розслідування не здобуто, а можливість їх одержання вичерпана, слідчим винесено відповідну постанову.

Відповідачі, в свою чергу, доказів оскарження такої постанови або скасування її у встановленому порядку не надали.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ГУ МВС України у Львівській області при проведенні службового розслідування, в порушення вимог Інструкції № 230, не встановив належним чином, зокрема, обставини, які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини позивача, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Суд зазначає, що обставини, які слугували підставами для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ містили ознаки кримінального правопорушення, які, в свою чергу, підлягали перевірці в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Оскільки, органом досудового розслідування закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу такого кримінального правопорушення, то немає підстав вважати, що позивачем, за однакових фактичних обставин, могло бути вчинено дисциплінарний проступок.

Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на те, що дисциплінарний проступок, окрім викладеного вище, виразився у не вчиненні позивачем жодних дій спрямованих на належне документування адміністративного правопорушення зі сторони ОСОБА_6, оскільки у висновку службового розслідування, а також у наказі про накладення дисциплінарного стягнення про це не йдеться. Крім цього, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_6 було вчинено адміністративне правопорушення, оскільки позивач взагалі заперечує факт зупинки під час несення служби у цей день ОСОБА_6, а згідно висновку медичного огляду останнього від 26.03.2015, на який його було скеровано дільничним інспектором міліції, ОСОБА_6 не перебував у стані алкогольного чи іншого сп'яніння.

З цих підстав, суд вважає, що відповідач ГУ МВС України у Львівській області дійшов до передчасних висновків про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та відповідно без достатніх правових підстав застосував до останнього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Зважаючи на викладене, накази ГУ МВС України у Львівській області від 27.03.2015 № 913 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУ МВС України у Львівській області» в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ та № 332 о/с від 20.05.2015 в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за ст. 64 «є» (за порушення дисципліни) є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано поновив позивача на посаді з якої його було звільнено.

Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно із ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "ро практику застосування судами законодавства про оплату праці"зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 00.

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч. 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Враховуючи те, що суд визнав протиправними та скасував накази відповідача ГУ МВС України у Львівській області в частині, що стосуються позивача, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з дати звільнення до ухвалення рішення у цій справі підлягають задоволенню повністю. При цьому, тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок винесення протиправних наказів відповідачем ГУ МВС України у Львівській області необхідно обраховувати, починаючи з наступного робочого дня після звільнення, тобто з 21.05.2015 по 06.10.2015, що становить 96 робочих днів.

Згідно з довідкою УДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 28.07.2015 № 9/3507, середньомісячна та середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача становить відповідно 2633,40 грн та 86,34 грн. Таким чином, із УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2015 по 06.10.2015 у розмірі 8288,34 грн (86,34 грн х 96 роб.дн.) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року у справі № 813/2549/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 22.02.2016.