Постанова № 55986689, 17.02.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року № 813/6094/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представників позивача Марченка О.І., Грудініна А.Ю.,

представника відповідача Антонюка І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС України про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату недоїмки та рішення,

в с т а н о в и в :

в суд надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС України, в котрому позивач з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 23.12.2015 року просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС України про сплату боргу від 06.10.2015 року №Ю-0000295900/330 на суму 629 345,94 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС України про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.10.2015 року №0000322202/4128 та штраф на суму 314 672,97 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує помилковістю висновку податкового органу про обов'язок позивача нараховувати та сплачувати соціальний внесок, включаючи його в плату підряднику, котрий надавав послуги по харчуванню працівникам позивача. Такий обов'язок позивач вважає відсутній у нього з огляду на те, що послуги за харчування не оплачувались з фонду оплати праці працівників, а також позивач не платив за роботу харчуванням, та більше того, такі послуги підрядник надавав від власного імені. Позивач лише зобов'язався колективним договором здешевлювати харчування своїм робітникам у зв'язку з чим уклав договір про надання послуг, в котрі входили приготування комплексних обідів. Відтак, просить суд скасувати прийняті за наслідками проведеної перевірки рішення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримали, надали пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення, в котрих веде мову про те, що так як позивачем занижено ЄСВ, зокрема й на суми здешевленого харчування, йому була виставлена Вимога про сплату боргу, а рішення про застосування штрафних санкцій прийнято за донарахування територіальним органом доходів і зборів не нарахованого єдиного внеску. Просить в позові відмовити за його безпідставністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідачем проведена перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 03.07.2015 року №198/28-06-42-01/00293025 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки встановлено порушення ПАТ "Миколаївцемент" вимог п.1 п.2 ст.6, п.2 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з відомостями нарахування заробітної плати та актами про надані послуги із забезпечення харчуванням працівників підприємства, перевіркою встановлено заниження бази нарахування єдиного внеску, що призвело до заниження нарахування єдиного внеску на загальну суму 637 989,44 грн.

Згідно розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 449 від 20.04.2015 року, на суми заниженого єдиного внеску (637989,44 грн.) 06.10.2015 року виставлена Вимога про сплату боргу від №0000293900/3301, в т.ч. занижено ЄСВ на суми здешевленого харчування 608572,71 грн.

На підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків (до 01.01.2015 року) зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску, у зв'язку з чим СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.10.2015 року №0000322202/4128 в розмірі 318994,72 грн. (637989,44*50%), в т.ч. 304286,35 грн. штрафна санкція за донарахування ЄСВ на послуги здешевленого харчування.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Згідно з абзацом першим п. 1 ч. 1 ст 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні випати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Єдиним нормативним документом, який розроблено відповідно до Закону України «Про оплату праці», що визначає складові фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 року №5.

Згідно із п.2.3.4 Інструкції зі статистики, оплата або дотації на харчування працівників в їдальнях є фондом оплати праці в складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПАТ "Миколаївцемент" в особі генерального директора та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 уклали Договір про надання послуг №106500 від 14.09.2011 року. Відповідно до умов даного Договору ФОП ОСОБА_4 приймає на себе обов'язки надавати послуги по забезпеченню харчуванням, на території заводу, працівникам які знаходяться в трудових відносинах з ПАТ "Миколаївцемент", або залучені до виконання певних завдань згідно з цивільно-правовими договорами. Організація харчування включає в себе приготування їжі, забезпечення працівників заводу якісним харчуванням (використовуючи систему комплексних обідів та систему широкого асортименту згідно попередньої домовленості Сторін, що оформляється в письмовій формі) вчасно (згідно графіків (часу) погоджених з Замовником). Розрахунки за надання послуг, згідно договору, здійснюються шляхом оплати замовником (ПАТ "Миколаївцемент") фактичної кількості наданих послуг по харчуванню працівників за місяць.

Згідно з п.3.5 Договору виконавець щодня реєструє кількість обідів, виданих персоналу Замовника (по індивідуальних магнітних картках), і щомісячно, не пізніше першого числа наступного місяця, подає Замовнику звіт про кількість наданих протягом звітного місяця обідів. Крім того, Сторони здійснюють щотижневі звірки даних про споживання їжі, наявних у Замовника та Виконавця.

Отже, відпуск комплексних обідів працівникам ПАТ "Миколаївцемент" здійснювався по індивідуальних магнітних картках, що дає змогу ідентифікувати працівників.

Однак, позивачем оплату за харчування не було включено у базу нарахування єдиного внеску, що ним і не заперечується, а дана обставина призвело до заниження бази нарахування єдиного внеску на суми вартості обідів за період з жовтня 2012 року по серпень 2013 року в розмірі 1 453 136,10 грн.

Поруч з наведеним, що також згадує в позові сам позивач, з вересня 2013 року позивач почав нараховувати єдиний внесок на суми наданих послуг по харчуванню працівників. І з цього приводу, позивач говорить, що ним укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання послуг від 26.09.2013 року.

Однак, на запит відповідача №5536/39-10-28-06/986 від 20.04.2015 року про надання документів, пов'язаних з наданням працівникам додаткового блага у не грошовій формі у вигляді забезпечення гарячим харчуванням в розрахунку на фізичну особу, договір з ФОП ОСОБА_4 щодо надання послуг харчування, 04.06.2015 року позивач повідомив, що усі первинні документи до перевірки надані, - договір із ФОП ОСОБА_4 №106500 від 14.09.2015 року, Акт звірки із ФОП, оригінали актів та податкові накладні щодо зазначених послуг та відомості нарахування заробітної плати, проте з відповіді від 04.06.2015 року за №001412 випливає, що Додаткової угоди №1 до договору про надання послуг від 26.09.2013 року немає.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про оплату праці», однією із складових заробітної плати є інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати.

Згідно із абз. 2 п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти перераховуються одночасно з отриманням коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі».

Також суд вважає за доцільне вказати на те, що за результатами перевірки також встановлено порушення п.п. 14.1.180 п.14.1 ст. 14, ст. 163, п.п. 164.2.11 п.п. 164.2.17 164.2, п. 164.5, ст. 164, п. 167.1 ст. 167 п.п. 168.1.1 п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.10.1 п.п.170.1.3 п. 170.10, п.п. 170.9.1 п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, п. 171.1 п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, гл. 4, ст. 176 п. 176.2 п.п. «а» «б» ПК України, в зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачено податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати та винесено податкове повідомлення рішення.

Суд також зазначає, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року у справі за позовом ПАТ «Миколаївцемент» до Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, апеляційну скаргу ПАТ «Миколаївцемент» залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 813/8117/13-а без змін.

Вказаною ухвалою від 10.06.2015 року встановлено, що «В пункті 4 розділу 7 Колективного договору ВАТ «Миколаївцемент» на 2008-2010 роки, прийнятому конференцією трудового колективу 21.05.2008 року, зазначено, що сторони домовилися щомісячно виділяти кошти на здешевлення вартості гарячого харчування всім працівникам ВАТ «Миколаївцемент». На виконання даного пункту Колективного договору, 14.09.2011 року між позивачем (замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір про надання послуг № 106500 щодо забезпечення харчування персоналу ПАТ «Миколаївцемент» на території заводу позивача за адресою: АДРЕСА_1. У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору розрахунки за надання послуг відповідно до цього договору здійснюються шляхом оплати замовником фактичної кількості наданих послуг по харчуванню працівників за місяць. Вартість послуг складається з розрахунку 16,80 грн. з ПДВ за один комплексний обід. Згідно з п. 3.5 зазначеного договору виконавець щодня реєструє кількість обідів, виданих персоналу замовника (по індивідуальних магнітних картках) і щомісячно, не пізніше першого числа наступного місяця, подає замовнику звіт про кількість наданих протягом місяця обідів по встановленій формі. Крім того, сторони здійснюють щотижневі звірки даних про споживання їжі, наявних у замовника та виконавця.

Відповідно до п. 3.1.1 розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників, інженерно-технічних працівників і службовців ВАТ «Миколаївцемент», затв. головою Правління ВАТ «Миколаївцемент» 21.05.2008 року, вхід на роботу і вихід з роботи повинен фіксуватись через систему Золоті ворота.

Суд першої інстанції правильно встановив, що працівники ПАТ «Миколаївцемент» при одержанні гарячих обідів користувались індивідуальними магнітними картками, за якими ним здійснювався вхід і вихід на робочі місця. Індивідуальна магнітна картка працівника ПАТ «Миколаївцемент» має табельний номер працівника, який висвітлюється на моніторі на касі при застосуванні картки при одержанні харчування в столовій підприємства. Відтак, харчування працівниками отримується в столовій підприємства за тими же ж індивідуальними магнітними картками, що і вхід/вихід на територію/з території підприємства. При чому, кожна картка має власний номер та табельний номер працівника. Виконавець послуг щодо забезпечення харчування одержує інформацію про те, хто і яке саме харчування отримав. Крім того, сторони договору № 106500 від 14.09.2011 року взяли на себе обов'язок проводити щотижневі звірки даних про споживання їжі, наявних у замовника та виконавця. Таким чином, у ПАТ «Миколаївцемент» була реальна можливість опрацювати інформацію про те, які саме працівники отримали додаткове благо у вигляді гарячого харчування. Зазначеним спростовуються посилання скаржника. Більше того, після проведення перевірки Миколаївською ОДПІ позивачем розпочато облік додаткових благ, що надаються працівникам підприємства у вигляді гарячого харчування, що свідчить про можливість такої персоніфікації».

Судом встановлено, що 14.09.2011 року між позивачем та ФО-П ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг № 106500 щодо забезпечення харчування персоналу ПАТ «Миколаївцемент» на території заводу позивача за адресою АДРЕСА_1.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 договору, розрахунки за надання послуг відповідно до цього договору здійснюються шляхом оплати замовником фактичної кількості наданих послуг по харчуванню працівників за місяць. Вартість послуг складається з розрахунку 16,80 грн. з ПДВ за один комплексний обід.

Згідно із п. 3.5 зазначеного договору, виконавець щодня реєструє кількість обідів, виданих персоналу замовника (по індивідуальних магнітних картках) і, щомісячно, не пізніше першого числа наступного місяця, подає замовнику звіт про кількість наданих протягом місяця обідів по встановленій формі. Крім того, сторони здійснюють щотижневі звірки даних про споживання їжі, наявних у замовника та виконавця.

Згідно із п. 4.1 договору, оплата вартості харчування персоналу Замовника проводиться у безготівковій формі на основі щомісячних Актів про надані послуги, підписаних уповноваженими представниками обох сторін, та рахунків Виконавця, виданих на підставі таких Актів.

Вартість обідів (харчування персоналу) оплачена в безготівковому порядку відповідно до наданих постачальником ФО-П ОСОБА_4 рахунків на оплату (актів виконаних робіт) згідно з умовами укладеного Договору.

Судом встановлено, що харчування працівниками отримується в столовій підприємства по тих же ж індивідуальних магнітних картках, що і вхід/вихід на територію/з території підприємства. При чому, кожна картка має власний номер та табельний номер працівника. ФО-П ОСОБА_4 одержує інформацію про те, хто і яке саме харчування отримав. Крім цього, сторони договору № 106500 від 14.09.2011 року взяли на себе обов'язок проводити щотижневі звірки даних про споживання їжі, наявних у замовника та виконавця.

Тобто, судовим рішенням у справі 813/8117/13-а визначено, що саме позивач надав додаткове благо у вигляді безоплатного харчування своїм працівникам та являється податковим агентом щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, що нерозривно пов'язане із сплатою єдиного внеску.

Відповідно п.п. 14.1.180. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно із п.п. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164 цього ж Кодексу, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього ж Кодексу.

Згідно із п.п. 168.1.2. п. 168.1. ст. 168 цього ж Кодексу, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене, то доводи позову не спростовують правомірності висновків відповідача, що слугували підставою винесення спірних рішень, що є наслідком відмови у позові.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 22.02.2016 року.

Суддя Сидор Н.Т.