Ухвала суду № 55983879, 16.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2016 рокусправа № 206/6045/15-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2015 р. по справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів за призначеною допомогою на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування ,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2015 року управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 2 572,00 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні), як надміру виплачену суму державної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2015 р. позовну заяву Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів за призначеною допомогою на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування повернуто позивачу для подання до належного суду.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи положення ч.1 ст.19 КАС України, дана справа не підсудна Самарському районному суду м. Дніпропетровська, оскільки з позовної заяви вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, що знаходиться за межами територіальної підсудності Самарського районного суду м.Дніпропетровська.

За загальним правилом, відповідно до ч.1 ст.19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, згідно позовної заяви, у жовтні 2014 року ОСОБА_1 переїхала з неконтрольованої українською владою території Луганської області до Самарського району м.Дніпропетровська (вул.Прибрежна, буд.11, м.Дніпропетровськ, 49112) та 20 жовтня 2014 року звернулась до управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради із заявою про призначення державної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.

Управлінням праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради, 23 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 була призначена допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, на період з 01 жовтня 2014 року по 31 березня 2015 року, виплату якої було продовжено на період з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2015 року на підставі відповідного звернення ОСОБА_1

Рішенням управління від 30 червня 2015 №3986 ОСОБА_1 була припинена виплата допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, з 01 липня 2015 року.

У зв'язку з тим, що на момент прийняття вказаного рішення вже були сформовані відомості на зарахування допомог за липень 2015 року, відповідачу були надміру виплачені кошти за призначеною допомогою на дітей над якими встановлено опіку чи піклування за період з 01 по 31 липня 2015 року.

На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано відповідні докази, які були повернуті позивачу, у зв'язку з прийняттям ухвали про повернення позовної заяви.

Таким чином, предметом спору в даній справі є стягнення надміру виплачених коштів, з особи, яка перебувала на обліку у позивача, як внутрішньо переміщена особа та отримувала призначені їй виплати.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч.1-3 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Так, перелік доданих до позовної заяви документів, свідчить, що серед іншого до суду першої інстанції позивачем було надано довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та докази отримання допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.

Проте, вказаним вище обставинам та наданим доказам, а саме перебуванню відповідача на обліку управління, підставам перебування на обліку та отриманням певної, передбаченої законом допомоги, суд першої інстанції оцінки не надав, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне також зауважити, що відповідно до оскаржуваної ухвали, висновок суду першої інстанції про реєстрацію місця проживання відповідача, зроблений на підставі інформації, вказаної позивачем в позовній заяві, без підтвердження належними доказами, що також є неприпустимим та свідчить про неповне з'ясування судом обставин у справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради - задовольнити.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2015 р. - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим