Рішення № 55977167, 18.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/2353/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кудін А. М.Номер провадження 22-ц/788/16/16 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 27

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2015 року

в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Кредекс фінанс » до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю « Кредекс фінанс » ( далі - ТОВ ) звернулось до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з даним позовом в якому, уточнивши свої позовні вимоги ( т. 1, а.с. 52 ), просило стягнути з ОСОБА_4: заборгованість за кредитним договором №1526/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року в сумі 2 582 грн. 10 коп., втрату від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором в сумі 1 237 грн. 81 коп. та три відсотки річних в сумі 121 грн. 46 коп.; заборгованість за кредитним договором №1527/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року в сумі 2 376 грн. 30 коп., втрату від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором в сумі 992 грн. 66 коп. та три відсотки річних в сумі 97 грн. 51 коп.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2015 року позов ТОВ задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №1526/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року в сумі 2 582 грн. 10 коп., втрату від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором в сумі 1 237 грн. 81 коп. та три відсотки річних в сумі 121 грн. 46 коп., заборгованість за кредитним договором №1527/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року в сумі 2 376 грн. 30 коп., втрату від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором в сумі 992 грн. 66 коп. та три відсотки річних в сумі 97 грн. 51 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить його скасувати, ухваливши нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ відмовити в повному обсязі.

Вважає, що позивачем не доведено факт набуття ним права вимоги за кредитними договорами, укладеними між нею та ПАТ « Платинум Банк », а вона, в свою чергу, не була повідомлена про зміну кредитора. Зазначає, що ТОВ порушено встановлений ЦПК України порядок збільшення позовних вимог та подання доказів до суду. Окрім того, вказує, що на момент звернення ПАТ до суду з даним позовом, був пропущений строк позовної давності.

Заслухавши пояснення апелянта та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до приписів ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає не у повній мірі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 порушила умови укладених договорів, тому з неї необхідно стягнути заборгованість за кредитними договорами №1526/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року в сумі 2 582 грн. 10 коп., втрату від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором в сумі 1 237 грн. 81 коп. та три відсотки річних в сумі 121 грн. 46 коп.; №1527/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року в сумі 2 376 грн. 30 коп., втрату від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором в сумі 992 грн. 66 коп. та три відсотки річних в сумі 97 грн. 51 коп.

Проте повністю з такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені внаслідок порушення норм матеріального права, а також внаслідок неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, 20 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством « Платинум Банк » та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №1527/2004SFPR7, відповідно до умов якого останній було надано кредит в сумі 3000 грн. 07 коп. строком на 18 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,0001%, комісії за надання кредиту 208 грн. та комісії за обслуговування кредиту 90 грн. ( т. 1, а.с. 7 - 8 ). Мінімальна сума щомісячного платежу за договором становить 257 грн. 00 коп.

Того ж дня, між Публічним акціонерним товариством « Платинум Банк » та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №1526/2004SFPR7, згідно якого відповідачу було надано кредит на суму 3738 грн. 55 коп. строком на 18 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,0001%, комісії за надання кредиту 259 грн. 20 коп. та комісії за обслуговування кредиту 112 грн. ( т. 1, а.с. 9-10 ). Мінімальна сума щомісячного платежу становить 320 грн. 00 коп.

26 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством « Платинум Банк » та Товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « БІЗНЕСФІНАНС » укладено договір про відступлення права вимоги №2012726-Г, відповідно до якого останній набув права вимоги за кредитним договором №1527/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року ( т. 2, а.с. 11 - 22 ).

На підставі договору про відступлення права вимоги №20120926-Г від 26 вересня 2012 року укладеного між Публічним акціонерним товариством « Платинум Банк » та Товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « БІЗНЕСФІНАНС » останній набув право вимоги за №1526/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року ( т. 2, а.с. 55 ).

Згідно договору факторингу №2 від 08 жовтня 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « БІЗНЕСФІНАНС » відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів » до боржників , зазначених в Реєстрі Заборгованостей ( т. 1, а.с. 80-88 ).

08 травня 2015 року право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів » за вищевказаними кредитними зобов'язаннями ОСОБА_4 перейшло до ТОВ за договором факторингу №1-15-ФКю ( т .1, а.с. 69-79 ).

У відповідності до приписів ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, тому позичальник зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не звільняється від обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

Зазначена правова позиція, висловлена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року по справі №6-979цс15, яка, згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для судів.

Твердження апелянта про недоведеність ТОВ права вимоги за кредитними договорами не заслуговує не увагу виходячи з наступного.

Укладаючи кредитні договори №1527/2004SFPR7 та №1526/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року сторони дійшли згоди, що банк має право відступити, передати та в будь-який інший спосіб відчужити, а також передати в заставу свої права за даними договорами ( п. 7.2 договорів ).

Право фактора на наступне відступлення права вимоги за вищевказаними кредитними договорами передбачено договорами про відступлення права вимоги №2012726-Г від 26 липня 2012 року, №20120926-Г від 26 вересня 2012 року та договором факторингу №2 від 08 жовтня 2012 року.

Згідно додатків №1 до договорів відступлення права вимоги від 26 липня 2012 року та 26 вересня 2012 року ПАТ « Платинум Банк » відступило ТОВ « ФК « БІЗНЕСФІНАНС » право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором №1527/2004SFPR7 в сумі 2 183 грн. 86 коп., а за договором №1526/2004SFPR7 - 2 552 грн. 19 коп.

В свою чергу, ТОВ « ФК « БІЗНЕСФІНАНС » відступило ТОВ « ФК « Європейська агенція з повернення боргів », яке в подальшому відступило ТОВ заборгованість за вказаними кредитними договорами в сумі 2 376 грн. 33 коп. та 2 582 грн. 11 коп. відповідно, що підтверджується витягами з додатків до договорів факторингу.

Відповідачем доказів сплати заборгованості за кредитними договорами, як на користь первісного кредитору - ПАТ « Платинум Банк », так і на користь ТОВ суду надано не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 27 ЦПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Не подання ТОВ доказів відступлення права вимоги за вказаними кредитними договорами в строк визначений ч. 2 ст. 27 та ст. 131 ЦПК України, було зумовлено неможливістю їх отримання позивачем самостійно. Тобто, дані докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи прийняті місцевим судом обґрунтовано.

Разом з тим, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення була залишена поза увагою заява ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності.

У відповідності до ст.ст. 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони кредитних договорів встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цих договорів ( п. 1.1.1 договорів ).

За змістом ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України ).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України ).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України ).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України ).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за кредитними договорами внесений 21 червня 2012 року ( т. 1, а.с. 163 ) : за договором №1526/2004SFPR7 в сумі 320 грн. 00 коп., а за договором №1527/2004SFPR7 - 257 грн. 00 коп., вказане підтверджується квитанціями, виписками по особовому рахунку та розрахунком заборгованості ( т. 1, а.с. 96-100, 102-105, 163 ).

Згідно пункту 2.5 кредитних договорів, перерахунок коштів для погашення заборгованості за кредитом здійснюється позичальником в період з 12 по 17 число кожного місяці.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Такі ж висновки зроблено Верховним Судом України у постанові від 19.11.2014 року, за наслідками розгляду справи №6-160цс14.

Статтею 360-7 ЦПК України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як зазначалося вище, чергові платежі за кредитним договором повинні здійснюватися до 17 числа кожного місяця

Отже, враховуючи дану обставину, а також те, що до суду з даним позовом ТОВ звернулось 21 липня 2015 року, тому, в межах заявлених позовних вимог, підлягає стягненню з ОСОБА_4 поточна заборгованість за кредитним договором, яка виникла за період з 21 липня 2012 року по 24 червня 2015 року. Зокрема, заборгованість по тілу кредиту за договором №1527/2004SFPR7 становить 1 330 грн. 07 коп., а за договором №1526/2004SFPR7 - 1 658 грн. 55 коп.

Згідно п. 1) ч. 2 ст. 285 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна даність тривалістю в один рік.

ТОВ заявлено вимогу в тому числі і про стягнення пені за порушення графіку погашення заборгованості за договором №1527/2004SFPR7 в сумі 322 грн., а за договором №1526/2004SFPR7 в сумі 258 грн. 8 коп.

З витягу додатку №1 до договору факторингу №2 від 08 жовтня 2012 року ( т. 1, а.с. 86-87 ) слідує, що заборгованість по пені, яку просить стягнути ТОВ, виникла ще на момент передачі права вимог за кредитними договорами від ТОВ « ФК « БІЗНЕСФІНАНС » ТОВ « ФК « Європейська агенція з повернення боргів » в жовтні 2012 року.

Таким чином, оскільки позов щодо стягнення пені поданий ТОВ поза межами строків позовної давності, підстав для його поновлення колегія суддів не вбачає, тому в задоволенні даних вимог належить відмовити.

Колегія суддів не вбачає також підстав і для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами виходячи з наступного.

У відповідності до приписів ч. 1, 3 ст. 10 ст. 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно графіків погашення заборгованості за кредитними договорами, що є додатком до них, ОСОБА_4 мала сплачувати лише такі складові, як тіло кредиту та комісію за обслуговування коштів, сплата відсотків не передбачена.

З наданих ТОВ розрахунків заборгованості ( т. 1, а.с. 96, 102 ) вбачається, що нараховані 224 грн. 00 коп. за договором №1526/2004SFPR7 і 103 грн. 00 коп. за договором №1527/2004SFPR7 є саме комісією, а відсотки відповідачу взагалі не нараховувались.

Отже, вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитів з відповідача не заявлялося, замість цього помилково були заявлені вимоги про стягнення відсотків. Таким чином, вимоги про стягнення комісії, у майбутньому, можуть бути предметом окремого позову.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 порушила взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами є підстави для стягнення в межах заявлених позовних вимог індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми.

Позивач визначив період нарахування інфляційних з 01.04.2013 р. по 31.07.2015 р., а відсотків річних з 20.03.2013 р. по 28.08.2015 р. ( т. 1, а.с. 52-60 ).

З урахуванням наведених обставин, за неналежне виконання кредитного договору №1526/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року з ОСОБА_4 належить стягнути 3% річних в сумі 121 грн. 60 коп. ( 1658 грн. 55 коп. *3%*892 дня /365 днів ), індекс інфляції в сумі 1 237 грн. 81 коп., а за кредитним договором №1527/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року - 3% річних в сумі 97 грн. 51 коп. ( 1330 грн. 07 коп. *3%*892 дня /365 днів ), індекс інфляції в сумі 992 грн. 66 коп.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції не були повно з'ясовані обставини справи, а також порушено норми матеріального права, не враховано, що позов ТОВ щодо платежів які повинні були внесені відповідачем до 21 липня 2012 року поданий поза межами строків позовної давності, а тому рішення в частині стягнення вказаних сум належить змінити. З ОСОБА_4 на користь ТОВ підлягає стягненню за кредитним договором №1526/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року 1 658 грн. 55 коп. - заборгованості по тілу кредиту; 121 грн. 60 коп. - три відсотки річних; 1 237 грн. 81 коп. - індекс інфляції; за договором №1527/2004SFPR7 від 20 вересня 2011 року 1 330 грн. 07 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 97 грн. 51 коп. - три відсотки річних; 992 грн. 66 коп. - індекс інфляції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Відповідно до задоволеної частини позовних вимог ( 73 % ), належить стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ 177 грн. 83 коп. ( 243 грн. 60 коп. * 73% ) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Окрім того, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги ( 27 %), з ТОВ на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 72 грн. 35 коп. ( 267 грн. 96 коп. * 27 % ) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Кредекс фінанс » заборгованість за кредитними договорами в сумі 5438 гривень 20 копійок та судовий збір в сумі 177 гривень 83 копійки, а не у розмірах, визначених судом першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Кредекс фінанс » на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 72 гривні 35 копійок за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -