Вирок № 55959722, 19.02.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5411/15-к

Провадження №: 1-кп/752/82/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2016 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Дроздової Н.В.,

при секретарі Симоненко С.В., Нікітіної А.С.,

за участі прокурора Люшненка Д.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 120131100100010147 від 06.08.2013 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, маючого базову середню освіту, на момент інкримінування кримінальних правопорушень працюючого в TOB «СКС» на посаді слюсаря, не маючого на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого:

06.04.2006 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

14.12.2010 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309, КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

01.10.2013 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці, 30.11.2014 року звільненого з Бучанської ВК № 85 по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно формулювання обвинувачення ОСОБА_2 05.08.2013 року приблизно о 18:00 год., перебував з невстановленою в ході досудового розслідування метою в під'їзді АДРЕСА_2. Прямуючи по східцях у напрямку виходу з будинку, ОСОБА_2, на першому поверсі, біля ліфтової кабінки побачив раніше невідому йому жінку, котрою виявилася громадянка ОСОБА_3 Звернувши увагу, що в останньої на шиї знаходиться ланцюжок та хрестик з металу жовтого кольору, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів та зважаючи на відсутність сторонніх осіб, ОСОБА_2, підійшов до ОСОБА_3 зі спини, та діючи відкрито і зухвало, лівою рукою, шляхом ривка, розірвав ланцюжок з металу жовтого кольору. Зважаючи на те, що потерпіла, з метою збереження власного майна, охопила обома руками ювелірний виріб, ОСОБА_2, вдалося заволодіти лише хрестиком з металу жовтого кольору, вартість якого становить 3 000 грн.

Довівши злочинний умисел до кінця ОСОБА_2, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись при цьому викраденим майном на свій власний розсуд, завдавши таким чином ОСОБА_3 матеріального збитку на вище вказану суму.

Тобто ОСОБА_2 визнається винним за ч. 2 ст. 186 КК України у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Крім того, 04.02.2015 року приблизно о 16:00 год., ОСОБА_2 перебував у приміщенні ПТ «Ломбард Оскар» по вул. Лятошинського, 14 в м. Києві. Останній звернув увагу на раніше невідомого йому хлопця, котрим виявився ОСОБА_4, який звернувся до працівників ломбарду з метою здати під заставу кредиту ігрову приставку. Так як, зважаючи на певні технічні неполадки, у здачі даного товару ОСОБА_4, працівниками ломбарду було відмовлено, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, звернувся до ОСОБА_4 з пропозицією придбати ігрову приставку за грошові кошти в сумі 800 грн., на що останній погодився. Зловживаючи довірою ОСОБА_4 та ввівши його в оману, ОСОБА_2 запропонував останньому пройти до АДРЕСА_3, де наче б то його сестра придбає ігрову приставку для свого сина та передасть йому грошові кошти.

Перебуваючи на східцевому майданчику поверху № 8, вище вказаного будинку, ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів та зважаючи на відсутність сторонніх осіб, наніс удар кулаком правої руки ОСОБА_4 в область живота, чим завдав останньому фізичного болю. Скориставшись безпорадним станом останнього, ОСОБА_2, шляхом ривка вихопив з правої руки ОСОБА_4 поліетиленовий пакет, в якому знаходилась ігрова приставка «Sony PSP», модель 2008, чорного кольору, зарядний пристрій та чохол до неї, а також три карти пам'яті по 4, 8 та 16 Gb.

Довівши свій злочинний намір до кінця, а саме відкрито викравши чуже майно із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, обернувши на свою користь вище вказані речі, загальна вартість котрих становить 800 грн., завдавши при цьому ОСОБА_4 матеріального збитку на дану суму.

Тобто ОСОБА_2 визнається винним за ч. 2 ст. 186 КК України у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Крім того, 04.01.2015 року у нічний час, ОСОБА_2 перебував у квартирі АДРЕСА_4, де за усною домовленістю орендував одну з кімнат даного приміщення. Зважаючи на відсутність грошових коштів, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, приблизно о 03:00 год., діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу зайшов до сусідньої кімнати вище вказаної квартири, в котрій, на підставі усної домовленості проживала ОСОБА_5 та зважаючи на пізній час та з метою відволікти увагу ОСОБА_5, ОСОБА_2 увімкнув у кімнаті світло та розпочав розмову з останньою. Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та тим, що ОСОБА_5 заснула, ОСОБА_2 таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung GT-S7262», білого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1, вартість якого становить 999 грн., в якому знаходилася карта пам'яті «Mikro SD 8 Gb», вартістю 153 грн.

В подальшому ОСОБА_2, з метою власного збагачення, вище вказані речі здав під заставу кредиту до ПТ «Ломбард Оскар» по вул. Васильківській, 15/14 в м. Києві, тим самим розпорядившись викраденим майном на власний розсуд та завдавши при цьому ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 1 152 грн.

Тобто ОСОБА_2 визнається винним за ч. 2 ст. 185 КК України - у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно,.

Крім того, ОСОБА_2, 01.10.2013 року був засуджений Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці. 30.11.2014 року останній був звільнений з Бучанської ВК №85 по відбуттю строку покарання, звідки попрямував за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_5.

08.10.2014 року Ірпінським міським судом Київської області ОСОБА_2 встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 рік, з 01.10.2013 року по 30.11.2014 року та покладено на останнього відповідні обмеження, а саме: заборонити залишати своє місце проживання із 22:00 години вечора до 06:00 години ранку кожної доби, заборонити відвідувати місця, де дозволена торгівля та розливання спиртних напоїв, чотири рази на місяць з'являтися на реєстрацію до ОВС, заборонити виїзд за межі міста проживання без відповідного дозволу органів внутрішніх справ.

Будучи в установленому законом порядку попередженим начальником Бучанської виправної колони № 85, ОСОБА_6, про встановлення адміністративного нагляду, у ОСОБА_2 виник прямий умисел, спрямований на порушення системи тимчасових примусових заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, з метою ухилення від адміністративного нагляду, не зареєструвавшись в установленому порядку в органах внутрішніх справ та в Кримінальній виконавчій інспекції, самовільно залишив місце проживання та попрямував без відповідного на це дозволу за адресою: АДРЕСА_1. Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_2, не зареєструвався у Кримінальній виконавчій інспекції за місцем реєстрації.

Тобто ОСОБА_2 визнається винним за ст. 395 КК України у порушенні правил адміністративного нагляду.

У кримінальному провадженні був заявлений цивільний позов потерпілим ОСОБА_4 на загальну суму у розмірі 800 грн., який останній підтримав в ході судового розгляду та просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні відкритого заволодіння хрестиком з металу жовтого кольору у потерпілої ОСОБА_3, та у вчиненні крадіжки телефону у потерпілої ОСОБА_7 не визнав у повному обсязі та повідомив, що по даних епізодах йому нічого не відомо, оскільки вказаних злочинів він не вчиняв. Що стосується епізоду відносно потерпілого ОСОБА_4, то обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного епізоду визнав, однак зазначив, що не застосовував до потерпілого ОСОБА_4 жодних насильницьких дій, а діяв шахрайським шляхом. Цивільний позов ОСОБА_4 визнав. Свою вину у порушенні правил адміністративного нагляду обвинувачений ОСОБА_2 визнав у повному обсязі.

Так, допитана в ході судового засідання потерпіла ОСОБА_3 повідомила суду, що 05.08.2013 року приблизно о 18:20 год. вийшла з магазину «Фора» та направилась до свого будинку, а саме до під'їзду АДРЕСА_2. Перебуваючи на першому поверсі, біля ліфтової кабінки вона побачила раніше невідомого чоловіка, який спускався по східцям на перший поверх. Чоловік підійшов до неї зі спини, та шляхом ривка розірвав золотий ланцюжок, що був на її шиї. Вона охопила обома руками ювелірний виріб, але чоловіку вдалося заволодіти золотим хрестиком. В подальшому чоловік вибіг з під'їзду та побіг в невідомому напрямку. Зазначила також, що обвинувачений ОСОБА_2 начебто схожий на чоловіка, який зірвав з неї ланцюжок, проте цілковитої впевненості в тому, що це був саме він у неї немає, тим більше, що в момент нападу вона стояла до нападника спиною. Цивільний позов потерпіла ОСОБА_3 не заявляла.

На підтвердження причетності ОСОБА_2 до вищевказаних подій орган досудового розслідування надав суду наступні докази:

-протокол огляду місця події з фототаблицями від 05.08.2013р. (арк. 25-28 Т. 1), в якому зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення та відсутність слідів боротьби на місці події. Зазначений протокол жодним чином не підтверджує і не спростовує причетність обвинуваченого до кримінального правопорушення.

-план-схему до протоколу допиту потерпілої ОСОБА_3 (арк. 29 Т.1), яка дозволяє відновити розташування об'єктів та місцезнаходження потерпілої і злочинця на момент скоєння кримінального правопорушення. Дана план-схема також не свідчить про причетність ОСОБА_2 до вказаного злочину.

-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.09.2013 р. (арк. 33 Т. 1), згідно якого потерпіла ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_2 як особу, що заволоділа її золотим хрестиком.

- повідомлення з ломбарду ПТ «Ломбард-Скарбниця» щодо закладу майна ОСОБА_2 (арк. 66-68 Т. 1). У вказаному повідомленні відсутні відомості про заклад майна (в тому числі і золотого хрестика) ОСОБА_2 в період вчинення злочину і після нього.

Допитавши в судовому засіданні потерпілу ОСОБА_3, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що під час судового розгляду кримінального провадження не доведено вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 вищевказаного епізоду кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України з вищевказаних підстав.

Судом не беруться до уваги та не оцінюються покази надані при проведенні досудового розслідування свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, що містяться в матеріалах провадження, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Інших доказів вини ОСОБА_2 по вищевказаному епізоду, стороною обвинувачення надано не було.

Допитаний в ході судового засідання потерпілий ОСОБА_4 повідомив суду, що 04.02.2015 року приблизно о 16:00 год., він перебував у приміщенні ПТ «Ломбард Оскар» по вул. Лятошинського, 14 в м. Києві з метою продати свою ігрову приставку. Проте, працівник ломбарду відмовився приймати приставку, оскільки в ній не працював джойстик. В цей час до нього звернувся невідомий чоловік з пропозицією придбати ігрову приставку за грошові кошти в сумі 800 грн. Чоловік запропонував йому пройти до АДРЕСА_3, де сестра вищевказаного чоловіка мала придбати ігрову приставку для свого сина та заплатити за неї. Він погодився на пропозицію. Проте, коли вони разом піднялись на 8 поверх вище вказаного будинку невідомий чоловік наніс йому удар кулаком в область живота, після чого шляхом ривка вихопив з його правої руки поліетиленовий пакет, в якому знаходилась ігрова приставка «Sony PSP», модель 2008, чорного кольору, зарядний пристрій та чохол до неї, а також три карти пам'яті по 4, 8 та 16 Gb і зник з місця події з зазначеними речами.

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги:

-протокол огляду місця події від 04.02.2015 р. (арк. 99-101 Т. 1), в якому зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення та відсутність слідів боротьби на місці події.

-протокол пред'явлення особи для впізнання з фототаблицями від 06.02.2015 р. (арк. 109-115 Т. 1), згідно якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_2 як особу, що із застосуванням насильства заволоділа його речами.

-повідомлення з ломбарду ПТ «Ломбард Оскар» щодо здачі речей під заставу ОСОБА_2 (арк. 134 Т. 1). Серед переліку речей зазначена ігрова приставка Sony PSP 2000/3000.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_7, його вина підтверджується наступними доказами.

Допитана в ході судового засідання потерпіла ОСОБА_5 повідомила суду, що 04.01.2015 року у нічний час вона перебувала за місцем свого проживання, а саме у кв. АДРЕСА_4. Приблизно о 03:00 год. вона прокинулась від того, що до кімнати зайшов ОСОБА_2, який увімкнув у кімнаті світло та розпочав з нею розмову. Потім вона заснула, а коли прокинулась зранку, то виявила, що у неї зник мобільний телефон марки «Samsung GT-S7262», білого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1, вартістю 999 грн., в якому знаходилася карта пам'яті «Mikro SD 8 Gb», вартістю 153 грн. Зазначила, що крім ОСОБА_2 тієї ночі ніхто в кімнату до неї не заходив.

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать також наступні докази, які суд враховує та бере до уваги:

-копія торгових чеків (арк. 76 Т. 1), які підтверджують вартість мобільного телефону марки «Samsung GT-S7262» ІМЕІ: НОМЕР_1 в розмірі 999 грн.

-повідомлення з ломбарду ПТ «Ломбард Оскар» щодо здачі речей під заставу ОСОБА_2 (арк. 77 Т. 1). Серед переліку речей зазначений мобільний телефон марки «Samsung S7262» ІМЕІ: НОМЕР_1.

Окрім повного визнання своєї вини у вчиненні злочину передбаченого ст. 395 КК України обвинуваченим ОСОБА_2 його вина у вчиненні цього злочину у повному обсязі підтверджується наступними доказами:

-копією ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 08.10.2014 року (арк. 233 Т. 1), з якої вбачається, що ОСОБА_2 було встановлено адміністративний нагляд та перелік обмежень терміном на 1 рік. На вказаній копії також присутня відмітка про те, що ОСОБА_2 з текстом ухвали ознайомлений, яка підтверджується його особистим підписом.

-довідкою про оголошення особі, яка звільняється з місць позбавлення волі ухвали судді про встановлення адміністративного нагляду (арк. 232 Т. 1), згідно якої ОСОБА_2 в день звільнення (30.11.2014 р.) було оголошено ухвалу від 08.10.2014 р. та зобов'язано останнього прибути і зареєструватись у триденний термін у Полонський РМГУ МВС. Також піднаглядного ОСОБА_2 було попереджено про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.

-копією довідки про звільнення засудженого ОСОБА_2 по відбуттю строку покарання від 30.11.2014 р. (арк. 235 Т. 1), в якій зазначено, що ОСОБА_2 прямує до місця проживання за адресою: АДРЕСА_5

-копією листа заступника начальника Голосіївського МВ КВІ УДПтС України в м. Києві та Київській області ОСОБА_13 (арк. 236 Т. 1), в якому вказано, що громадянин ОСОБА_2 на обліку Голосіївського РП Голосіївського МРВ КВІ УДПтС України в м. Києві та Київській області не перебуває.

Сторона обвинувачення заявила двох свідків у вказаному кримінальному провадженні, а саме - ОСОБА_14 та ОСОБА_15, однак явка останніх в судове засідання так і не була забезпечена, а ухвали суду про привід зазначених свідків залишились без виконання. В зв'язку з чим судом на підставі ст. 114 КПК України було встановлено для прокурора процесуальні строки у межах граничного строку для забезпечення свідків сторони обвинувачення. Однак державний обвинувач не зміг забезпечити явку останніх, в зв'язку з чим судом було визнано пропущеним вищевказаний процесуальний строк. В судовому засіданні прокурор Люшненко Д.Ю. відмовився від свідків сторони обвинувачення і вважав за можливе закінчувати розгляд справи за відсутності вищевказаних свідків.

Суд, з врахуванням думки учасників процесу, вважав за можливе закінчити розгляд кримінального провадження за відсутності свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які неодноразово викликались в судові засідання як рекомендованим поштовим відправленням так і примусово, шляхом застосування приводу.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду та його дії органом досудового слідства кваліфіковані правильно.

Водночас, в результаті проведеного судового розгляду не доведено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викраденння чужого майна, вчиненому повторно у потерпілої ОСОБА_3 Проте, вина ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_4 доведена в повному обсязі.

Отже, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, однак, обсяг обвинувачення в частині епізоду з потерпілою ОСОБА_3 свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшов.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, за вищевказаним епізодом не підтверджуються наданими стороною обвинувачення доказами.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях й ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення. Підставою для обвинувального вироку суду є така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні та є достатніми для безспірного висновку про те, що подія кримінального правопорушення мала місце, наявні ознаки складу кримінального правопорушення, вчинив це діяння обвинувачений і його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення доведена судом. Забезпечення доведеності вини є одним з основних конституційних принципів основ судочинства (п.3 ч.3 ст.129 Конституції України, п.10 ч.1 ст.7, ст.17 КПК України).

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи в сукупності всі докази, що досліджені у судовому засіданні, суд вважає за необхідне визнати недоведеним та виключити з обвинувачення вказівку на те, що 05.08.2013 року приблизно о 18:00 год., ОСОБА_2, перебуваючи в під'їзді АДРЕСА_2 повторно, відкрито заволодів хрестиком з металу жовтого кольору, вартістю 3 000 грн., який належав громадянці ОСОБА_3

На підставі викладеного, при обранні міри покарання ОСОБА_2 суд враховує наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення: кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, віднесене кримінальним законом до категорії тяжких злочинів; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України - до злочинів середньої тяжкості; кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України - до злочинів невеликої тяжкості.

- особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем відбування покарання - негативно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, не має на утриманні малолітніх дітей.

В той же час, суд не може не врахувати, що ОСОБА_2 вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, що свідчить про стійкість його протиправної поведінки.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 66 КК України не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкцій статтей закону у виді позбавлення волі, згідно вимог ст. 70 КК України остаточно призначивши покарання за сукупністю вчинених злочинів, з урахуванням вимог ч.5 ст.72 КК України.

При призначенні такого покарання, враховуючи суспільну небезпеку злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2, суд не вбачає підстав для застосування до останнього положень ст.ст. 75, 69 КК України.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_4, суд виходить з вимог ст. ст. 128, 129 КПК України, якими регламентовано, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, адже відображає розмір прямої, дійсно завданої шкоди потерпілому на суму 800 грн.

Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує в порядку ст.ст. 100, 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368 - 374 КПК України , суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ст. 395 КК України у виді 6 (шести) місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК України із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» №838-VIII від 26 листопада 2015 року зарахувати ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення та тримання його під вартою з 06.02.2015 року по 19.02.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 06.02.2015 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_2 - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 800 (вісімсот) грн. на користь ОСОБА_4.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту проголошення.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя Н.В. Дроздова